Думка експерта
Новий законопроект про НАБУ: його мета і ризики
Із-поміж подій, які на початку цього тижня активізували і вкотре поділили на табори український політикум, — розгляд Кабінетом Міністрів та реєстрація в парламенті законопроекту № 5070, що має відрегулювати роботу Національного антикорупційного бюро. Найрезонансніше те, що ухвалення цього документа може стати (переконані — точно стане) підставою для звільнення чинного директора НАБУ Артема Ситника. В уряді стверджують, що завдяки новації вдасться ліквідувати законодавчу прогалину, пов’язану з відсутністю механізмів дострокового відкликання очільника цього важливого антикорупційного органу. А головне — легітимізувати керівництво НАБУ, оскільки процедуру призначення А. Ситника директором Національного антикорупційного бюро, за висновками Конституційного Суду України, свого часу порушили.
Противники законодавчих новацій, натомість, говорять про початок «тотального наступу» на молоду вітчизняну антикорупційну вертикаль і спроби «приборкати» норовливе НАБУ, яке демонструє неупередженість та незалежність. Мовляв, хоча його роботу й не назвеш надто ефективною, на тлі ще більш «беззубої» діяльності інших «борців» із корупцією — співробітників бюро можна вважати доволі вправними «раками» на вітчизняному «антикорупційному безриб’ї»…
Причини: латання «дірок» в антикорупційному законодавстві
«Двома рішеннями Конституційний Суд України визнав неконституційним указ про призначення Ситника директором НАБУ та положення закону про Національне антикорупційне бюро в частині участі Президента в доборі і призначенні директора бюро, — нагадав, коментуючи появу законопроекту, міністр юстиції Денис Малюська. — Перед урядом стояло завдання закрити цю прогалину в законі та врегулювати питання статусу НАБУ та його керівника. Першим «підходом до бар’єра» став законопроект № 4437 — у ньому уряд (задля уникнення будьяких сумнівів у легітимності очільника НАБУ) запропонував надати Артему Ситнику повноваження директора до обрання нового керівника за новою процедурою. На жаль, даний проект закону не отримав підтримки в парламентському комітеті. Водночас проблема «дірки» в законодавстві та статусі НАБУ залишилася. І її закриття — одна з умов співробітництва з МВФ».
Саме для того, щоб позбутися цієї «діри», Кабінет Міністрів, за словами глави Мін’юсту, і підготував новий законопроект, який надасть Національному антикорупційному бюро статус органу виконавчої влади та оновить процедуру обрання директора. Окремою нормою визначено, що на період відбору нового директора НАБУ повноваження його керівника виконуватиме його перший заступник.
Денис Малюська називає появу нової ініціативи вимушеним кроком. Вважаючи, що найкращим виходом було б все ж ухвалення згаданого законопроекту № 4437. Водночас Міністр запевнив, що дискусія довкола змісту законопроектів триває — на часі їх обговорення в парламенті.
До речі, неабияка дискусія таки спалахнула — під присвяченим цій темі постом на Фейсбук-сторінці Малюськи. Думки різні. Більшість коментаторів підтримують Артема Ситника і критикують схему, яка може (а за деякими, оцінками, навіть «покликана») усунути його з посади керівника Національного антикорупційного бюро. Наміри відправити посадовця у відставку автори таких дописів пояснюють «небажаним» для декого відкриттям проваджень проти впливових у державі осіб, зокрема з ОПУ та уряду.
Хтось же пише про те, що за керівництва А. Ситника робота НАБУ не була по-справжньому ефективною, а деякі колеги і друзі Артема Сергійовича, мовляв, замість того, щоб боротися з корупцією, її очолили, «сівши» на фінансові потоки (особлива увага коментаторів — до особи керівника Головного підрозділу детективів НАБУ, кума Ситника, Андрія Калужинського)… Хтось пише про порушення процедури при внесенні до тексту законопроекту такого дражливого пункту «з голосу» — при обговоренні документа на урядовому засіданні. Опоненти ж нагадують про висновки Конституційного Суду щодо незаконності призначення чинного керівника НАБУ, а також про більш «глобальну» й задавнену проблему фактичної відсутності можливостей дострокового усунення керівника цього та низки інших державних відомств — не те що за неефективність роботи, а навіть — за порушення законодавства. Це — безвідносно до персони Ситника. Хоча дописувачі нагадують і про справи й провадження, які свого часу порушували проти нього…
При цьому дехто прогнозує проблеми в стосунках з міжнародними партнерами України — через спроби «наїхати» на один із небагатьох по-справжньому незалежних і модернових правоохоронних органів. Інші ж вважають, що з міжнародними партнерами цей крок погоджено. І єдиним каменем спотикання залишається персона ймовірного виконувача обов’язків керівника НАБУ на період обрання нового повноцінного голови. Нині на посаді першого заступника НАБУ перебуває Гізо Углава. Скидається на те, що йому, як-то кажуть, і карти в руки. Бо й обидві сторони суперечки, і «неупереджені» коментатори одностайні: шанси на те, що при доопрацюванні документа в парламенті цю норму змінять і призначать виконувачем обов’язків Артема Ситника, — нульові.
Знову ж таки — різні оцінки сприйняття міжнародними інституціями відведеної нашим зовнішнім партнерам ролі у відборі нового очільника антикорупційного відомства. Чи «проковтнуть» вони ідею обмеження впливу на цей процес?
Позиція й роль іноземних «провідників» українських антикорупційних реформ
За пропозицією авторів законопроекту, міжнародні експерти вже не надто впливатимуть на роботу конкурсної комісії з відбору нового керівника Національного антикорупційного бюро: роль трьох іноземних представників при бажанні легко звести до функціоналу «весільних генералів», або й «майорів». Адже пропонується, щоб до складу комісії увійшли три члени, делеговані РНБО, та шість — від уряду (троє з яких — згадані вже міжнародні експерти, обрані за рекомендаціями наших партнерів).
Пролити світло на цю тему допоміг коментар віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанішиної програмі «Свобода слова на ICTV». Як було заявлено, нову процедуру обрання директора НАБУ обов’язково обговорюватимуть з міжнародними партнерами. «Закон містить широкий спектр різних положень. Він проговорювався з МВФ. Є спірні положення, які викликали певний резонанс, але цей законопроект ще розглядатимуть у парламенті. Ми звернулися з проханням підготувати консолідовану позицію міжнародних партнерів. Й ця позиція буде обговорюватися, враховуватися».
Більше того, О. Стефанішина попросила не сприймати нові законодавчі ініціативи відірвано від інших пропозицій та змін, які чекають на цю сферу. За її словами, законопроект є частиною комплексу рішень, які вже ухвалено парламентом і які ще вноситимуться — і Президентом, й урядом — для відновлення повноцінної діяльності антикорупційних органів.
Водночас, на думку адвоката, старшого партнера адвокатського об’єднання «Кравець і Партнери» Ростислава Кравця, відсутність оперативної реакції міжнародних партнерів України на появу даного законопроекту може свідчити про те, що насправді Київ узгодив документ із ними. Більше того, наші партнери також зацікавлені у внесенні в документ відповідних змін. «Вважаю, що не лише в Україні, а й за кордоном незадоволені ефективністю роботи НАБУ під керівництвом Ситника. Але говорити напряму про це не хочуть, аби не підірвати довіри до антикорупційної вертикалі, яку за їхньої підтримки розбудовують у нашій країні, тобто йдеться про перекладення відповідальності за погоджене всіма кадрове рішення на українську владу. До того ж, не забуваймо про потребу виконувати рішення Конституційного Суду», — говорить Ростислав Кравець у коментарі Укрінформу.
При цьому експерт не береться «з чуток» коментувати конкретні положення документа. До появи його тексту на сайті Верховної Ради (станом на вечір вівторка законопроект офіційно не було оприлюднено).
Антикорупційні «вершники» без голови чи… одразу з двома головами?
А ось експерт Центру протидії корупції Антон Марчук документ (отриманий з інсайдерських джерел) уже бачив. Тож і поділився з нашими читачами роздумами про деякі потенційно «шкідливі» положення проекту закону, які народні обранці — кров з носа — мають виправити. «Передувсім, ідеться про перехідну норму, поява якої, нібито, спричинена серпневим рішенням КСУ щодо указу Президента Порошенка про призначення Артема Ситника. Й одна з перехідних норм, власне, й мала б урегулювати питання подальшого перебування Ситника на посаді. Однак ця норма сформульована, м’яко кажучи, некоректно, і фактично вона лише поглиблює правову невизначеність, що існує. Якщо закон ухвалять у такому вигляді, біля керма НАБУ фактично залишаться і Ситник, повноваження якого до 2022 року не припинені, і виконувач обов’язків директора — його перший заступник. Це підриватиме легітимність рішень обох посадовців і створюватиме ризики при судових оскарженнях», — переконаний експерт.
Певні ризики, за його висновками, містять у собі й норми, що мають замінити визнані торік у вересні КСУ неконституційними положення Закону «Про Національне антикорупційне бюро України». Вони стосуються композиції конкурсної комісії, яку створюватимуть для обрання нового директора НАБУ. «Є ризики, пов’язані з кількістю кандидатів, яких комісія має запропонувати на розгляд уряду за підсумками конкурсу. Певні ризики викликані фактично наданням уряду засобів впливу на бюро — приміром, через можливість скасування актів НАБУ чи через необхідність їх державної реєстрації в Міністерстві юстиції… Тобто, бачимо, що цей законопроект містить загрози для незалежності антикорупційного бюро й не може бути ухвалений у такому вигляді», — підсумовує Антон Марчук.
Тож усі ми разом з експертами сподіваємося, що перед остаточним ухваленням у парламенті документ все таки належним чином доопрацюють.
Владислав ОБУХ,
експерт
Джерело: Юридичний вісник України
