Думка експерта
Корупційні правопорушення
Загальний стан запобігання таким злочинам на території України у 2019 році (в порівнянні зі статистичними даними за 2013—2018 роки)
Олексій БАГАНЕЦЬ, заступник Генерального прокурора
(2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), віце-президент Світового конгресу
українських юристів,
член Науково-консультативної ради при ДБР,
адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України
Наприкінці ХХ століття світова спільнота визнала, що корупція є глобальною проблемою кожної країни, а в Україні протягом останніх шести років вона стала однією із безпосередніх загроз національній безпеці, демократичному розвитку держави та одночасно однією з ключових, при тому найбільш заполітизованих, проблем, коли про неї значно більше говорили, аніж її вирішували. Підкреслю, вся попередня діяльність української влади у сфері протидії корупції була, здебільшого, імітацією. Тому недарма ще в 2017 році Парламентська асамблея Ради Європи в своїй Резолюції № 2145 продовжувала оцінювати корупцію в Україні як «широко розповсюджену» (п. 10).
Антикорупція: чому Україна сусідить із Джибуті?
Тож не дивно, що, за даними Індексу сприйняття корупції, 2019 року Україна посідала 126 місце зі 180 країн. Поруч з нами в цьому рейтингу були Киргизстан, Азербайджан та Джибуті.
Незважаючи на те, що в Україні за останні 5 років створено цілу низку нових антикорупційних органів (такої кількості їх немає в жодній країні Європи та світу) і навіть чи не єдиний в Європі особливий «антикорупційний суд», що взагалі заборонено нашим Основним Законом, стан боротьби з корупцією, зокрема, у вищих ешелонах влади, за цей час не покращився ні в кількісному вигляді, ні, тим більше, в якісному сенсі. На мою суб’єктивну думку, все якраз навпаки. Коротко спробую пояснити чому.
Тільки факти
Так, упродовж 2019 року правоохоронними органами (без НАБУ) було зареєстровано 2 517 корупційних кримінальних правопорушень, що набагато менше, аніж у 2018 (3 679) та 2015 (2 831) роках, але трохи більше, ніж у 2016—2017 роках, відповідно, 2 175 і 2 493. Але, на жаль, як показав більш детальний аналіз цих статданих, навіть деяке зростання названих цифрових показників у минулому році, в порівнянні з деякими попередніми періодами, аж ніяк не свідчення покращення діяльності правоохоронців у боротьбі з корупцією.
Далі. У всіх слідчих підрозділах правоохоронних органів (крім НАБУ) впродовж минулого року перебувало 2 920 кримінальних проваджень з ознаками корупції, що теж, до речі, менше, аніж у 2018-му (3 531). За результатами досудового розслідування слідчими і прокурорами скеровано до суду 2 156 обвинувальних актів про корупційні діяння, що теж менше, ніж в 2018 — 2 226 і в 2017 рр. — 2 746, стосовно 2 515 обвинувачених, що знову ж таки менше 2018-го — 2 608, а в порівнянні з 2017 роком — навіть удвічі (5 860), з яких лише 266 (або всього 10,6%) знаходилося під вартою (для порівняння, в 2018 році — 386). Виходячи навіть із цього останнього показника, можна уявити, про яку «корупцію» йшлося в таких провадженнях і якими доказами вона підтверджувалася? Тобто для того, аби спростувати «переможні» звіти двох передостанніх генеральних прокурорів про, начебто, «нечувані» до них «досягнення» у боротьбі з корупцією, оповіщаю про те, що виявлені в 2019 році корупційні діяння й направлені по них до судів обвинувальні акти в основному стосувалися дріб’язкових сум неправомірної вигоди та таких же мізерних сум заподіяних збитків, а ще гірше те, що навіть такі малозначні факти не завжди підтверджувалися достатніми доказами, про що свідчать наступні статдані. Так, загальна кількість обвинувачених, виправданих судами та щодо яких провадження були закриті судами за відсутністю події або складу кримінального правопорушення, а також за недоведенням винуватості (все це у звіті йде однією графою), становила — 101 особу, з яких утримувалося під вартою — 24. До того ж, у минулому році судами було повернуто прокурорам 62 обвинувальних акти в порядку ст. 314 КПК України, тобто в зв’язку з тим, що вони не відповідали вимогам цього Кодексу, але скільки з них було повторно направлено до суду — невідомо. Про такі «досягнення», на жаль, ніхто із вказаних генеральних прокурорів чомусь не прозвітував перед суспільством. На жаль, статистика чомусь не наводить даних про кількість осіб, яким в 2019 році було повідомлено про підозру у вчиненні корупційних діянь, тому немає практичної можливості їх порівняти!
