Думка експерта
І знову про боротьбу з корупцією
Продовжую щиро дивуватися відсутності відповідного реагування нашої влади на фактичну бездіяльність у роботі створеної під тиском наших так званих «партнерів» антикорупційної інфраструктури в загальній системі державних органів України. Причому вплив цих нових органів антикорупційного спрямування на боротьбу проти корупції в нашій державі, навіть в умовах повномасштабної війни, вибачте, мінімальний, якщо не сказати нульовий.
 Олексій Баганецьзаступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, стрілець Тероборони м. Києва |
Про хвалебні оди
Тому, коли прочитав хвалебні «оди», які «виспівує» керівництво тісно пов’язаної з антикорупціонерами такої собі Transparency International Ukraine на адресу НАБУ та САП, мені в черговий раз стало, як мінімум, соромно за нашу державу, яка утримує за свій рахунок і собі на шкоду таку величезну кількість «борців» із корупцією, які за 10 років існування так і не навчилися працювати результативно і якісно. Послухайте самі, як ця грантова організація пояснює отримання Україною за останній рік додатково ще 3-х (!) балів до нашого Індексу сприйняття корупції й навіть називає це одним із найкращих результатів у світі. Це — відверта брехня, бо Україна із 36-ма балами зі 100 перебуває на 104 місці із 180 країн, звертаю увагу, разом із Алжиром, Бразилією, Сербією, Албанією, Аргентиною, Болівією, Ефіопією, Замбією та іншими подібними країнами Латинської Америки і Африки.
А коли я вам скажу, що згадана, начебто, «громадська організація», яка існує не на членські внески громадян України, а скоріше всього фінансується з-за меж нашої країни, пояснює, за рахунок яких критеріїв ми досягли таких «видатних» показників у протистоянні корупції, то ви ще більше будете неприємно здивовані. А тепер тримайтеся міцно, якщо сидите, щоб не впасти: такі «здобутки» в даному рейтингу, виявляється, обумовлені тим, що у нас завершилися конкурси з обрання керівників НАБУ й АРМА, що триває (уже тривав) конкурс з відбору голови НАЗК, що оновлені Вища рада правосуддя та Вища кваліфікаційна комісія суддів, а також запущено процес відбору нових п’яти суддів Конституційного Суду України. До сказаного ТIU нагадала й факти вручення НАБУ і САП в 2023 році низки гучних підозр, зокрема, екс-голові Верховного Суду Всеволоду Князеву, екс-голові Фонду держмайна Дмитру Сенниченку, суддям Київського апеляційного суду Вячеславу Дзюбіну, Юрію Сливі, Віктору Глиняному та Ігорю Паленику, а ще тимчасовому виконувачу обов’язків міністра громад, територій та інфраструктури Василю Лозинському, народним депутатам Сергію Лабазюку й Андрію Одарченку.
Тобто зрозуміло, що ця прихильна до НАБУ і САП «організація» як на позитив в їхній діяльності посилається не на винесені ВАКСом обвинувальні вироки стосовно корупціонерів із числа високопосадовців і навіть не на направлені до суду щодо них же обвинувальні акти, а лише на вручені підозри, що зовсім ні про що не говорить, а тим більше не може свідчити про позитивні результати в боротьбі із корупцією, бо такі підозрювані ще не є особами, винними у вчиненні корупції. Посилання на два, начебто гучних обвинувальних вироки в 2023 році — екс-судді Чаусу, який засуджений до 10 років розбавлення волі, та екс-прокурору Дмитру Сусу, який засуджений до 7 років позбавлення волі, — теж не зовсім вдалі, бо в них йдеться лише про одноепізодні одиночні факти отримання хабара (неправомірної вигоди), а до того, вчинені ще 7 — 8 років тому.
Щодо роботи САП
Не переконав експертне середовище і нинішній керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури О. Клименко про дійсні причини тривалого проведення детективами й антикорупційними прокурорами досудового розслідування кримінальних проваджень про корупцію. Ви тільки вдумайтесь про що йшлося в його виступі: що чимала кількість корупційних кримінальних правопорушень ними розслідувалася значний час, начебто, через те, що в антикорупційних органах «найвищий стандарт доказування», на відміну від тих справ, які розслідуються іншими органами. Такі заяви абсолютно голослівні, бо тоді йому треба було пояснити, наприклад, чи однакове навантаження на детективів НАБУ і на тих же слідчих ДБР та СБУ, я вже мовчу про Нацполіцію, де кількість проваджень на 1 слідчого в рази більша ніж в антикорупційному бюро. Це по-перше. А по друге, якщо взяти співвідношення розслідуваних ними кримінальних правопорушень, то інші органи правопорядку (не антикорупційні) розслідують їх значно в більшій кількості ніж детективи НАБУ, в тому числі й корупційних. А якщо до цього додати ще й факт явного порушення розумних строків досудового розслідування, то детективи НАБУ і в цьому плані значно більше «грішать» за інших слідчих. Теж саме можна сказати й щодо кількості направлених до суду обвинувальних актів про корупцію, та кількості винесених у них судами обвинувальних вироків, бо ці показники у НАБУ набагато гірші ніж в інших органів правопорядку, і про це треба говорити прямо. Це вбачається із проведених мною протягом останніх 5 років відповідних аналізів стану досудового розслідування злочинів саме даної категорії.
Я вже мовчу про той факт, що детективи НАБУ «грішили» значно більше, ніж інші органи правопорядку, в частині порушення правил підслідності, оскільки займалися розслідуванням кримінальних проваджень не їх виключної підслідності. Та й щодо «стандарту доказування» в провадженнях до детективів теж є питання, про що я проінформую детально дещо пізніше.
