Криміногенна Україна: між Венесуелою та Нігерією. Загальний стан злочинності та протидії їй в Україні у 2020 році (в порівнянні з відповідними даними 2013 — 2019 років) (частина 2)

Олексій Баганець, заступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.),
заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, член Науково-консультативної ради при ДБР, адвокат,
кандидат юридичних наук,
заслужений юрист України.

Продовженя. Початок

Проміжний висновок

Таким чином, підсумовуючи результативность діяльності органів досудового розслідування і прокуратури за минулий рік можна сказати, що ними було закрито саме за реабілітуючими підставами величезну кількість кримінальних проваджень: 140 665 злочинів невеликої тяжкості, 16 597 — середньої тяжкості, 19 203 — тяжких і 119 801 особливо тяжких, а всього 296 266, тобто, майже 300 000 кримінальних правопорушень. При цьому, за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, коли строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, закінчився, та жодній особі не було повідомлено про підозру, та після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, при тому, що обвинувальний акт так і не було надіслано до суду.

Таким чином було закрито 105 кримінальних проваджень, в тому числі й про 61 особливо тяжкий і тяжкі злочини, тобто, про фактично нерозкриті злочини. Хоча я впевнений, що в дійсності їх набагато більше. Таким чином, із викладених вище статистичних даних напрошується, як мінімум, кілька невтішних висновків: переважна більшість скоєних у 2020 році та тих, які перейшли у цей звітний період із минулих років, кримінальних правопорушень найбільш суспільно небезпечних категорій (тяжких й особливо тяжких) залишилися не розкритими, а особи, які їх вчинили, не встановленими і не притягнутими до кримінальної відповідальності, а відповідно й не покараними, заподіяні ними матеріальні і моральні збитки, в тому числі й громадянам, не відшкодовані, наведена вище величезна кількість закритих проваджень за реабілітуючими обставинами (майже 300 000) сформувалась саме завдяки як існуванню, так званих, «поправок Лозового», які зобов’язують слідчих і прокурорів закривати провадження, за якими не встановлені особи, котрі їх вчинили, так і неналежної організації роботи слідчих і прокурорів по розкриттю і розслідуванню злочинів; із зареєстрованих в 2020 році (звичайно, без урахування прихованих і не зареєстрованих) 360 622 кримінальних правопорушень лише у 167 098 випадках (або у 46,3%) особам лише повідомлено про підозру, а до суду направлено ще менше — всього 148 332 обвинувальних актів (або тільки 41,1%)! Але, навіть і ці відносно невеликі показники розкриття злочинів не свідчать про об’єктивний стан протидії злочинності, бо, як вище наводилися дані, частина вчинених кримінальних правопорушень правоохоронними органами не реєструється і явно приховується.

Направлення обвинувальних актів до суду

Більше того, зверніть увагу, що питома вага направлених обвинувальних актів до суду по категоріям злочинів становить всього 4,2% — про особливо тяжкі злочини, 44,9% — про тяжкі злочини, тобто майже половина, 21,9% — про злочини середньої тяжкості та 29% — про злочини невеликої тяжкості (по зрівнянню із 2019 роком, де було особливо тяжких — 2%, тяжких– 26%, 50% — злочинів середньої тяжкості, 22% — злочини невеликої тяжкості). Таке значне коливання питомої ваги направлених обвинувальних актів не може пояснюватись покращенням роботи правоохоронних органів і прокуратури, а лише відвертим приховуванням злочинів від реєстрації та змінами законодавства (змінами до КК України), які дозволили перемістити значну частину злочинів із середньо-тяжких у тяжкі та кримінальні проступки.

