Думка експерта
Хто кому нашкодив: ГК — ЦК чи навпаки?
Лілія ПАНЬКОВА,
кандидат юридичних наук, доцент НУБІПУ
Рекодифікація чинного Цивільного кодексу поставила на порядок денний чимало питань, зокрема скасування Господарського кодексу, переформатування цілої галузі нормативних актів, пов’язаних із господарською діяльністю, її межами, а також вирішенням питань врегулювання економіко-правових спорів, тощо. Проте наразі на порядку денному питанням number one в господарській (підприємницькій або економічній) діяльності є питання обмеження монополізму та захист від недобросовісної конкуренції.
Читайте також: Оновлення ЦК України і правове регулювання господарської діяльності
Про економічну конкуренцію
Законодавчі засади забезпечення захисту економічної конкуренції закладені в Конституції України, законах України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про захист економічної конкуренції». Так, відповідно до статті 42 Конституції України не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності передбачені в Законі України «Про захист економічної конкуренції». Цей Закон, у поєднанні з нормами ГК, визначає економічну конкуренцію як змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі та суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Конкуренція ж виступає його фундаментальним елементом, сприяє збалансованості між попитом і пропозицією. Суб’єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов’язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на неї.
Читайте також: Скасовується Господарський кодекс
Як відомо, чинний Цивільний кодекс, на відміну від ГК, не обтяжений нормативним матеріалом щодо обмеження монополізму або захисту від недобросовісної конкуренції. Саме в ГК та зазначених законах йдеться про забезпечення державної політики допомагати суб’єктам господарської діяльності управляти ризиками, що виникають у різних ситуаціях, пов’язаних із конкуренцією, локалізувати негативні наслідки монополізму та неприхованого порушення умов економічної конкуренції. Чинний ЦК загалом не регламентує питань протидії монополізму та недобросовісної конкуренції. Повторюся, що в даній царині діють спеціальні закони. Так, ГК пов’язаний із 7 172 нормативно-правовими актами, а ЦК із 9043 актами. Тобто існує досить глибока кооперація та координація між законодавством у царині правового регулювання господарської діяльності. І вирішення питання регламентації лише скасуванням фундаментального ГК несе в собі ризики економічного хаосу.
Питання ефективності правового регулювання
Питанням number two при розгляді ефективності правового регулювання є не декларативні, а реальні впливи фундаментальних правових документів на багатоукладну економіку. В характерних для України економічних укладах панують фактична нерівність форм власності та нерівноправне функціонування різних господарюючих суб’єктів, а також адміністративне ціноутворення, бідність населення, широке застосування ручної праці та відсталість технічного забезпечення.
Як зазначав ще в 2008 році академік П. Гайдук, у нашій країні державна підтримка все більше концентрується навколо агрохолдингів та великих підприємств. На них припадає дві третини такої підтримки, а більше половини малих та середніх підприємств взагалі не отримують держпідтримки. В той час як у США все відбувається навпаки. Найбільшу підтримку отримують саме малі та середні сільськогосподарські підприємства.
В умовах земельної реформи ситуація в АПК, на жаль, особливо не змінилася. Проте, як відомо, Господарський кодекс базується й виходить з економічної багатоманітності та соціальної спрямованості економіки, забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України. Зокрема в ст. 10 ГК вказуються напрями економічної політики держави. Тому у випадку скасування цього кодексу тисячі суб’єктів господарювання опиняться без законних підстав існування, адже ЦК не передбачає їх існування (приватні підприємства, іноземні підприємства, державні та комунальні унітарні підприємства, підприємства споживчої кооперації, кооперативи, об’єднання підприємств тощо. Безумовно виникне потреба нової державної реєстрації цих суб’єктів господарювання, що призведе до хаосу й правової невизначеності. Слід нагадати, що в ст. 70 Господарського кодексу та Главі 12 вказується й на об’єднання підприємств. Зокрема, серед організаційно-правових форм об’єднань підприємств зазначені асоціації, корпорації, консорціуми та концерни. Водночас ЦК знову ж таки не містить поняття щодо таких організаційних форм. Як бути в цьому випадку тому ж концерну Укроборонпром, до складу якого нині входить 118 підприємств ВПК України. Казенні підприємства також опиняться поза законом. Останні за своїм правовим становищем не підлягають приватизації, тож у разі скасування ГК залишаються з суб’єктами з невизначеним статусом.
Організація діяльності комерційних суб’єктів господарювання
Питання number three це організація діяльності комерційних суб’єктів господарювання, певні вимоги, що не обтяжують, а, навпаки, певним чином структурують їхню діяльність. Так, у ст.75 Господарського кодексу вказується: «Основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів. А той же фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня кожного року, що передує плановому, якщо інше не передбачено законом». А той же фінансовий план, інші господарські документи взагалі не вписуються в організацію діяльності будь-якого суб’єкта за чинним ЦК. Проте й працювати за принципом необмеженої свободи вибору, або як «карта ляже», не є ознакою, «зразком кращих цивілізаційних здобутків». Певну увагу варто звернути й на регламентацію питань щодо спеціальних режимів господарювання, тобто йдеться про концесію, спеціальні (вільні) економічні зони, виключну (морську) економічну зону, а також здійснення господарської діяльності на державному кордоні та в умовах надзвичайного стану, надзвичайної екологічної ситуації тощо. Це надзвичайно важливі положення які потребують значного доопрацювання з урахуванням вимог часу в межах певного законодавства, але це точно не предмет регулювання Цивільного кодеку.
Замість висновку
І нарешті питання number four. Дійсно, представники науки господарського права запізнилися з модернізацією Господарського кодексу на багато років. Тому варто говорити й про термінологічний понятійний апарат. Термін «господарський» саме з наголосом на третьому складі йде від українського слова «господарство», що відображає ментальний зв’язок українців із власністю на знаряддя праці, землю, врожай. Тому потрібно залишити цей термін у науковому та аналітичному обороті. Не можна скасовувати й поняття «суб’єкт господарювання». У випадку заборони цих понять будемо застосовувати термін «суб’єктом економічних відносин» (суб’єкт економічних відносин ФОП Петренко, наприклад). Невже дійдемо до цього?
Дійсно, необхідне тотальне оновлення Господарського кодексу України, приведення його у відповідність з нормами чинного законодавства. У разі ж його скасування правові реалії та плин часу самі скажуть про те, чи дійсно заважав ГК розвитку економічних відносин, чи, можливо, саме тотальне моделювання підприємництва виключно за нормами ЦК шкодить економіці, державі, людині?
Джерело: Юридичний вісник України
