Думка експерта
Інноваційна діяльність і захист інтелектуальної власності
Сергій Гордієнко,
професор кафедри національної безпеки Навчально-наукового
інституту права імені князя Володимира Великого МАУП,
доктор юридичних наук, доцент
Удосконалення нормативно-правового регулювання цих питань в Україні в умовах сьогодення.
Як уже неодноразово зазначалося раніше, сухі формальні повідомлення і цифри про стан інноваційної діяльності й захист інтелектуальної власності в Україні та певні досягнення в цій царині не відображають якісних характеристик даного явища. Водночас саме цей елемент розвитку української державності, який вказує на якісну сторону державної системи інноваційної діяльності та захисту інтелектуальної власності, відображає потенційні й реальні можливості України до інноваційного розвитку та її інтеграції в світову економічну систему, яку так відстоює чинна влада. Задля цього в подальшому ми наведемо завдання, які визначені апаратом влади та управління, й ступінь їх виконання державними органами і структурами з розвитку інноватики в Україні.
Читайте також: Новий Закон «Про авторське право і суміжні права»
Якісний етап і завдання системи
Опис якісного стану та завдань зазначеної системи ми почнемо з 2001 року. Так, Указом Президента України від 27.04.01 р. «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні» з метою забезпечення конституційних прав громадян на захист інтелектуальної власності, сприятливих умов для створення об’єктів інтелектуальної власності, розвитку українського ринку цих об’єктів, Кабінет Міністрів України повинен був:
1) розробити і затвердити до 1 серпня 2001 року програму державного сприяння охороні інтелектуальної власності, спрямовану на формування цивілізованого ринку об’єктів інтелектуальної власності та забезпечення ефективного захисту прав на них;
2) вжити в установленому порядку:
– заходів щодо приєднання України до Міжнародної конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, підписаної в Римі 26 жовтня 1961 року, договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право (підписаного в Женеві 20 грудня 1996 року), договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання й фонограми (підписаного в Женеві 20 грудня 1996 року), Женевського акту Гаазької конвенції про міжнародну реєстрацію промислових знаків (підписаного в Женеві 2 липня 1999 року) та договору про патентне право (підписаного в Женеві 1 червня 2000 року);
– удосконалення законодавства України в сфері інтелектуальної власності з урахуванням положень міжнародних договорів України, а також Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода TRIPs);
– забезпечення належного супроводження у Верховній Раді України проекту закону про особливості державного регулювання підприємницької діяльності у сфері виробництва, експорту та імпорту дисків для лазерних систем зчитування;
– підготовки та внесення на розгляд Верховної Ради України відповідних законопроектів;
– запровадження механізмів державної підтримки патентування вітчизняних об’єктів інтелектуальної власності в іноземних державах;
– нормативного врегулювання методики оцінки вартості об’єктів інтелектуальної власності та впорядкування оціночної діяльності у сфері інтелектуальної власності;
– розроблення та затвердження до 1 липня 2001 року порядку переміщення через митний кордон України товарів або предметів, на які поширюються права інтелектуальної власності;
– проведення до 1 січня 2003 року інвентаризації об’єктів інтелектуальної власності, під час створення яких використовувалися кошти державного бюджету та державних цільових фондів;
– утворення в складі Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України спеціальних підрозділів боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності, у складі Державного департаменту інтелектуальної власності – підрозділу інспекторів з питань інтелектуальної власності;
– підготовки за державним замовленням фахівців з питань інтелектуальної власності для органів державної влади і закладів освіти, науки та культури державної форми власності;
– говорилося й про створення спеціалізованого патентного суду, ініціювання проведення парламентських слухань з питань охорони інтелектуальної власності в Україні, а ще створення протягом 2001—2002 років регіональних відділень Державного департаменту інтелектуальної власності.
Читайте також: Встановлено кримінальну відповідальність за незаконне використання об’єктів авторського права
На жаль, даний Указ став фактично першим й останнім нормативним документом, спрямованим на вдосконалення якісного стану інноваційної діяльності та захист інтелектуальної власності в Україні, а його виконання є негативно вражаючим за своїм станом.
Достатньо інформативними та виваженими в цьому плані є також матеріали парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування», які відбулися 21 березня 2007 р.
