Думка експерта
Доля Кримінального кодексу України
Кримінальний кодекс України згідно із Законом № 4986-IX від 16.09.2026 доповнено статтею 255-4.
Стаття 255-4 Кримінального Кодексу України. Створення, керівництво електронно-комунікаційною шахрайською організованою групою або участь у ній.
1. Створення електронно-комунікаційної шахрайської організованої групи або керівництво такою організованою групою чи її структурною частиною — караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
2. Участь в електронно-комунікаційній шахрайській організованій групі особи, яка усвідомлювала протиправний характер діяльності такої організованої групи, — карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
3. Надання засобів, послуг, інформації та інше сприяння діяльності електронно-комунікаційної шахрайської організованої групи особою, яка усвідомлювала протиправний характер діяльності такої організованої групи, але не є її учасником, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
4. Умисне залучення іншої особи до участі в електронно-комунікаційній шахрайській організованій групі або до сприяння її діяльності шляхом пропонування роботи, винагороди, надання послуг чи в інший спосіб, а так само поширення інформації з метою такого залучення, вчинені особою, яка усвідомлювала протиправний характер діяльності такої організованої групи, — караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією майна або без такої.
5. Дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчинені повторно, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна.
6. Дії, передбачені частиною першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища, — караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
7. Звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, особа, крім особи, яка створила електронно-комунікаційну шахрайську організовану групу або керувала такою організованою групою чи її структурною частиною, яка до повідомлення їй про підозру у вчиненні цього кримінального правопорушення добровільно повідомила правоохоронний орган про створення або діяльність такої організованої групи та активно сприяла викриттю осіб, які її створили, керували нею або брали участь у її діяльності, чи припиненню діяльності такої організованої групи.
Примітка. 1. Під електронно-комунікаційною шахрайською організованою групою у цій статті слід розуміти об’єднання трьох або більше осіб, попередньо організованих для систематичного заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою з використанням електронних комунікацій, учасники якого діють відповідно до узгодженого плану та розподілу функцій.
2. Діяльність електронно-комунікаційної шахрайської організованої групи, крім іншого, може включати збирання, зберігання, обробку або використання персональних даних, інформації, що становить банківську таємницю, реквізитів платіжних інструментів, індивідуальної облікової інформації, кодів автентифікації чи іншої інформації, що використовується для вчинення шахрайства.
Якщо не про форму (бо на ній хреста ніде ставити), а про зміст і порядок. І, головне — про мету. І тут треба «слідкувати за руками» і бути добре знайомим із таємницями кримінального права, адже мені вкрай не хочеться коментувати ані освіту його авторів, ані дії щодо створення «листочка», ані його форму, яка нічого не прикриває і ніколи не прикриє, ані те, що він створює колізію на рівному місці.
23 жовтня 2023 року до ВРУ подано законопроєкт «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за електронно-комунікаційне шахрайство»). На картці законопроекту стоїть дата подання — 25.10.2023, у той час як у поданні та всіх документах про законопроєкт дата входження — 23.10.2023.
Проте не зупиняємося, адже це про КК, тобто про те, як тепер у нас нестимуть відповідальність кол-центрівські шахраї, а не про те, як потерпілі матимуть можливість повернути свої гроші.
24 листопада 2023 року на законопроєкт Головне науково-експертне управління Апарату ВР надає розгромний висновок, адже передбачені законопроєктом діяння вже криміналізовані, а сам він суперечить логіці КК, породжує колізійне дублювання вже наявної відповідальності та й взагалі не відповідає правилам кримінально-правової нормотворчості.
Далі — купа погоджувальних висновків від тих, хто не юристи, але потім — позитивний висновок Комітету з питань правоохоронної діяльності ВРУ від 11.12.2023, що містить фразу, яку дуже треба відрефлексувати та запам’ятати:
«З огляду на невтішну статистику розкриття вищезазначених злочинів народні депутати України — члени Комітету висловили думки про підтримку встановлення нової відповідальності за дії шахрайських організацій, пов’язаних, зокрема, із заволодінням чужим майном або придбанням права на майно шляхом обману чи зловживання довірою з використанням електронної комунікації або технічних засобів електронних комунікацій».
22.05.2024 — законопроєкт прийнято за основу із доопрацюванням положень відповідно до ч. 1 ст. 116, а потім — до 15 вересня 2026 року. Траєкторія дуже цікава, якщо вивчати картки законопроєктів.
На наступний день після втечі ГП, тобто 15.09.2026, законопроєкт стає дуже потрібним: про це свідчить його обробка Головним юридичним управлінням Апарату ВР, яке дає ще більш розгромний висновок, ніж висновок 2023 року, за тими ж самими підставами та ще й іншими (респект увазі Юруправління за посилену аргументацію Головного науково-експертного управління ВРУ). І тут вже треба цитувати: «Узагальнюючий висновок: законопроєкт потребує доопрацювання з урахуванням механізму, визначеного частиною шостою статті 118 Регламенту Верховної Ради України».
