Думка експерта
Хльостко-злободенні філософсько-правові роздуми
Володимир Плавич,
завідувач кафедри загальноправових дисциплін
та міжнародного права Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, доктор філософських наук, кандидат юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
Рецензія на статті: Є. Л. Стрельцов, Л. Є. Стрельцов «Коронавірус і кримінальне право: парадоксальність чи доречність їх спільного аналізу?» («Юридичний вісник України» № 16—17, 24 квітня — 7 травня 2020 р.; «Юридичний вісник України» № 18—19, 8 — 21 травня 2020 р.) та Є. Л. Стрельцов, Л. Є. Стрельцов «Коронавірусна та посткоронавірусна злочинність: первісні карантинні припущення» («Юридичний вісник України», № 20—21, 22 травня — 4 червня 2020 р.)
Кожну із вказаних статей можна розглядати як самостійний відокремлений матеріал, так і сприймати їх як спільний взаємодоповнюючий матеріал. Їх самостійність, незважаючи на те, що вони написані в єдиному науково-публіцистичному ключі, проявляється в тому, що кожна з них має свій достатньо чітко відокремлений предметний напрям. Перша стаття присвячена завданням публічних галузей права, в тому числі кримінального права, в умовах форс-мажорних обставин. У зв’язку з цим в ній розглядаються питання стосовно діяльності цієї галузі права в умовах сучасної світової коронавірусної пандемії COVID-19, зокрема, завдання кримінального права в цих умовах; основні методи, які повинна «застосовувати» ця галузь права для виконання таких завдань; ставиться питання про те, які положення кримінального права, враховуючи сучасну ситуацію, потрібно визнавати такими, що визначають його зміст, тощо. Поставлені питання дають змогу не лише розкрити цю проблему, а й визначити можливості кримінального права на ще більш значному рівні. В цій публікації коронавірусна злочинність виглядає певним фоном для аналізу саме проблем кримінального права. В цілому необхідно відзначити, що аналіз основних положень кримінального права саме під таким кутом зору дає змогу, як вказується в цій публікації, «отримати» більш зримі характеристики саме особливостей кримінального права як найбільш «жорстокої» за своїм впливом правової галузі. Протягом усієї статті доводиться, що незважаючи на первісну «здивованість», спільний аналіз коронавірусу CОVID-19, безумовно, є доречним.
Друга стаття — «Коронавірусна та посткоронавірусна злочинність: первісні карантинні припущення» — зосереджена вже на тих суспільно небезпечних діяннях, які детерміновані, обумовлені, «причетні» до коронавірусу CОVID-19, карантинних заходів, які здійснюються. До того ж, автори намагаються не лише виділити «сучасні», а й спробувати встановити ті суспільно небезпечні діяння, які не тільки мають усі необхідні ознаки для подальшої «криміналізації», а й можуть набути необхідного обсягу в майбутньому соціальному житті. Причому увага звертається не тільки на діяння, які вже сьогодні можна досить чітко спрогнозувати, а й передбачити такі діяння, в першу чергу, в сфері економіки. При цьому автори ретельно обґрунтовують свою позицію. Кожна з цих статей має свої висновки, причому слід зауважити, що їх зміст можливо розглядати не тільки як завершальний етап викладення матеріалу, а і як певною мірою самостійні розділи цих публікацій, які можна аналізувати окремо.
Потрібно спеціально відзначити, що доктор юридичних наук Євген Львович і кандидат юридичних наук Лев Євгенович є представниками відомої юридичної династії родини Стрельцових, засновником якої був Лев Михайлович Стрельцов, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри державного та адміністративного права юридичного факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, фронтовик, бойовий офіцер-танкіст. Я особисто був знайомий з Левом Михайловичем і завжди стверджую, що це була людина з великої літери.
У цілому необхідно наголосити, що така оперативна підготовка двох об’ємних, глибоких, обґрунтованих і різнопланових статей (були підготовлені в максимально стислі строки) свідчить, по-перше, про високий професіональний, новаторський рівень Є. Л. і Л. Є. Стрельцових, про їх здатність не лише досліджувати складні проблеми, а й можливість викладати значні наукові положення «простою» мовою, що буває, на мою думку, навіть складніше, аніж підготувати суто науковий матеріал. Водночас слід зауважити, що кожен із цих авторів має свою сферу наукових досліджень, але в цьому випадку, розуміючи актуальність та необхідність їх публікацій, вони об’єднали свої можливості. По-друге, ці статті потрібно розглядати не тільки як підсумовуючий варіант дослідження складної коронавірусної проблеми, але і як такий, що закладає на наших теренах певні напрями філософсько-правових, соціолого-правових, суто правових досліджень складних процесів «життя» правової заборони в неоднозначних процесах суспільного розвитку. Разом із тим, ці статті мають, певною мірою, й методологічний характер. Ми ще не знаємо, як буде розвиватися людська цивілізація в посткарантинному світі, але вказані публікації надають приблизні вектори для такого розуміння. Я вважаю, що ознайомлення з цими статтями буде корисним для широкої категорії правників, філософів, політологів, соціологів, усіх, хто цікавиться складними проблемами розвитку сучасної цивілізації. І, по-третє, наведені статті свідчать, що вітчизняні фахівці зберігають необхідний науковий потенціал, який дає змогу працювати на подальше зростання авторитету нашої держави.
Джерело: Юридичний вісник України