Парламент тоді поставив вимогу Кабінету Міністрів України до 1 січня 2008 року проінформувати Верховну Раду України про стан виконання рекомендацій за підсумками парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування». З урахуванням зазначеного вище учасники згаданих парламентських слухань висловили свої рекомендації ВРУ, Верховному Суду України, комітету з питань науки і освіти парламенту, КМУ та Міністерству освіти і науки України. Вважається, що реалізація повного пакету цих рекомендацій сприятиме подальшому розвитку та якісному вдосконаленню системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні, прискоренню економічного розвитку і підвищенню міжнародного іміджу нашої держави.
І знову ж таки оте « на жаль»… — бо беззаперечним фактом є те, що зазначені заходи виконано лише за поодинокими пунктами.
Пізніше, на чергових парламентських слуханнях «Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації», що відбулися 20 червня 2007 р., було констатовано, що зазначені проблеми обговорюються в Україні вже не перший раз: їм були присвячені попередні парламентські слухання у ВРУ «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» (21 березня 2007 р.), слухання в комітеті Верховної Ради з питань науки і освіти «Інноваційна діяльність в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення» (29 листопада 2006 р.), «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів» (17 червня 2009 р.) тощо. В зв’язку з цим, депутати зобов’язали Кабінет Міністрів України до 1 січня 2008 року поінформувати Верховну Раду про стан виконання рекомендацій, схвалених цією постановою.
А з метою виконання першочергових заходів щодо формування та розвитку національної інноваційної системи знову розроблялися рекомендації КМУ, відповідним Комітетам ВРУ та держустановам, які сприяють розвитку та вдосконаленню правової бази науково-технічної та інноваційної сфери, в межах повноважень посилити контроль за виконанням норм профільних законів, під час затвердження Державного бюджету України на 2008 рік та на наступні роки виходити з необхідності фінансування розвитку науки і науково-технічної сфери в межах та обсягах згідно із законами України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про освіту», «Про вищу освіту», зокрема фінансування Державного фонду фундаментальних досліджень у розмірі 0,1 відсотка ВВП.
Двадцять першого листопада 2008 року РНБО України прийняла рішення «Про право і захист інтелектуальної власності та посилення її ролі у формуванні національного багатства». Однак, як свідчить запит народного депутата України В. І. Полохала від 20 лютого 2009 року щодо безпрецедентного затягування секретаріатом Президента України введення в дію згаданого рішення Ради національної безпеки і оборони України попередньо підтриманого 342-ма депутатами ВРУ, воно так і не було введене в дію, по сьогодні, принаймні будь-яка інформація стосовно нього відсутня на урядових порталах.
Читайте також: Національним органом інтелектуальної власності буде державна установа
Постанова Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року «Про стан та законодавче забезпечення розвитку науки та науково-технічної сфери держави» зобов’язує КМУ до 1 вересня 2015 року проінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань, схвалених цією постановою, а контроль за її виконанням покласти на комітет ВРУ з питань науки і освіти.
Надалі зазначеною постановою надаються рекомендації Президенту України, Верховній Раді України, комітету ВРУ з питань науки і освіти, Кабінету Міністрів України, Міністерству фінансів України, Міністерству освіти і науки України, та Національній академії педагогічних наук України, Міністерству аграрної політики та продовольства та Національній академії аграрних наук, Міністерству охорони здоров’я й Національній академії медичних наук, Міністерству соціальної політики України стосовно різних аспектів удосконалення зазначеної сфери.
Указ Президента України від 26 травня 2015 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України» зобов’язував Кабінет Міністрів розробити та внести в місячний строк в установленому порядку на розгляд РНБО комплексні пропозиції щодо реформування органів сектору безпеки і оборони України; забезпечити підготовку до 25 червня 2015 року з метою послідовного переозброєння Збройних Сил України та інших військових формувань на нові зразки озброєння та військової техніки проекту концепції Державної цільової оборонної програми розвитку озброєння та військової техніки на період 2016—2020 років; підготувати разом із Національним інститутом стратегічних досліджень і подати в установленому порядку пропозиції щодо системи індикаторів (показників) стану національної безпеки.
Пріоритетом з підвищення обороноздатності держави є реформування Збройних Сил України з метою забезпечення їх ефективності, мобільності, оснащення сучасним озброєнням, військовою і спеціальною технікою та на основі цього — спроможності забезпечити оборону держави. Реформування та розвиток сектору безпеки залежить в першу чергу від інформаційної, кібернетичної безпеки та захисту державної таємниці. Одним із найважливіших завдань із забезпечення економічної безпеки є формування сприятливого бізнес-клімату та умов для прискореного інноваційного розвитку економіки; розвитку оборонно-промислового комплексу як потужного високотехнологічного сектору економіки, здатного відігравати ключову роль у її прискореній інноваційній модернізації; забезпечення наступальності заходів політики інформаційної безпеки на основі асиметричних дій проти всіх форм і проявів інформаційної агресії; розробка і реалізація скоординованої інформаційної політики органів державної влади; удосконалення професійної підготовки у сфері інформаційної безпеки.
