Протидія економічній злочинності в Україні в 2020 році: стан і проблеми (Частина 1) - LexInform: Правові та юридичні новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Думка експерта

Протидія економічній злочинності в Україні в 2020 році: стан і проблеми (Частина 1)

Дата публікації:

Олексій Баганець, заступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.),
заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, член Науково-консультативної ради при ДБР, адвокат,
кандидат юридичних наук,
заслужений юрист України.

(у порівнянні зі статистичними даними за 2016—2019 роки)

Сьогодні чомусь прийнято вважати, що однією з першочергових проблем протидії економічній злочинності є відсутність єдиного органу правопорядку, якому належали б такі повноваження. Хоча це й не зовсім так, бо в історії України був період, коли фактично єдиним органом, який займався виявленням злочинів в економічній сфері та їх розслідуванням в основній масі своїй, було Міністерство внутрішніх справ, а ще точніше — його оперативні підрозділи по боротьбі з розкраданням соціалістичної власності (знані більше за російськомовною абревіатурою ОБХСС) та слідчі міліції. Заради об’єктивності потрібно уточнити, що розслідуванням незначної їх частини, а саме розкрадань в особливо великих розмірах, у певний період часу займалися виключно слідчі прокуратури.

Читайте також: Стан організованої злочинності та протидія їй на території України у 2020 році (Частина 1)

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Від такої змішаної підслідності дійсно були більш вагомі результати протидії цьому виду надскладних у доказуванні кримінальних правопорушень, у результаті чого наносилися відчутні «удари» по економічній злочинності. До таких прикладів можна віднести хоча б кримінальні справи 80-х років минулого століття за фактами розкрадань грошових коштів у торговельних закладах м. Києва, в першу чергу в мережі так званого «Київавтоматторгу». В цих справах до кримінальної відповідальності були притягнуті сотні представників торгівлі, контролюючих органів та пов’язаних із ними органів влади. Схожі резонансні злочини розслідувалися слідчими прокуратури в тісній співпраці з оперативними працівниками ОБХСС у Херсонській та Харківській областях. До аналогічних розслідувань можна віднести й кримінальні справи того періоду часу про розкрадання державного майна так званими «кооператорами» в Дніпропетровській, Харківській та Чернігівській областях.

Суть питання

Починаючи з 90-х років минулого століття, питанням виявлення й розслідування економічних злочинів уже займалися одночасно різні правоохоронні структури. Така невизначеність із правоохоронним органом, який би одноособово відповідав за стан протидії економічній злочинності, і призвела, на думку частини експертів (до чого схиляється і влада протягом останніх 7-ми років), до тих негативних результатів у протидії кримінальним правопорушенням у цій специфічній сфері, хоча це теж помилкова позиція. Але, незважаючи на це, нинішня влада все одно створила ще один новий орган правопорядку — Бюро економічної безпеки (БЕБ), яке, начебто, й буде займатися виключно протидією економічній злочинності. Так, відповідно до закону про БЕБ, який Верховна Рада ухвалила 28 січня 2021 року, основною його функцією, начебто, буде аналітична робота, а не силові повноваження. Зокрема, бюро аналізуватиме бенефіціарів фінансових операцій і визначатиме, чи має в них місце порушення закону, чи ні. Хоча більш ретельне вивчення норм цього закону свідчить про зворотнє, а саме про створення чергового силового «монстра», який буде ще більше «кошмарити» ті ж бізнес-структури.

Читайте також: Стан організованої злочинності та протидія їй на території України у 2020 році (Частина 2)

Відповідно до ст. 1 діючого Закону «Про Бюро економічної безпеки України», вказане бюро — центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання з протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави. Відповідно до покладених завдань, Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції, а його діяльність спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Очікувані проблеми в діяльності БЕБ

У той же час не виключено, що новостворене бюро зіштовхнеться в майбутньому з наступними проблемами:

  • знову ж таки, приділятиме більше уваги розслідуванням, а не превентивним заходам;
  • фінансові установи можуть неохоче передавати інформацію таким правоохоронним органам, якщо їм заздалегідь буде відомо, що цю інформацію може бути використано під час розслідування будь-якого іншого злочину (а не тільки «відмивання грошей» чи фінансування тероризму).