Тому продовжую наполягати, що однією із головних причин незадовільного стану протидії злочинності, є відсутність прокурорського нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування, в результаті чого тепер керівники органів правопорядку безкарно, на свій розсуд, корегують показники роботи слідчих підрозділів, в першу чергу, тієї ж Національної поліції. Для прикладу можна ознайомитись із відео, що міститься на просторах мережі Facebook, де два поліцейські керівники Харківщини ведуть «перепалку» через те, що один із районних відділів поліції не зміг закінчити 40 кримінальних проваджень, як було раніше між ними узгоджено, у зв’язку із тим, що такий «план» був явно завищеним.

Ще більш негативним показником діяльності правоохоронних органів з протидії злочинності є залишки на кінець 2020 року в кількості 204 754 кримінальних правопорушень без прийнятих рішень (це із тих, що зареєстровані у 2020 році, тобто, із 360 622), що більше закінчених у 2020 році — 155 868. Ви тільки уявіть, що чекає нашу державу в майбутньому, якщо правоохоронні органи будуть і надалі так працювати, коли з року в рік будуть залишатися не розслідуваними без прийнятого рішення 135 594 кримінальних правопорушень (тобто, злочинів), з яких за фактами смерті та зникнення безвісті (ст.ст.115–118 КК) — 2 869 (з них очевидних умисних вбивств — 424), умисних тяжких тілесних ушкоджень 314 (з них, що спричинили смерть потерпілого — 103), крадіжок — 80 081 (з них, з квартир — 7 267), грабежів — 2 995, розбійних нападів — 474, а також 69 160 кримінальних проступків (тобто, всього — 204 754). А якщо сюди додати сумарно майже 300 000 закритих в минулому році проваджень (а вони складають близько 100% від усіх облікованих в минулому році), то тільки можна уявити, скільки в такий спосіб було приховано від розкриття злочинів та скільки постраждалих від таких злочинних посягань громадян залишились без відповідного захисту держави, а тим більше, скільки злочинців, в тому числі й особливо суспільно небезпечних, залишилися не покараними?! Як по мені, то держава явно не виконує покладені на неї обов’язки!

Край низьким та навіть критичним є і щорічне погіршення відсотку розкриття кримінальних правопорушень минулих років, тобто, тих злочинів, які були зареєстровані до 2020 року, який склав мізерний відсоток — всього1,4% (для порівняння: в 2019 — 1,6%, в 2018 — 1,9%, в 2017 — 2,7%, в 2016 — 3,6%, а в 2014 взагалі — 10,8% та майже 12% у 2013)! Взагалі, загальна картина розкриття і розслідування кримінальних правопорушень минулих років виглядає таким чином, що на початок 2020 року у 1 076 473 кримінальних правопорушеннях не було прийнято жодного процесуального рішення (про закінчення слідства, зупинення або закриття), а на кінець минулого року ця кількість становила не набагато менше — 993 642 кримінальних правопорушень. І це, знову ж таки, після декриміналізації значної частини злочинів, які перейшли в категорію кримінальних проступків, навіть без урахування тих нерозкритих злочинів, провадження по яких протягом звітного періоду були закриті!

Штучне коригування данних

Як вбачається із проаналізованих статистичних даних про результати роботи правоохоронних органів за останні майже 6 років, навіть неозброєним оком видно, що цифри розкриття і розслідування злочинів, як мінімум, за останні 3-4 роки явно штучно коригуються нинішніми керівниками правоохоронних органів, перш за все, МВС і Нацполіції, з метою приховування реального стану криміногенної обстановки в державі та, відповідно, своєї неспроможності забезпечити належну протидію злочинності, щоб таким способом покращити свій власний імідж задля збереження себе на займаних посадах. Вважаю також, що таким способом як попередня, так і нинішня влада, намагаються приховати катастрофічні наслідки до цих пір триваючих, так званих, «реформ» в правоохоронних органах, а в дійсності — фактичного руйнування в результаті цього всієї правоохоронної системи, що загрожує в цілому і національній безпеці нашої держави.