Розпорядженням КМ України від 4 червня 2015 р. № 575-р затверджено «План заходів із реалізації Концепції реформування державної політики в інноваційній сфері на 2015— 2019 роки» було зобов’язано всі міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Національну академію наук, національні галузеві академії наук щороку до 15 лютого інформувати Міністерство освіти і науки про стан виконання затвердженого цим розпорядженням плану заходів за формою, встановленою міністерством, для подання до 1 травня уряду узагальненої інформації.
Деякі авторські рекомендації
Задля їх вирішення необхідним вбачається реформування системи державного замовлення на виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт; створення сприятливих умов для активізації інноваційної діяльності, впровадження інновацій, функціонування інноваційної інфраструктури; впровадження результатів наукових досліджень, винаходів та технологій, забезпечення реалізації прав на об’єкти інтелектуальної власності; формування інноваційної культури тощо.
Нові документи, які так і лишилися планами
Постанова Верховної Ради України від 14 квітня 2016 р. «Програма діяльності Кабінету Міністрів України» визначає, що діяльність уряду зосереджуватиметься на відновленні національного військово-промислового комплексу, зокрема шляхом розміщення державного оборонного замовлення та реалізації програм міжнародного співробітництва, залучення інвестицій, поліпшення умов ведення бізнесу, запровадження механізмів страхування ризиків інвесторів, у тому числі іноземних, забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності, розвитку високотехнологічних виробництв, індустріальної та інноваційної інфраструктури, запровадження механізмів комерціалізації результатів наукових робіт і трансферу технологій з метою розвитку національних наукових центрів, підвищенні якості освіти, зокрема за рахунок залучення інвестицій та розширення переліку освітніх послуг, оновлення освітніх стандартів з метою формування в учнів необхідних для життя компетентностей; стимулювання інвестицій роботодавців у матеріально-технічну базу професійно-технічних навчальних закладів, зокрема в рамках проектів державно-приватного партнерства; запровадження ефективної системи атестації наукових установ, грантової системи фінансування наукових досліджень; сприяння комерціалізації результатів наукових робіт та створення дієвої системи трансферу технологій.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 травня 2016 р. № 418-р «Про затвердження плану пріоритетних дій Уряду на 2016 рік», а саме пунктами 10, 11 та 12 визначено необхідність створення умов для розвитку інноваційних підприємств і широкого впровадження інноваційних технологій в усіх галузях економіки є нагальною метою, яка передбачає в першу чергу аудит і реформування науково-інноваційно ї системи України, тобто одержання об’єктивної комплексної оцінки системи з рекомендаціями.
До кінця року 2016 року Кабінетом Міністрів України планувалося:
- проведення аудиту науково-інноваційної системи (за участі представників Європейської Комісії);
- підготовка та обговорення проекту звіту за результатами проведеного аудиту (за участі представників Європейської Комісії);
- оприлюднення остаточного звіту з рекомендаціями представників Європейської Комісії;
- у рамках створення Наукового комітету Національної ради питань розвитку науки і технологій.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 червня 2016 р. № 402-р «Про схвалення Концепції реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні» ухвалено Концепцію реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні. При цьому Міністерству економічного розвитку і торгівлі разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади доручалося розробити та подати в місячний строк Кабінетові Міністрів України план заходів з реалізації Концепції, схваленої цим розпорядженням.
Як не дивно, але зазначене розпорядження не враховує положень розпорядження від 27 травня 2016 р. № 418-р «Про затвердження плану пріоритетних дій Уряду на 2016 рік».
Щодо очікуваних результатів і способів їх досягнення
Мінекономрозвитку на виконання пункту 2 Розпорядження КМУ від 01.06.2016 р. № 402-р «Про схвалення Концепції реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні» було розроблено план заходів з реалізації концепції, який було схвалено на засіданні уряду 23.08.2016 року, а 23 серпня цього ж року оприлюднено відповідне розпорядження Кабінету Міністрів України. Останнім передбачено запровадження прозорої дворівневої структури державної системи правової охорони інтелектуальної власності, реорганізацію системи колективного управління майновими авторськими та суміжними правами, удосконалення національного законодавства та його гармонізацію із законодавством ЄС.