Зрозуміло — фраза стандартна, але що ж доопрацьовувати, коли:
А. «Запропоноване доповнення КК України статтею 255-4 викликає суттєві застереження з точки зору системності кримінального законодавства, визначення безпосереднього об’єкта кримінально-правової охорони та належного місця відповідної заборони в системі Особливої частини КК України. За своїм змістом запропонована стаття спрямована переважно на протидію організованій діяльності, метою якої є вчинення шахрайства з використанням електронних комунікацій.
Водночас чинний КК України вже містить загальні положення про організовану групу, її ознаки, відповідальність організатора та інших учасників, а також спеціальну норму про відповідальність за шахрайство, вчинене організованою групою. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 28 КК України «організована група є стійким об’єднанням трьох і більше осіб, попередньо зорганізованих для вчинення кримінальних правопорушень, об’єднаних єдиним планом та розподілом функцій», а стаття 30 КК України визначає особливості кримінальної відповідальності організаторів та учасників такої групи. Водночас частина п’ята статті 190 КК України вже передбачає підвищену відповідальність за шахрайство, вчинене, зокрема, організованою групою, а частина четверта цієї ж статті — за шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.»
В. «За відсутності ясної та однозначної відповіді на питання, яке саме діяння охоплюється статтею 255-4 КК України (у редакції законопроєкту), але не охоплюється статтею 190 у поєднанні зі статтями 27–30 КК України, застосування нової норми може призвести до різної кримінально-правової оцінки фактично тотожних дій. Це, своєю чергою, створюватиме ризик подвійного врахування одних і тих самих обставин при кваліфікації діяння та призначенні покарання.
Особливої уваги потребує співвідношення нової норми з відповідальністю за конкретні кримінальні правопорушення, які можуть вчинятися в процесі діяльності відповідної групи, зокрема за незаконні дії з інформацією, платіжними інструментами, коштами чи майном. Окремого визначення потребує питання кримінально-правової кваліфікації шахрайства, вчиненого у процесі діяльності такої групи, та його співвідношення із запропонованою нормою. Тому законопроєкт має містити чітке правило розмежування нової норми з відповідними складами кримінальних правопорушень або принаймні бути побудований таким чином, щоб питання конкуренції вирішувалося за загальними правилами кваліфікації, а не стало предметом різного правозастосування.
С. «Структура запропонованої статті 255-4 КК України не відповідає усталеній логіці побудови норм Особливої частини КК України. У її частинах фактично об’єднано декілька самостійних моделей кримінальної протиправної поведінки: створення та керівництво організованою групою, участь у ній, сприяння її діяльності, залучення інших осіб до участі або сприяння, повторне вчинення таких дій, а також їх вчинення службовою особою. При цьому зазначені частини не утворюють послідовної системи основного, кваліфікованого та особливо кваліфікованого складів кримінального правопорушення.» Попри все це, 16.09.2026 року Закон приймається в другому читанні, а 18.09.2026 — набуває законної сили. За 2 дні…
Працюючи над експертизами законопроєктів багато років, як експерт поза ВРУ, я завжди бачила, що експертизи офіційних експертів враховуються, що доки експертні управління не пропустять проєкт, комітети працюють над актами, поки не усунуть всі недоліки. Звідки ж така швидкість до «нафталінового» законопроєкту?
Була там вища цитата профільного комітету, яку просила запам’ятати: «З огляду на невтішну статистику розкриття вищезазначених злочинів народні депутати України — члени Комітету висловили думки про підтримку встановлення нової відповідальності за дії шахрайських організацій, пов’язаних, зокрема, із заволодінням чужим майном або придбанням права на майно шляхом обману чи зловживання довірою з використанням електронної комунікації або технічних засобів електронних комунікацій».
Так що ж саме прикрив «листочок», якщо ст. 190 КК містить усе необхідне для притягнення винних «кол-центрових» персонажів до кримінальної відповідальності?
Ст. 190. Шахрайство ч. 1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) — карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.
– ч. 2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, — карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
– ч. 3. Шахрайство, вчинене в умовах воєнного чи надзвичайного стану, що завдало значної шкоди потерпілому, — карається штрафом від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
– ч. 4. Шахрайство, вчинене у великих розмірах або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки — карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
– ч. 5. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою —карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Тобто відповідальність уже давно передбачена. «За» проголосувало 300 депутатів. Питається: за що вони голосували?, адже в КК України ця відповідальність уже передбачена. І ці люди були переконані, що вни «рятують» ситуацію, не розуміючи, якого рівня колізію вони створюють у КК. Дуже шкода практиків, особливо суддів. Хоча експерти всіма силами намагалися упередити це.
Наталія Савінова,
директорка навчально-наукового інституту морського права та
менеджменту НУ «Одеська морська академія», д.ю.н.
Джерело: Юридичний вісник України