Наріжний камінь розкриття резонансних злочинів

Більш детального аналізу потребує і стан розкриття та розслідування особливо резонансних і найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень, в першу чергу, проти життя та здоров’я громадян, проти власності та громадського порядку, дотримання правопорядку на автошляхах, угонів автотранспорту, у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, корупційних, а також злочинів, вчинених організованими злочинними групами і злочинними організаціями.

Так, за правовою кваліфікацією умисне вбивство у 2020 було обліковано 3 809 кримінальних правопорушень, що менше, в т.ч. і значно, чим у попередні роки (5 465 у 2019, 5 557 у 2018, 5 145 у 2017, 5 992 у 2016, 8 224 у 2015, 11 466 у 2014), з яких лише у 1 242 провадженнях (що становить всього 32,6%) конкретним особам було повідомлено про підозру. Тобто, кількість розкритих найбільш суспільно небезпечних злочинів проти особи — умисних вбивств, не дивлячись на постійне їх скорочення серед зареєстрованих, щорічно, в основному, тільки погіршується (для порівняння: у 2017 — 1 381, у 2016 — 1 403, у 2015 — 1 507, у 2014 — 1 760 та в 2013 — 1 779).

Ще гірший показник розкриття цих особливо тяжких злочинів за направленими до суду обвинувальними актами — всього 799, що становить також катастрофічно низький відсоток — лише 21 %.

Для порівняння: навіть у 2019 році до суду обвинувальних актів у цій найбільш суспільно небезпечній категорії злочинів було направлено більше — 834, у 2018 — 858, у 2017 — 908, у 2016 — 914, у 2015 — 1 046, у 2014 — 1 166 та в 2013 — 1 293, тобто, кількість розкритих умисних вбивств і за направленими до суду обвинувальними актами теж тільки погіршується з року в рік протягом останніх 7-и років. А до цього треба додати, що на кінець 2020 року не було прийнято рішень у 2 863 кримінальних правопорушеннях про умисні вбивства (що становить 75,2 %), тобто, переважна більшість найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень проти особи залишились в минулому році не розкритими, а як результат — вбивці залишились не встановленими і не покараними, а головне — готовими до вчинення нових, ще більш жорстокіших злочинів. Тому і не дивно, що останніми роками, вчиняється все більше зухвалих умисних вбивств. Наприклад, 30 квітня 2020 року школярці Христині Пьяновій завдали не менше 20 ударів ножем. Від отриманих ран дівчинка померла на місці. Тоді вбивця обезголовила свою жертву. Двадцять першого травня 2020 року компанія друзів відпочивала на орендованому ставку. Його господарем був Анатолій Захаренко. Під впливом алкоголю між гостями і орендарем спалахнула бійка. Знавіснілий господар схопив мисливську рушницю і розстріляв своїх гостей. В результаті трагедії загинули 7 осіб. Частина з них була вбита уві сні. Пластичного хірурга Андрія Сотника застрелили у дворі його будинку 2 лютого 2020 року. І таких випадків можна назвати безліч.

Розкриття злочинів проти власності

Як і в попередні роки, продовжує залишатись критичною ситуація із розкриттям злочинів проти власності. Так, за фактами крадіжок у 2020 році було обліковано 138 562 правопорушення, що теж статистично менше, в тому числі й значно, ніж в попередні роки (у 2019 — 197 564, у 2018 — 238 492, у 2017 — 261 282, 2016 — 312 172, у 2015 — 273 756, у 2014 — 226 833, у 2013 — 242 769). Заради об’єктивності скажу, що на цей показник могли вплинути і зміни в законодавстві, коли частина із вчинених в 2020 році крадіжок перейшла в категорію кримінальних проступків. Хоча, про підозру конкретним особам у таких злочинах, навіть до даної ситуації повідомлено лише у 61 227 провадженнях (що складає всього 44,2%). Тобто, кількість розкритих цих суспільно небезпечних та особливо дошкульних і чутливих як для більшості громадян, так і для держави та юридичних осіб, кримінальних правопорушень не тільки продовжує залишатися на низькому рівні, але і щорічно зменшується у порівнянні із попередніми роками (у 2019 — 70 763, у 2018 — 83 688, у 2017 — 84 756, у 2016 — 68 265, у 2014 — 70 519, у 2013 — 72 954). Про це свідчить і той факт, що до суду по цій категорії злочинів направлено ще менше обвинувальних актів — 56 627, (або 41%), тобто, їх розкриття і за цією ознакою погіршилось. Звертає на себе увагу й та обставина, що результативність їх розкриття погіршується із року в рік: у 2019 — 66 687, у 2018 — 79 151, у 2017 — 79 031, у 2016 — 62 539, у 2014 — 64 624, у 2013– 69 207. І це при тому, що на кінець 2020 року слідчими і прокурорами не було прийнято рішень з 80 081 (!) кримінальних правопорушенні даного виду, що становить 58% від зареєстрованих у вказаному році!