Також потрібно врахувати і той факт, що досить велика частина зареєстрованих, наприклад, у 2020 році, в Україні правопорушень у сфері економічної та фінансової діяльності — це злочини, які становлять низький рівень суспільної небезпеки. Наприклад, за ст. 213 КК України («Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом») зареєстровано 269 проваджень, у той же час, як за ознаками такого більш суспільно небезпечного для держави злочину як «Шахрайство з фінансовими ресурсами» — (ст. 222 КК України) — лише 142 провадження. Отже, може статися так, що БЕБ «захлинеться» в розслідуванні, вибачте, дрібних економічних злочинів замість зосередження своїх зусиль на виявленні й розслідуванні більш складних кримінальних правопорушень, тим більше, що для їх розслідування немає ані конкретних методик, ані аналітичних напрацювань, ані, тим більше — повного та оперативного доступу до даних фінустанов через вищевказані причини. Більше того, за останні 6—7 років майже повністю розгублені напрацьовані десятками років методи протидії кримінальним загрозам у сфері економіки, тим більше в частині збирання, обробки та аналізу інформації, а частина існуючих відверто застаріли. Я вже мовчу про відсутність уніфікованих із закордонними правоохоронними інституціями методів виявлення та розслідування фінансових злочинів, скоєних із використанням можливостей транснаціональних злочинних фінансових схем, які особливо часто використовуються при розкраданні державного й комунального майна, а головне — для відмивання злочинно здобутих майна і коштів. Тим більше, в умовах, коли прокуратура, яка відповідно до вимог Конституції України повинна не тільки здійснювати процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, а й організовувати його, фактично майже зруйнована, де тепер майже відсутні професійні кадри, які зможуть забезпечити виконання покладених на них функцій з організації розслідування такої складної категорії кримінальних правопорушень.

Тому Україні наразі потрібен не черговий правоохоронний орган із заплутаною чи паралельною підслідністю (з проблемами на кшталт НАБУ чи ДБР), а створення нової служби зі збалансованим акцентом не тільки на розслідуванні, а й на потужній аналітиці економічних процесів у країні та світі, а також превентивних заходах реагування, відповідальної саме за розслідування економічних злочинів проти держави, в якому б були зосереджені всі повноваження по боротьбі з цією специфічною категорією кримінальних правопорушень, позбавивши одночасно цих функцій інші органи досудового розслідування, найперше СБУ та Національну поліцію, з тим, щоб зменшити необґрунтований та безпідставний тиск на бізнес.

Але існує ще один фактор, який явно не дозволить новоствореному органу реалізувати закладену в його однойменному законі ідею про єдиний орган по боротьбі з економічною злочинністю. Ним представляється виключна підслідність НАБУ, яке згідно з вимогами ч. 4 ст. 216 КПК України уповноважене розслідувати злочини, передбачені статтями 191, 209, 210, 211, 364, в тому числі й вчинені керівниками суб’єктів великого підприємництва, в статутному капіталі яких частина державної чи комунальної власності перевищує 50%, а також у тих випадках, коли розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди в п’ятсот або більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо кримінальне правопорушення вчинене службовою особою суб’єкта господарювання, в статутному капіталі якого частина державної чи комунальної власності перевищує 50%. Тобто створений таким чином новий орган правопорядку буде позбавлений функції розслідування, в першу чергу особливо тяжких та найбільш розповсюджених злочинів у сфері економіки, за ознаками яких теж НАБУ в 2020 році направило до суду аж 8 обвинувальних актів, що явно не відповідає криміногенній ситуації.