До речі, керівник САП, назвавши 2023 рік найрезультативнішим у роботі антикорупційних органів, не змінив традиції його попередників посилатися на інші об’єктивні причини, які знову перешкоджали їм добитися кращих результатів у протидії корупції. З цього приводу хочу нагадати, що буквально в кінці минулого року та впродовж цього року наша влада в черговий раз задовольнила вимоги іноземних держав щодо створення додаткових більш сприятливих умов для діяльності «антикорупційної інфраструктури»: частково скасовані так звані «поправки Лозового» — щодо обрахунку термінів слідства з моменту внесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР, надала САП статус окремої юридичної особи, незалежної від Офісу Генерального прокурора, передбачали зміни до процедур конкурсного добору на посади керівника, його заступників та навіть прокурорів САП, надала керівнику цієї спеціальної прокуратури повноваження самостійно визначати структуру, штат та організацію її діяльності.
Але, як і раніше, про що я вже неодноразово говорив, і цього виявилося замало. Тепер новообраний керівник САП вимагає удосконалення інституту угод, що, за його твердженнями, покращить ефективність у розслідуванні «системної корупції» та «діяльності організованих злочинних груп». Тобто він хоче, щоб прокурор міг запропонувати особі, яка готова іти на співпрацю й викривати інших учасників підслідного НАБУ злочину, менший термін покарання, ніж це передбачено законом, або взагалі навіть умовний термін. Це, на його думку, стало б ключовим інструментом, який дасть їм можливість «руйнувати організовані злочинні групи» і «системну» (правда, що воно таке, незрозуміло) корупцію, що, своєю чергою, створить необхідні умови для документування саме організатора злочину, який, за його твердженням, «не залишає будь-яких письмових чи інших слідів», нічого не підписує, а дає лише усні вказівки і фактично єдиним джерелом таких доказів, на його думку, є «залучення до співпраці людей саме із середини схеми».
Не в образу керівнику САП буде сказано, але це повна, вибачте, маячня, а все це через те, що про такі «несуразні» речі говорить не професійний прокурор, яким і повинен по закону бути керівник САП, а колишній детектив, яким він і продовжує залишатися до цього часу. Пояснюю: нині діючий Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає цілий арсенал негласних слідчих (розшукових) дій, яких абсолютно достатньо для викриття не тільки активних рядових членів злочинних угруповань, а й їх організаторів; просто для досягнення таких результатів потрібно вміти керувати як детективами, так і прокурорами – процесуальними керівниками, в межах конституційних повноважень прокурора, в тому числі вищого рівня, що зобов’язує їх робити наша Конституція, але ці функції протягом останніх 7-ми років так і не впроваджені в практичну діяльність наших правоохоронців.
Або взяти хоча б статтю 272 КПК України, де йдеться про виконання спеціальних завдань із розкриття й розслідування злочинної діяльності організованих груп чи злочинних організацій та ст. 275 КПК про використання конфіденційного співробітництва з цією метою, тобто наявних у законі способів зібрати достатні докази вини організатора злочинного угруповання більше ніж потрібно. Смію заперечити й стосовно заяви очільника САП «про найрезультативніший 2023 рік у роботі антикорупційних органів», про що я проінформую суспільство теж пізніше.
Про нові преференції
Насамкінець щодо нових «преференцій» для антикорупційних органів, щоб задовольнити їх чергові вимоги, аби останні мали можливості виправдати свої недоопрацювання в боротьбі з корупцією. Хоча, звичайно, не це є дійсною причиною відсутності бажаних результатів. Повірте, не проблема в залежності САП від Генерального прокурора, тим більше нинішнього, якому абсолютно байдуже, як працює та ж Спеціалізована антикорупційна прокуратура, та він і не вникає в такі проблеми — наявні вони, чи надумані? Або, чи можна, наприклад, посприяти спеціалізованій прокуратурі посилити свої зусилля в організації досудового розслідування та процесуального керівництва ним, надавши їй новим законом статусу окремої юридичної особи, тим більше, що це є порушенням Конституції України, де передбачено існування лише однієї прокуратури, а не двох? Те саме можна сказати й про надання керівнику САП прав самостійно визначати структуру, штат та організацію діяльності антикорупційної прокуратури.
Скільки ще можна обманювати українське суспільство та й наших партнерів так званими «конкурсними процедурами» добору на посаду керівника САП та його заступників, якщо в дійсності такими переможцями завжди будуть визнані лише ті особи, яких визначить Посольство США та ще деякі країни Великої сімки? Наприклад, як можна пояснити, що переможцем «конкурсу» на посаду нинішнього керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури визнаний детектив НАБУ, причому відверто, в порушення вимог Закону, оскільки він не був на той момент прокурором? Те ж саме можна сказати й про нинішнього переможця «конкурсу» на посаду голови НАЗК, на яку «обраний» також, не дивуйтесь, детектив НАБУ. Так що все це, вибачте, фікція, чистий обман українського суспільства, а насправді такими «реформами», постійно триваючими, сформовано цілу вертикаль: детективи, прокурори і навіть окремий особливий суд, які фактично не підконтрольні нашій державі, тим більше, в часи кровопролитної війни. Я впевнений, що це Україні не на користь, і за це, повірте, мені особисто образливо, бо все це шкодить нашій державі, тим більше, в часи, коли на фронті досить важка ситуація.
Слава Україні!
Слава Героям!
Джерело: Юридичний вісник України