Більше того, в черговий раз звертаю увагу на ту обставину, що чималу частку з числа усіх крадіжок продовжують складати саме квартирні крадіжки, від чого потерпають, в першу чергу, саме беззахисні, прості громадяни. Так, у 2020 році було обліковано 10 470 таких кримінальних правопорушень, що теж статистично менше, в тому числі й значно, показників попередніх років: 2019 – 16 634, 2018 — 20 228, 2017 — 25 171, 2016 — 27 204, 2015 — 21 379, 2014 — 18 992, 2013 — 17 450. В той же час, не дивлячись на таку тенденцію, в т.ч. і внесені в минулому році законодавчі зміни в Кримінальний кодекс України, рівень їх розкриття залишається вкрай низьким, так як про підозру конкретним особам у їх вчиненні в 2020 році було повідомлено лише у 3 381 випадках (або у 32% ), в той же час, як у попередніх роках їх розкривалось значно більше (у 2019 — 3 740, у 2018 — 4 597, у 2017 — 5 869, у 2016 — 4 995, у 2014 — 4 763). По направленим до суду обвинувальним актам у цих провадженнях показник ще менший — 3 060, або всього 29%, що значно гірше минулих років (у 2019 — 3 494, у 2018 — 4 307, у 2017 — 5 443, у 2016 — 4 553, у 2014 — 4 261, у 2013 — 4 148 ). Треба також мати на увазі, що на кінець 2020 року слідчими не прийнято рішень у 7 267 таких кримінальних правопорушеннях, або у 69,4%, тобто, залишок нерозкритих квартирних крадіжок у громадян продовжує залишатись досить великим, тому і не дивно, що значна частина постраждалих громадян не звертається до поліції із заявами про такі злочини, з чим пов’язане, в першу чергу, і статистичне зменшення кількості зареєстрованих злочинів даної категорії, чого насправді давно вже немає.