Очікувалося, що відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої постановою Верховної Ради України від 14 квітня 2016 р. № 1099-VIII [13], та на виконання пункту 174 плану дій КМУ на 2016 рік, затвердженого урядовим розпорядженням від 16 березня 2016 р. № 184 [14], реалізація згаданої Концепції дасть можливість:
- створити прозору та ефективну структуру державного управління сферою інтелектуальної власності;
- поліпшити якість та підвищити ефективність роботи органів управління державної системи правової охорони інтелектуальної власності;
- спростити та забезпечити прозорість процедур набуття й розпорядження правами інтелектуальної власності;
- підвищити якість охоронних документів у сфері інтелектуальної власності;
- забезпечити впровадження ефективного механізму захисту прав інтелектуальної власності;
- створити умови для розбудови національної інноваційної системи.
На підставі вищевикладеного вбачається, що популістська позиція керівництва держави стосовно інформаційної політики України пов’язується з наслідками, а не з причинами сучасного стану кібербезпеки її критичної інфраструктури; стану інноваційної діяльності та захисту інтелектуальної власності. Тобто в першу чергу слід детально проаналізувати стан проблеми, виявити первинне та вторинне, причинно-наслідкові зв’язки і лише потім ставити завдання органам влади та управління.
Це підтверджується наступним. Указ Президента України від 27 січня 2016 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про Стратегію кібербезпеки України» затверджує Стратегію кібербезпеки України і доручає секретареві РНБО подати в місячний строк на розгляд Президентові України проект Положення про Національний координаційний центр кібербезпеки. Зазначені рішення випливають із того, що стрімкий розвиток інформаційних технологій поступово трансформує світ. Відкритий та вільний кіберпростір розширює свободу і можливості людей, збагачує суспільство, створює новий глобальний інтерактивний ринок ідей, досліджень та інновацій.
Указ Президента України від 25 лютого 2017 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України» зазначає, що комплексний характер актуальних загроз національній безпеці в інформаційній сфері потребує визначення інноваційних підходів до формування системи захисту та розвитку інформаційного простору в умовах глобалізації та вільного обігу інформації.
Доктрина інформбезпеки
Доктрина інформаційної безпеки України визначає національні інтереси України в інформаційній сфері, загрози їх реалізації, напрями і пріоритети державної політики в інформаційній сфері. І метою є уточнення засад формування та реалізації державної інформаційної політики, насамперед щодо протидії руйнівному інформаційному впливу російської федерації в умовах розв’язаної нею гібридної війни. Зважаючи на особливі умови, забезпечення реалізації Доктрини можливе лише за умови належної координації заходів, здійснюваних усіма державними органами. Ключові заходи відповідно до положень документа визначатиме Рада національної безпеки і оборони України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 р. № 155-р «Про затвердження плану заходів на 2017 рік з реалізації Стратегії кібербезпеки України» визначено таке.
Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади за участі Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Національного банку забезпечити:
1) виконання затвердженого цим розпорядженням плану заходів у межах бюджетних призначень, передбачених на поточний рік;
2) формування бюджетних запитів на наступні роки з урахуванням фінансування заходів відповідно до пріоритетів та напрямів, передбачених Стратегією кібербезпеки України;
3) подання адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації:
- до 15 червня та 15 грудня даних про хід виконання плану заходів, затвердженого цим розпорядженням, для їх узагальнення та інформування зазначеною адміністрацією апарату РНБО та Кабінету Міністрів України;
- до 1 вересня пропозицій до плану заходів на 2018 рік з реалізації Стратегії кібербезпеки України.
Відзначаючи, що наука і освіта продовжують втрачати функції впливу на соціальноекономічний розвиток держави, а показники науково-технічного потенціалу досягли критичного рівня, що створює реальні загрози національній безпеці нашої країни, учасники парламентських слухань на тему: «Про стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні» вважають неприпустимим руйнування усталеної системи освіти і науки та знову надають рекомендації Верховній Раді, Кабінету Міністрів, Міністерству освіти і науки спільно з Національною академією наук України, національними галузевими академіями наук, Національній академії наук України, національним галузевим академіям наук, місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування.
(Далі буде…)
Джерело: Юридичний вісник України