Про кримінальні правопорушення в економічній сфері в 2016—2020 роках

Якщо аналізувати дані звіту Офісу Генерального прокурора України «Про кримінальні правопорушення, вчинені на підприємствах, установах, організаціях за видами економічної діяльності» за останні роки, то стан протидії цьому виду злочинності в 2020-му виглядав таким чином. Так, загальна кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень, вчинених на підприємствах, установах, організаціях, за видами економічної діяльності протягом 2020 року складала 49 728 кримінальних проваджень, що значно менше, аніж у 2019 році — 56 903, у 2018 — 58 606, у 2017 — 52 903 та приблизно на рівні 2016 року — 47 833. Майже така ж тенденція щодо виявлених тяжких злочинів даної категорії: 18 460 проваджень, що менше, ніж у 2018 році — 19 834, у 2017 — 19 057 та приблизно на рівні 2019 — 18 249, в той час, як по особливо тяжких кримінальних правопорушеннях даної категорії ситуація виглядає майже навпаки: з 2016 по 2018 роки їх кількість зменшувалася (у 2016 — 1 895, у 2017 — 1 825, у 2018 — 1 513), в 2019 році була майже на рівні — 1 841 і дещо збільшилася в 2020 році — 1 956. Що стосується цього виду злочинів середньої тяжкості, то їх реєстрація з кожним роком тільки зростала: з 18 877 в 2016 до 23 979 у 2019 році, в той час, як у 2020 році їх було зареєстровано майже вдвічі менше (11 208). Із цього випливає, що протидія злочинам даної категорії в 2020 році суттєво погіршилася фактично по всіх категоріях кримінальних правопорушень даного виду.

Що стосується вручених повідомлень про підозру у вчиненні таких злочинів (але це без розбивки на особливо тяжкі, тяжкі, середньої та невеликої тяжкості): у 2020 році їх було 23 703 (або 47,7%) проти 21 869 (або 38,4%), але менше, ніж у 2018 — 24 870, хоча у відсотковому значенні це склало більше — 42,4%. Тобто виходячи з цих статданих, складається враження, що розкриття злочинів у минулому році було дещо кращим, ніж у 2019-му, але гірше, ніж у 2018 р. у кількісному вигляді.

Дещо краща ситуація в минулому році, в порівнянні з позаминулим 2019 роком, із розкриттям злочинів цього виду (в загальній кількості) і за направленими до суду обвинувальними актами: 22 829 (45,9%) проти 19 895 (35%) в 2019 році та приблизно на рівні 2018-го — 22 755 (39%). Але ще раз наголошую, що робити висновок про позитивні зрушення немає достатніх підстав, бо це статдані, узагальнені без розбивки на кількість тяжких й особливо тяжких злочинів, з одного боку, які, дійсно, розкривати й розслідувати значно складніше, та середньої і невеликої тяжкості, яких значно більше в загальній масі розкритих. Тому, думається, й статистика існує в такому узагальненому вигляді, щоб приховати справжню ефективність роботи органів досудового розслідування та прокуратури.

Злочини у сфері господарської діяльності

Переходячи до більш детального аналізу стану злочинності на підприємствах, установах і організаціях, відзначу, що, на превеликий жаль, за всі ці роки так званих «реформ» у сфері правоохоронної діяльності ні законодавчо, ні при формуванні статзвітності так і не було визначено, які ж конкретні кримінальні правопорушення тепер відносяться саме до категорії економічних. У зв’язку з цим будемо намагатися їх визначати такими, виходячи виключно із назв існуючих конкретних розділів КК України. Так, аналізуючи злочини у сфері господарської діяльності, треба справедливо зазначити, що загальна кількість виявлених там кримінальних правопорушень протягом останніх 7-ми років, навпаки, продовжує щорічно стрімко знижуватися, що однозначно свідчить про суттєве послаблення протидії органами правопорядку і прокуратури цьому підвиду економічної злочинності, а може навіть і про фактичне згортання цієї діяльності. Зокрема, якщо в 2020 році було зареєстровано 5 342 вказаних кримінальних правопорушень, то в тому ж дореволюційному 2013 році — 11 104, що вдвічі більше.

До речі, щодо фіктивного підприємництва, то 18.09.2019 р. Президент України підписав прийнятий Верховною Радою Закон № 1080 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», яким з КСУ виключено ст. 205 про кримінальну відповідальність за фіктивне підприємництво, а тому сьогодні немає можливості порівняти дані про цей вид злочинів за 2020 рік, хоча в 2019-му їх було обліковано всього 248 випадків, що теж значно менше, в тому числі й у чотири рази, аніж у попередні роки (для порівняння: у 2018 — 715, у 2017 — 784, 2016 — 681, у 2015 — 885, у 2014 — 858, у 2013 — 891), що є додатковим свідченням значного зниження активності правоохоронців у виявленні злочинів у даній сфері.

Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

Що ж стосується фактів легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, то в 2020 році їх було зареєстровано дещо більше, ніж у попередні роки — 348 (у 2019 — 283, у 2018 — 242, у 2017 — 243, у 2016 — 159, у 2015 — 221, у 2014 — 296, у 2013 — 291), в той час як випадків незаконної приватизації державного та комунального майна значно менше, аніж у попередні роки — 16 проти 22 у 2019 році, 17 — у 2018, 26 — у 2017 та навіть і в три рази, ніж у 2014 — 46 (окрім, хіба що, 2016 року, коли їх було 10). Більше зареєстровано випадків шахрайства з фінансовими ресурсами — 142 проти 76 у 2019 році, 58 — у 2018, 61 — у 2017 та 63 — у 2016 й приблизно нарівні із 2015 — 133, але значно менше, в тому числі й в кілька разів, ніж у 2014 — 347 та в 2013 — 337.

Зменшилася й протидія нецільовому використанню бюджетних коштів: виявлено всього 16 фактів, що менше, зокрема і в кілька разів, аніж у 2019 році — 23, у 2018 —18, у 2017 — 21, у 2015 — 24, у 2014 — 34 та в 2013 — 48, але приблизно нарівні з 2016 роком — 15, і це в той час, коли мільярдні суми розкрадаються на тендерах, коли лише німий не говорить про розтрату бюджетних коштів, виділених на ту ж оборону, а останнім часом і на ремонт та будівництво доріг, зокрема і на велику об’їздну дорогу навколо Києва, а тим більше, на так зване «Велике будівництво», зокрема з «Ковідного фонду» тощо. Суттєво менше зареєстровано в минулому році й фактів ухилення від сплати податків та зборів — 910, в тому числі й значно, у порівнянні з усіма проаналізованими попередніми роками (у 2018 — 1 099, у 2017 — 1 009, у 2016 — 1 203, у 2015 — 1 748, у 2014 — 1 899, а в порівнянні з тим же 2013 роком — навіть утричі — 3 069 (окрім, хіба що, 2019-го, коли їх було зареєстровано 852).

Кількість вручених повідомлень про підозру

Ще гірша ситуація із розкриттям даного виду кримінальних правопорушень через кількість вручених конкретним особам повідомлень про підозру у їх вчиненні. Подивіться самі. Якщо говорити про нескладні в доказуванні кримінальні правопорушення, такі як фіктивне підприємництво та шахрайство з фінансовими ресурсами, то, закономірно, й рівень їх розкриття шляхом повідомлення конкретним особам про підозру щороку повинен був покращуватися. Але насправді на фоні щорічного зниження кількості виявлених і зареєстрованих фактів того ж фіктивного підприємництва (з 891 — в 2013 до 248 в 2019 році) кількість вручених повідомлень про підозру у їх вчиненні залишилася майже однаковою в кожному з цих означених років і становила від 222 в дореволюційному 2013 році до 214 — в 2019, а тому, начебто, кращий відсоток їх розкриття, який із цієї причини зростав з року в рік із 24,9% в 2013 до 86,2% в 2019 році є насправді хибним, бо вираховувався саме завдяки зниженню активності правоохоронців із виявлення й реєстрації цього виду кримінальних правопорушень (за 2020 рік такі дані відсутні).

Якщо ж брати шахрайство з фінансовими ресурсами, то й тут картина із їх розкриттям дуже схожа, хоча в кількісному вигляді й дещо відрізняється. Так, якщо в 2013—2014 роках кількість зареєстрованих таких злочинів становила, відповідно, 337 і 347, то, починаючи з 2015 року, їх виявлення й реєстрація майже щорічно знижувалась — від 133 в названому році до 76 в 2019-му, хоча в 2020 році й дещо підвищилася в порівнянні з 2015—2019 роками і становила 142. Разом із тим, у відсотковому вигляді стан розкриття цих злочинів шляхом вручення повідомлень про підозру, окрім 2018 року (всього 17,4%), був приблизно однаковим і досить високим, коливаючись від 57,1% в 2016 році до 74,6% — в 2019. Хоча в порівнянні з 2019 роком (77,6%) у 2020-му цей відсоток також знизився і становив 74,6%.

По всіх інших кримінальних правопорушеннях даної категорії ситуація з їх розкриттям за показником вручення повідомлень про підозру конкретним особам набагато гірша. Особливо критична вона з розкриттям фактів незаконної приватизації державного і комунального майна, де протягом періоду з 2014 по 2019 рік не повідомлено про підозру жодній особі (!), хоча й кількість зареєстрованих таких фактів була невеликою (46 — у 2014, 10 — у 2016, 17 — у 2018 році і 22 — у 2019)! У 2020 році було виявлено 16 таких фактів і лише в одному кримінальному провадженні повідомлено особі (чи особам) про підозру!

Нецільове використання бюджетних коштів

Дуже низький відсоток розкриття фактів нецільового використання бюджетних коштів, який складав від 0% — в 2016 та 2019 роках до 16,7% — у 2018 та 6,2% в 2020, що теж значно менше, аніж у 2013 році (20,8%), як у кількісному, так і у відсотковому вигляді. Приблизно така ж ситуація і з щорічним зниженням кількості зареєстрованих фактів ухилень від сплати податків та зборів — із 3 069 у 2013 році до всього 910 — в 2020, тобто майже в 4 рази, і, відповідно, щорічним зниженням кількості повідомлених підозр у їх вчиненні із 482 — в 2013 до 52 в 2020 році, тобто майже в 5 разів!

У відсотковому вираженні картина тут ще гірша: якщо в 2013 році розкриття цих злочинів за кількістю вручених підозр становило 15,7%, то в 2015 — вже вдвічі менше (8,8%) і далі приблизно так щороку (вище 11 чи 12 відсотків цей показник ніколи не піднімався), а в 2020 році ще знизився — до 5,7%. І це при тому, що кількість зареєстрованих таких злочинів щорічно тільки зменшувалася, більша половина бізнесу знаходиться в тіні!

Таким чином, навіть ці статистичні дані наглядно підтверджують практичне згортання на теперішній час діяльності правоохоронних органів у протидії злочинності в сфері економічної діяльності, що дійсно за такої негативної тенденції загрожуватиме економічній безпеці нашої держави.

Направлення до суду обвинувальних актів

Набагато гірша ситуація із розкриттям даного виду кримінальних правопорушень за направленими до суду обвинувальними актами. Так, за фактами незаконної приватизації державного і колективного майна в 2020 році до суду направлено всього 1 обвинувальний акт, а з 2014 по 2019 рр. не направлено жодного (!). Вкрай негативний відсоток розкриття за направленими до суду обвинувальними актами й нецільового використання бюджетних коштів, за вчинення якого в 2020 році до суду направлений теж лише 1 обвинувальний акт (що склало всього 6,2%), а в 2014, 2016 і 2019 рр. до суду не направлено жодного обвинувального акту; у 2015 році — 1 обвинувальний акт, що складало 4,1%, та по 3 в 2017 та 2018 роках, що складало, відповідно, 14,2% і 16,7%, в той час, як у тому ж 2013 році таких обвинувальних актів було направлено до суду 8. Приблизно така ж негативна ситуація і з розкриттям фактів ухилення від сплати податків і зборів, за вчинення яких майже щорічно з 2013 року кількість направлених до суду обвинувальних актів лише зменшувалася — з 165 — в 2013 до 10 — в 2020, тобто в 16 разів, а у відсотковому вимірі картина виглядає ще критичніше — від 5,4% в 2013 до 1,09% в 2020 році!

Не набагато краща ситуація і з розкриттям фактів легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, за направленими до суду обвинувальними актами. При майже щорічному зниженні кількості направлених до суду таких обвинувальних актів із 95 в 2013 р. до 62 і 64, відповідно, у 2017 та 2018 рр. та 24 в 2016 році та відсоток їх розкриття за цим показником протягом цього періоду коливався з 18% в 2015 і 15,1% в 2016 до 26,7 % у 2020 році, хоча це теж менше, ніж було не тільки в 2013 році — 32,6%, а й у 2019 — 31,1%!