Грабежі і розбої

За правовою кваліфікацією грабіж у 2020 році було обліковано 7 492 кримінальних правопорушень, що теж менше, навіть і набагато, ніж у попередні роки (у 2019 — 11 160, у 2018 — 13 838, у 2017 — 18 130, у 2016 — 27 199, у 2015 — 22 108, у 2014 — 20 541, у 2013 — 22 695), з яких у 4 809 провадженнях (64,2%) особам повідомлено про підозру. В той же час, на фоні начебто благополучної тенденції, про зворотнє свідчить той факт, що у попередні роки підозрюваних у таких злочинах викривалось значно більше: у 2019 — 5 519, у 2018 — 5 988, у 2017 — 6 827, у 2016 — 6 703, у 2015 — 7 174, у 2014 — 7 638, а у 2013 — майже удвічі — 9 313. Більше того, щорічно кількість розкриття злочинів даної категорії цим показником лише тільки погіршується. А оскільки ці злочини відносяться, як правило, до категорії очевидних, нинішній рівень їх розкриття не може влаштовувати суспільство, в тоу числі й через кількість направлених в минулому році до суду обвинувальних актів по таким провадженням — лише 4 300 (або, всього 57,4%)! Саме про зниження ефективності у боротьбі навіть із цими, в основному, очевидними кримінальними правопорушеннями свідчать і статдані за минулі роки, коли кількість направлених до суду обвинувальних актів у таких злочинах теж була набагато більшою: у 2019 — 5 064, у 2018 — 5 470, у 2017 — 6 174, у 2016 — 5 932, у 2015 — 6 398, у 2014 — 6 768, а у 2013 навіть удвічі — 8 704! За фактами розбою в 2020 році правоохоронцями було обліковано 1 360 кримінальних правопорушень, що, знову ж таки, теж менше, в тому числі й набагато, аніж у попередніх роках (у 2019 –1 883, у 2018 — 2 263, у 2017 — 3 006, у 2016 — 3 904, у 2015 — 3 556, у 2014 — 3 895, у 2013 — 2 856, у 2010 — 4 029, у 2009 — 5 103), по яким у 1 100 випадках (80,9%) особам було повідомлено про підозру. Але і ці, на перший погляд, благополучні статдані не є переконливими, бо у попередні роки, знову ж таки, кількість виявлених підозрюваних у вчиненні таких злочинів була також більшою (у 2019 — 1 330, у 2018 — 1 424, у 2017 — 1 762, у 2016– 1 870 , у 2015 — 1 843, у 2014 — 1 812, у 2013 — 1 971), причому, знову ж таки, щорічно ця результативність тільки погіршується. Не була досить високою і активність розслідування таких кримінальних правопорушень, бо до суду обвинувальних актів по таким злочинам направлено ще менше — 839 (61,7%), в той час як у попередні роки цей показник також був значно вищим: у 2019 — 1 020, у 2018 — 1 167, у 2017 — 1 414, у 2016 — 1 501, у 2015 — 1 457, у 2014 — 1 723. Окрім того, слідчими на кінець 2020 року не прийнято рішень у 474 таких кримінальних правопорушеннях, або в 34,8%, що свідчить про те, що майже кожен третій розбій, які, в своїй більшості, також є очевидними злочинами, правоохоронцями не розкривається, а особи, які їх вчиняють, в результаті такого «розслідування» уникають кримінальної відповідальності!

Ще гірша ситуація із розкриттям та розслідуванням фактів шахрайств й хуліганств, яких у 2020 році було обліковано 26 830, що теж менше аніж у попередні роки (у 2019 — 32 358, у 2018 — 33 290, у 2017 — 37 014, у 2016 — 46 019, у 2015 — 45 904, у 2014 — 41 963, 2013 — 47 142), з яких лише у 8 713 випадків (32,5%) конкретним особам було повідомлено про підозру, що, знову ж таки, менше ніж у попередні 2013-2015 та 2017 роки (12 645, 10 599, 9 605, 10 275) та дещо більше, чим у 2016, 2018-2019 роках (7 971, 8 241 і 8 241 відповідно). Сумною є ситуація і з розкриттям цих злочинів по направленим до суду обвинувальним актам — всього 7 277 (або лише 27,1%), що, майже на одному рівні із 2016, 2018, 2019 роками (6 379, 7 019, 6 865), але, значно менше ніж у 2013 –2015 та 2017 роках, відповідно, 11 310, 8 775, 8 154, 8 662. На кінець 2020 року також не було ухвалено рішень у 19 141 таких кримінальних правопорушеннях, або у 71%, тобто залишок нерозкритих і нерозслідуваних злочинів проти власності, від яких особливо страждають в основному прості громадяни, також залишається суттєво великим.

