Думка експерта
Ключ до успіху України — мінімізація корупції
Не так давно на ток-шоу «Ехо України» Матвія Ганапольського (за 23.01.2020 р.) проведене каналом соціологічне опитування засвідчило безпрецедентний результат — понад 95 % глядачів висловилися про те, що в Україні після виборів Президента в 2019 році рівень корупції зріс порівняно з іншими періодами існування нашої незалежної держави. Тож, думається, актуальним буде роз’яснення деяким членам нової команди «Зе» азів антикорупційної діяльності. Сьогодні увазі наших читачів пропонується стаття доктора юридичних наук Олени БУСОЛ «Секрет успіху Республіки Сінгапур у мінімізації корупції». Отож, якщо не вмієш дати раду корупції сам, вчися в інших — у Сінгапуру.
Республіка Сінгапур сьогодні
Відповідно до результатів соціологічних досліджень, Сінгапур посідає друге місце в світі в рейтингу за ступенем глобалізації; на початку списку — за рівнем свободи економічної діяльності; четверта — в списку найменш корумпованих країн і перша — серед азіатських держав за рівнем життя. Доходи на душу населення — 25,9 тисяч доларів. Як стверджується, на сьогодні Сінгапур є другим після Люксембургу найбезпечнішим місцем світу, посідає четверту позицію за обсягом торгівлі іноземною валютою, за розвитком економіки — на шостому місці. Тому місто-держава — найприбутковіша територія для світових інвесторів після Швейцарії. Крім того, Сінгапур — одна з найздоровіших держав світу: якість охорони здоров’я, попри один із найнижчих рівнів витрат на нього серед розвинених країн (5% ВВП), визнано однією з кращих у світі. Середня тривалість життя — 80 років.
За роки незалежності Сінгапуру ВВП на душу населення зріс із 400 доларів до майже 28 тисяч доларів США. Держава є четвертим у світі фінансовим центром після Лондона, Нью-Йорка і Токіо, а також найбільшим науковим центром Південно-Східної Азії. Морський порт Сінгапуру – другий за розміром порт у світі та перший за обсягами обробки контейнерів. «Сінгапурські авіалінії» — одна з найкращих і найбільших авіакомпаній у світі, і чи не найкраща за рівнем сервісу. Медична галузь Сінгапуру отримала найвищий світовий рівень акредитації. Палати в лікарнях — на рівні президентських, «облаштовані» найсучаснішою технікою. Сінгапурський долар — одна з найстабільніших валют у світі (1$=1,6 сінг. дол.). Її практично не видають нерезидентам у кредит, максимальна сума видачі — 4 млн.
Конкурентоспроможність
Інститут розвитку управління (The Institute of Management Development) у щорічному огляді конкурентоспроможності держав світу за 2019 р. (World Competitiveness Yearbook 2019) ранжував держави світу за рівнем корупції. Сінгапур виявився найменш корумпованою державою, посівши 1-ше місце. На другому місці за Сінгапуром — Гонконг, і на третьому — США. У 2018 році організація Transparency International поставила Сінгапур на третє місце в рейтингу найменш корумпованих держав світу. Одразу зазначу, що протидія корупції є одним із ключових чинників економічного успіху Сінгапуру.
Як усе починалося?
У 1950-х роках Сінгапур був найбіднішою державою в світі зі стійкими тенденціями корупції в державних органах та мафіозними угрупованнями, які контролювали бізнес. Із 65 % населення цієї держави, 40 % не вміли ні читати, ні писати. На той час місто-держава перебувало під британським наглядом. Відродження Сінгапуру почалося, коли до влади прийшла Партія народної дії на чолі з успішним адвокатом, випускником Кембриджського університету Лі Куан Ю, який став Прем’єр-міністром у 36 років і обіймав цю посаду 31 рік поспіль (1959—1990 рр.).
Головним органом, який займався боротьбою з корупцією, було CPIB — Corrupt Practices Investigation Bureau (Бюро по розслідуванню випадків корупції Сінгапуру) — єдиний спеціалізований правоохоронний орган для виявлення й запобігання корупції в державі. Бюро було засноване британським урядом у 1952 р. як відокремлений від поліції орган для боротьби зі зростаючою корупцією, зокрема в нижчих і середніх ешелонах поліції, серед інспекторів, які контролювали лоточну торгівлю, інспекторів із землеустрою, які за службовим обов’язком повинні були боротися з тими, хто порушив закон, займаючи місця і дороги для нелегальної лоточної торгівлі або державну землю для побудови халуп. Увага бюро була спрямована на великих хабарників у вищих ешелонах влади. З незначними правопорушниками боролися шляхом спрощення процедур прийняття рішень й усунення будь-якої двозначності в законах шляхом видання прозорих і простих правил, аж до відміни дозволів і ліцензування в менш важливих сферах суспільного життя. Бюро представляло собою невеликий, недоукомплектований орган, до складу якого входили цивільні слідчі та прикомандировані старші офіцери поліції, при цьому керівник звітував безпосередньо представнику Метрополії. Воно складалося з 13 осіб та займало декілька кабінетів у приміщенні Верховного Суду. Також займалося розслідуванням інших злочинів, які були наслідком корумпованих дій.
Ексклюзивна стратегія
З виникненням проблеми засудження корупціонерів у судах, уряд став поступово посилювати дію законів. Так, у 1960 р. лідери держави були ініціаторами всебічної антикорупційної стратегії, закріпивши її в Акті про попередження корупції та зміцнивши тим самим уперше створене в жовтні 1952 р. Британським колоніальним урядом Бюро по розслідуванню випадків корупції. З того часу корупція в Сінгапурі розглядається з двох боків — як стимул і як можливість узяти участь в акті корупції. Нова стратегія ґрунтувалася на принципі «логіка в контролі за корупцією», тобто «спроби викорінити корупцію повинні ґрунтуватися на прагненні мінімізувати або виключити умови, що створюють як стимул, так і можливість схилення особи до вчинення корумпованих дій».
У 1959 р., коли Лі Куан Ю став прем’єр-міністром, обсяг валового національного продукту (Gross Domestic Product) на душу населення складав $400 США. У 1990 р., коли він пішов у відставку, GDP виріс до 12,200 доларів, а в 1999 р. сягнув $ 22,000 США. Зростання проходило на тлі величезних політичних і економічних змін у світі.
Із самого першого дня перебування при владі в червні 1959 р. Лі Куан Ю домігся того, щоб кожен долар, який надходив до бюджету, був належним чином врахований і доходив до своїх отримувачів, до єдиного центу. Із самого початку приділялася особлива увага тим видам діяльності, де власні повноваження могли бути використані для отримання особистої користі, і був посилений контроль за тим, щоб цього не відбувалося.
Початок проблем та рішучі заходи
У перші ж роки свого існування бюро зіштовхнулося з проблемами. Антикорупційне законодавство було недосконалим і це заважало збору доказів проти осіб, звинувачених у корупційних діяннях. Ситуація змінилася, коли в 1959 р. до влади прийшла партія «Народна дія». Саме в цей час було вжито рішучих заходів щодо корумпованих чиновників, багато з яких були звільнені зі служби. Інші залишили службу за власним бажанням задля того, щоб уникнути переслідування. Та й довіра громадськості до бюро почала поступово зростати у міру того, як стало зрозуміло, що уряд щирий у своєму прагненні побороти корупцію.
Адміністративно бюро спочатку підпорядковувалося Генеральному прокурору. Однак у 1959 р. установа була передана в підпорядкування Міністерства внутрішніх справ. А в період із 1963 по 1965 р. бюро перейшло безпосередньо у сферу відання Офісу Прем’єр-міністра Сінгапуру. У зазначений період також було внесено зміни до Закону про запобігання корупції, у зв’язку з чим службовці установи були наділені слідчими повноваженнями у сфері боротьби з корупцією.
Таким чином, Лі Куан Ю взявся за проблему, яку на той час не розв’язала жодна держава світу, тим більше азійська, бо корупція, зокрема відкрите отримання хабарів, є однією з рис тамтешнього способу життя. Програму уряду, спрямовану проти корупції, в Сінгапурі спочатку сприйняли як популістську, адже, як відомо зі світового досвіду, такі програми спрямовані на заманювання виборців перед виборами. Однак Лі Куан Ю при здійсненні реформ відразу визначив орієнтир, від якого не відступився до завершення свого правління: «Найголовніше — мати чисту центральну владу. Якщо люди нагорі не є прикладом моральних стандартів, які вони впроваджують на нижчі рівні влади, щось зробити дуже важко».
Очищення політики від китайської мафії (triad)
Важливим здобутком Сінгапуру в подоланні корупції стало уникнення використання грошей у виборчих перегонах. У 1959 р. голосування стало обов’язковим, і було заборонено практику використання автомобілів для доставки виборців на виборчі дільниці. Витрати на ведення виборчих кампаній були невеликі, набагато нижчими за рівень, дозволений законом, тому в партії не було необхідності поповнювати скарбницю після виборів, а в період між виборами не роздавали подарунків виборцям. Для залучення голосів виборців їм надавалися певні соціальні блага: створювалися робочі місця, будувалися школи, лікарні, громадські центри й будинки, якими вони володіли.
Сінгапур продемонстрував, що чесні та здібні люди виявлятимуть бажання боротися на виборах і займати офіційні посади за умови виплати їм заробітної плати, що співвідноситься з тією, яку людина, наділена здібностями й чесністю, могла б заробити, посідаючи посаду керівника великої корпорації, або займаючись приватною юридичною чи іншою професійною практикою. Таким чином, уряд міста-держави довів, що адекватна винагорода життєво важлива для підтримання чесності та моралі в політичних лідерів і вищих посадових осіб.
Разом із тим були заморожені заробітні плати міністрів й обмежене зростання заробітної плати працівників держсектора, з метою більш успішної боротьби з безробіттям та економічним спадом, а також, щоб надати приклад самообмеження.
Із вирішенням у 1970 р. проблеми безробіття була збільшена заробітна плата міністрів з 2,500 до 4,500 сінгапурських доларів на місяць. Кожні декілька років збільшувалася плата міністрів, щоб скоротити наростаючий відрив в оплаті їх праці порівняно з приватним сектором.
Акт про попередження корупції
У 1960 р. був змінений застарілий «Закон про боротьбу з корупцією» (Anticorruption Law) і виданий Акт про попередження корупції (РСА). У новому Законі корупцію було кваліфіковано з точки зору різних форм «винагороди». У законі вперше згадується Бюро по розслідуванню випадків корупції та його директор. Також підвищився стримуючий ефект РСА, покарання за корумповані дії зросло до 5 років тюремного ув’язнення і (або) штраф 10 тисяч доларів. У 1963 році була ліквідована анонімність, тобто введене обов’язкове правило для свідків, що викликаються БРК для надання інформації, відрекомендувати себе. У 1989 р. був збільшений максимальний штраф, що накладався на порушника за корупцію, з 10,000 до 100,000 сінгапурських доларів. Дача неправдивих свідчень БРК або введення слідства в оману стало порушенням, яке каралося тюремним ув’язненням і штрафом до 10,000 сінгапурських доларів. Суди були уповноважені проводити конфіскацію доходів, отриманих у результаті корупції.
(Далі буде…)
Джерело: Юридичний вісник України