У той же час, за інформацією НАБУ (наданою на мій запит), детективами цього органу досудового розслідування в 2019 році розслідувалося 2 364 кримінальних проваджень, з яких у 1 207 провадженнях досудове слідство розпочато саме в минулому році. За результатами розслідування було повідомлено про підозру 401 особі (за І півріччя — 139, за ІІ півріччя — 262). Але ці цифри викликають сумніви, бо згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті НАБУ, станом на 31.12.2019 року, про підозру повідомлено всього 221-й особі, що теж аж ніяк не відповідає звітам бюро, де за весь 2019 рік повідомлено про підозру всього 153-м особам.
Скільки справ отримали суди?
Ще красномовнішим свідченням погіршення ефективності діяльності антикорупційних органів у боротьбі з корупцією є той факт, що до суду в минулому році ними скеровано, ви тільки вдумайтесь, всього 67 обвинувальних актів (у тому числі 3 повторно направлені), про що НАБУ повідомило на мій запит. В той же час, у звіті було вказано 69 обвинувальних актів, що майже аналогічно їх показникам 2018 року — 68, але майже втричі менше, аніж у 2017 році — 185. Але й ця відносно невелика цифра направлених до суду обвинувальних актів є відверто мізерною, бо становить усього 16% від загальної кількості закінчених детективами НАБУ проваджень про корупційні злочини.
Для більш повної оцінки ефективності діяльності новостворених антикорупційних органів (НАБУ і САП) зверніть також увагу на злочини, які розслідували детективи під керівництвом антикорупційних прокурорів.
Так, із числа направлених ними до суду матеріалів: 14 обвинувальних актів — за ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), аж 4! — за ст. 209 КК України (легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом), 12 — за ст. 364 КК України (зловживання владою і службовим становищем), 11 — за ст. 366-1 КК України (декларування недостовірної інформації), 10 — за ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), 1 — за ст. 368-2 КК України (незаконне збагачення), 5 — за ст. 369-2 КК України (зловживання впливом) та 3 кримінальних провадження — за іншими статтями. Мало того, що НАБУ і САП за рік з направленням до суду обвинувальних актів закінчило всього 10 (!) кримінальних проваджень про одержання неправомірної вигоди та 14 проваджень про заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, так навіть і не озброєним оком видно, що антикорупційні органи з року в рік із часу свого існування в основному продовжують виявляти й розслідувати найпростіші форми корупції, точніше одноепізодні факти, а боротьба з корупцією саме в організованих формах, тим більше у вищих ешелонах влади, в яких вона й існує, у переважній своїй більшості, в нашій державі фактично не ведеться. Про це свідчить хоча б той факт, що упродовж 2019 року детективами НАБУ закінчено лише 1 кримінальне провадження про кримінальне правопорушення, вчинене в складі злочинної організації, — стосовно 9 осіб!
Ситуація з провадженнями НАБУ і САП
Не краща ситуація і в судах із підтвердженням результатів розслідування НАБУ і САП корупційних злочинів, бо в тому ж 2019 році, ви тільки вдумайтесь, було засуджено всього 10 обвинувачених у таких справах, обвинувальні вироки стосовно яких вступили в законну силу (для порівняння: в 2017 році — 35 осіб, а в 2018-му — 47). Тож навіть на цьому прикладі можна переконатися в тому, що всі заяви директора НАБУ про великі «досягнення» в боротьбі з корупцією у вищих ешелонах влади не відповідають дійсності. Ну, для прикладу, кому потрібні його повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності 490 осіб (хоча у звіті НАБУ вказана 401 особа), якщо відповідно до статистичних даних лише 2% із числа притягнених до кримінальної відповідальності були засуджені у 2019 році за вчинені злочини й реально покарані!?
Про вкрай низькі результати роботи цих новостворених антикорупційних органів досудового розслідування та спеціалізованої прокуратури свідчить і категорія осіб, стосовно яких вони закінчили досудове розслідування в минулому році. Так, за категоріями суб’єктів до суду антикорупційними прокурорами скеровані обвинувальні акти: щодо 1-го народного депутата України, 3-х депутатів обласних рад, 3-х посадових і службових осіб Кабінету Міністрів України, 3-х державних службовців категорії «А», однієї посадової особи місцевого самоврядування 1—2 категорії, 11-ти професійних суддів, ймовірніше районних судів у той час, як, наприклад, у 2018 році — стосовно 22-х), 2-х інших службових осіб судової гілки влади, скоріше всього помічників суддів, 2-х прокурорів, 1-го військовослужбовця вищого офіцерського складу Збройних Сил України і в той же час — 11-ти керівників суб’єктів великого підприємництва, 23-х працівників юридичних осіб публічного права та щодо 81-єї «іншої особи» (для порівняння: в 2018 році таких явно некорупційних суб’єктів було вдвічі менше — 41).