Не до хуліганів та наркоманів

На фоні погіршення показників у протидії злочинності проти власності, зменшилась й кількість виявлених у минулому році фактів хуліганства — 2 513 (для порівняння: у 2019 — 3 401, у 2018 — 3 344, у 2017 — 3 437, у 2016 — 3 973, у 2015 — 4 120, у 2014 — 4 962 та у 2013 — 6 315), тобто злочинів, які вчиняються, як правило, в громадських місцях і, здебільшого, на очах у інших громадян та є очевидними. Причому їх виявлення щорічно також зменшується. Ще гіршим результатом діяльності правоохоронних органів у протидії цим злочинам проти громадського порядку є кількість розкритих кримінальних правопорушень даної категорії: про підозру конкретним особам в минулому році повідомлено лише в 1 458 випадках (58%), що теж менше, в тому числі й значно, чим у 2019 — 1 733, у 2018 — 1 645, у 2017 — 1 722, у 2016 — 1 530, у 2015 — 1 742, у 2014 — 2 207 та у 2013 — 3 139, відповідно. За направленими до суду обвинувальним актам про ці злочини їх розкриття ще гірше — лише 1 239 (49,3%), що теж свідчить про явне зниження результативності діяльності правоохоронних органів по зрівнянню із попередніми роками (у 2019 — 1 371, у 2018 — 1 413, у 2017 — 1 481, у 2016 — 1 312, у 2015 — 1 472, у 2014 — 1 896 та у 2013 — 2 888). І аж ніяк не позитивним результатом такої діяльності слідчих і прокурорів в цьому напряму є і залишок цих кримінальних правопорушень на кінець 2020 року — 1 195, або 47,5%. Тобто майже половина таких простих в доказуванні, очевидних, як правило, злочинів залишаються нерозкритими і нерозслідуваними в повному обсязі.

Щодо правопорушень у сфері обігу наркотиків

Щодо викриття і розслідування кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, то протягом 2020 року, за даними прокуратури, правоохоронцями було зареєстровано 28 204 злочинів цієї категорії, що більше чим у 2018 році — 27 007, у 2016 — 23 029 та у 2015 році — 25 908, майже на одному рівні із 2019 роком — 28 774 та дещо менше, аніж у 2017 — 29 010, у 2014 — 30 494 та у 2013 — 33 982, а у порівнянні з 2009 і 2010 роками — навіть вдвічі, відповідно, 57 624 і 56 878. Про підозру конкретним особам повідомлено у вчиненні 19 574 (або, 69,4%) таких кримінальних правопорушень, що майже на рівні 2019 року — 19 091, більше аніж у 2018 — 18 307 та у 2016 –13 872, але, менше аніж у 2017 — 20 675, у 2015 –19 767 та 2014 — 24 902. Не краща ситуація із розкриттям цих злочинів і по направленим до суду обвинувальним актам — 17 530 (або, 62,1%), (причому, в цю цифру входять і кримінальні провадження, зареєстровані в минулих роках), що більше чим у 2016 та 2018 — 2019 роках, відповідно, 12 720, 16 889, 17 276, але, менше аніж у 2017 –18 963, у 2015 –18 633 та у 2014 — 22 883. Про незадовільну роботу правоохоронців у протидії цим суспільно небезпечним кримінальним правопорушенням свідчить і факт закриття в минулому році 24 716 таких злочинів (в цей показник входять і кримінальні провадження, зареєстровані в минулих роках), що перевищує, в тому числі й значно, кількість таких рішень, прийнятих у попередні роки (у 2019 — 21 585, у 2018 — 20 310, у 2016 — 15 460, у 2015 — 14 004, у 2014 — 15 008).

У зв’язку з цим можна зробити висновок, що органами правопорядку майже з кожним роком виявляється все менше злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; в основному, зменшується фактична кількість повідомлень конкретним особам про підозру у їх вчиненні та направлених до суду обвинувальних актів. У той же час, із кожним роком збільшується кількість не розслідуваних кримінальних правопорушень даної суспільно небезпечної категорії та закритих проваджень, що призводить до уникнення винних осіб від кримінальної відповідальності. Усе це породжує безкарність та рецидивні прояви, а тим більше — вчинення їх в організованих формах.

(Далі буде…)

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути