Думка експерта

Поновлення строку на оскарження судового рішення

Опубліковано

24.01.2018

Євген Морозов,
адвокат, магістр права

Шостого грудня 2017 року Верховний Суд України в контексті справи No 6-1619цс17 в черговий раз досліджував питання щодо несвоєчасного отримання судового рішення сторонами як підстави визнання поважною причиною пропуску строку на оскарження останнього.

Необхідно вказати, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після складання постанови апеляційного суду в повному обсязі» (Постанова ВСУ від 23.02.2016 року по справі No 826/104/115 (No в ЄДРСРУ 56580853). Поряд із цим судова палата в цивільних справах Верховного Суду України 5 жовтня 2016 року, розглядаючи справу No6-1724цс16, вказала, що право на касаційне оскарження судового рішення напряму залежить від своєчасності отримання судового акта апеляційної інстанції, тобто поновлення строків вбачається можливим лише з підстав несвоєчасності отримання рішення (ухвали, постанови) суду.

Важливо. Процесуальний закон не дає визначення терміну «поважні причини». Між тим у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 року по справі No 6-26370кс04 (No в ЄДРСРУ 135558) вказано наступне: «Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред’явлення позову стає неможливим або утрудненим».

У цій справі суд вказав, що відповідно до положень частини першої статті 73, частини другої статті 325 ЦПК України в разі пропущення строку, встановленого частиною першою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк. За змістом абзацу другого частини третьої статті 328 ЦПК України, якщо заяву не подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення касаційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право має бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно зі статтею 313, частиною першою статті 218 ЦПК України рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, встановлених цим кодексом. Головуючий роз’яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.

Відповідно до статті 222 ЦПК України копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом із повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді.

На порушення вимог частини третьої статті 222 ЦПК України копію ухвали суду апеляційної інстанції належним чином, а саме рекомендованим листом із повідомленням про вручення, відповідачці та її представнику не було направлено, оскільки в матеріалах справи відсутні як зворотне повідомлення про вручення, так і сам невручений рекомендований лист із відміткою про причини його повернення. Наявний супровідний лист апеляційного суду про направлення копії ухвали до відома сторонам у справі не підтверджує факту отримання ними копії судового рішення.

Постановою Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі No 21-240а13 (No в ЄДРСРУ 36171760) передбачено, що обставини, з якими сторона пов’язує поваж- ність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом лише у випадку, якщо заявлена вимога про застосування цих строків. У свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу «Res judicata» (юридичної визначеності), про що вказує як судова практика Верховного Суду України (наприклад, Постанова ВСУ від 13.07.2016 року по справі No 3-774гс16 (No в ЄДРСРУ 58986625), так і судова практика Європейського суду з прав людини.

Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Висновок

Якщо недотримання строків на касаційне оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, зокрема ненаправленням належним чином у передбачений законом спосіб копії ухвали особі, яка брала участь у справі, проте не була присутня в судовому засіданні, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення.

Підсумовуючи зазначене вбачається наступне:
1) у разі пропущення процесуального строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк;
2) копія ухвали суду апеляційної інстанції направляється сторонам належним чином, а саме рекомендованим листом із повідомленням про вручення;
3) супровідний лист апеляційного суду про направлення копії ухвали до відома сторонам у справі не підтверджує факту отримання ними копії судового рішення.

P.S. Правовою позицією Верховного суду України в постанові від 01.03.2017 р. у справі No 6-245цс17, від 1 березня 2017 року у справі No 6-2818цс16 та від 8 лютого 2017 року у справі No 6-3102цс16, яка є аналогічною позиції ВСУ від 5 жовтня 2016 р. по справі No 6-1724цс16, визначені підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, які нерозривно пов’язані з діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції.

Джерело: Юридичний вісник України