Як убачається з наведених вище статданих, основні свої зусилля НАБУ і антикорупційні прокурори продовжили зосереджувати, як і раніше, на боротьбі з корупційними діяннями не найвищих посадових осіб нашої держави, про участь яких у різних корупційних схемах в останні роки хіба що лінивий не говорив, а проти так званих «інших осіб» — працівників юридичних осіб публічного права та керівників суб’єктів великого підприємництва, тобто тих, хто не уповноважений на виконання функцій держави та місцевого самоврядування. А хіба не є імітацією боротьби з корупцією факти, коли протягом минулого року антикорупційними органами реально відшкодовано всього 14% збитків, заподіяних кримінальними злочинами, викритими НАБУ?
Тому й не дивно, що із загальної кількості направлених у 2019 році всіма правоохоронними органами до суду обвинувальних актів про корупційні злочини майже три чверті — 1 971 (88,7%) складені слідчими поліції, 75 (3,5%) — прокуратури, в тому числі військової — 7 (0,3%), і це в той час, коли в минулому році вони були позбавлені даної функції, 95 (4,4%) — Служби безпеки, 8 (0,4%) — органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, а НАБУ всього — 3%!
Узагальнені дані та коментар
До всього цього хочу додати інформацію про реальні результати боротьби всіх органів правопорядку з корупцією в нашій державі і тим, про які саме корупційні діяння в цих обвинувальних актах ішлося. Так, за категоріями в скерованих всіма правоохоронними органами обвинувальних актах до суду найбільше кримінальних правопорушень — це привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем — 1 106 (або 51,2%), тобто більше половини; а ось коли йдеться про одержання неправомірної вигоди, чим здебільшого «грішать» наші чиновники, то таких обвинувальних актів лише 506 (що складає всього 23,4%), зловживання владою та службовим становищем ще менше — 199 (або 9,2%), а також зловживання впливом — 165 (або 7,6%). Але й ці цифри не можуть бути об’єктивними до тих пір, доки цю кваліфікацію не буде підтверджено обвинувальним вироком суду.
А що ж у дійсності сказали суди? Так, за вчинення корупційних діянь судами у 2019 році визнано винними 2 515 осіб, що дещо менше, аніж у 2018 році (2 565), та й то із них набрали законної сили судові рішення стосовно лише 695 осіб (до речі, це набагато менше, ніж у 2018-му — 994 та втричі менше, ніж у 2017 році — 2 178)! З цієї кількості ще менше, в тому числі і втричі, — 550 осіб (проти 766 у 2018 та 1 692 у 2017 рр.) було засуджено до різних видів покарання, з яких до позбавлення волі — лише 42 особи (проти 53 у 2018 році). До всього цього треба додати й ту обставину, що судами за такі злочини в 2019 році було виправдано — 55, тобто, зверніть увагу, більше, аніж було засуджено до покарання у виді позбавлення волі! Оце і є справжній результат роботи всіх майже 10 правоохоронних органів та фактично двух прокуратур, в тому числі й новостворених антикорупційних. До цього від себе додам, що більшість засуджених у минулому році за такі «корупційні діяння» отримали покарання у вигляді штрафу (434 особи), що теж свідчить не про ту корупцію, про яку говорять в суспільстві.
Замість висновку
Таким чином, підбиваючи підсумки аналізу результатів боротьби з корупцією в Україні за 2019 рік, можна однозначно стверджувати, що в минулому році всіма правоохоронними органами (згідно зі статзвітами), притягнуто до кримінальної відповідальності 2 515 осіб за направленими до суду обвинувальними актами, в той же час реально покарано лише 550 осіб, обвинувальні вироки стосовно яких вступили в законну силу, із яких до позбавлення волі засуджено лише 42 особи!
І це в той час, коли відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік», наприклад, на діяльність нових антикорупційних органів (НАБУ, САП, ДБР, НАЗК, ВАКСУ) виділено більше 3-х мільярдів гривень (це без урахування Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів), а відшкодовано завдяки їх роботі лише 1 169 000 гривень. Відтак виникає закономірне запитання, то чи потрібно нам так багато цих органів, і чи вони виконують такий обсяг роботи, аби можна було сказати, що ці антикорупційні відомства насправді такі необхідні нашій державі?
P.S. Не набагато краща й порівняльна картина із витрачанням державного бюджету на утримання інших органів правопорядку МВС, Нацполіції, Державної фіскальної служби, СБУ та Генеральної прокуратури України в 2019 році — майже 300 млрд гривень! І це при тому, що за закінченими кримінальними провадженнями слідчими і прокурорами була встановлена сума матеріальних збитків 51 819 958 603 гривень, з яких відшкодовано лише трохи більше 490 мільйонів грн. Загалом же можна констатувати, що реальні результати боротьби з корупцією усіх правоохоронних органів України, на жаль, вкрай мізерні, що не може не хвилювати.
Джерело: Юридичний вісник України