Судова практика

Ще показовішим фактором практичного згортання діяльності органів досудового розслідування та прокурорів щодо протидії кримінальним правопорушенням у сфері господарської діяльності є судова практика щодо розгляду обвинувальних актів про такі злочини. На превеликий жаль, у статистичних звітах Офісу Генерального прокурора відсутня розбивка даних про кількість вироків як обвинувальних, так і виправдальних, як і по закритих провадженнях судами по кожному із видів цієї категорії злочинів у період із 2013 по 2017 роки, тим більше, що статистичні дані за статтями 199—233 КК України (за виключенням ст. 212 КК України) про результати їх розгляду судами за цей період взагалі були об’єднані в одну цифру! Скоріше за все, для останніх генеральних прокурорів взагалі були нецікавими, або навіть незрозумілими, кінцеві результати протидії злочинності в цій надважливій сфері. А даремно, бо результати розгляду направлених до судів обвинувальних актів по даній категорії злочинів додатково підтверджують не тільки зниження кількості виявлених (зареєстрованих) таких злочинів за ці роки, а й низьку якість досудового розслідування цієї категорії злочинів та рівня публічного (державного) обвинувачення.

Ви тільки вдумайтесь, у 2020 році було засуджено всього 37 осіб за вчинення кримінальних правопорушень даної категорії, що значно менше, в тому числі і в десятки разів, аніж у попередні роки (в 2019 — 129, в 2018 — 222, в 2017 — 1002, в 2016 — 993, в 2015 — 1 400, в 2014 — 1 638 і в 2013 — 1 882). При цьому кількість засуджених судами осіб за такі специфічні злочини майже щорічно за даний період тільки зменшувалася.

Необхідно також звернути увагу й на негативну тенденцію по винесенню судами виправдальних вироків у цій категорії злочинів: якщо в 2013 році судами було виправдано всього 24 таких особи, то в 2014 — 44, в 2015 — 85, в 2016 — 52, а в 2017 — вже в десятки разів більше — 274! І це при тому, що достатньо велика кількість таких проваджень у судах просто закривалася. І якщо в 2014—2015 роках їх було закрито стосовно, відповідно, 1 111 та 916 осіб, то в 2016 — 575, а в 2017 — 718 осіб, тобто їх кількість знову почала зростати!

Звертає на себе увагу й той факт, що в 2018 і 2019 роках статистичні дані по даній категорії кримінальних правопорушень вже були розподілені окремо по кожному з них, зокрема і за статтями 205, 209, 233, 222 і 210 КК України, із вивчення яких вбачається, що в основному судами засуджувалися особи лише за вчинення найбільш простих у доказуванні кримінальних правопорушень: фіктивного підприємництва — 185 осіб за 2018 і ще менше — 88 осіб за 2019 та всього — 7 — за 2020 рік. Водночас стосовно значно більшої кількості осіб провадження були закриті судами: в 2018 році — стосовно 184 осіб, у 2019 — стосовно 232 та в 2020 — стосовно 47 осіб; за шахрайство з фінансовими ресурсами засуджено всього 3 особи в 2018 році, в той час як закрито проваджень стосовно 17 осіб, у 2019 засуджено 8 осіб, а закрито справи стосовно 24 осіб, у 2020 засуджено 9 осіб, а стосовно 38- ми обвинувачених, тобто втричі більше, провадження були закриті!

Разом із тим, судами в цей час взагалі не приймалися рішення в злочинах, передбачених ст. 233 (незаконна приватизація), лише стосовно однієї особи було закрито таке провадження у 2018 році; за ст. 210 КК України (нецільове використання бюджетних коштів) засуджено всього 2 особи в тому ж 2018 й 1 особа в 2019-му і по одному такому провадженню в ці роки було закрито, в той час, як у 2020 році жодна особа не була засуджена, а стосовно двох осіб провадження закриті. За ст. 209 КК України в 2018 році засуджено 19 осіб, у 2019 — 21 особа, у 2020 — 17, в той час, як виправдано — 4 особи в 2018, 7 осіб — в 2019 та 1 в 2020 році, при цьому закрито таких проваджень у минулому році стосовно 3-х осіб (у 2018 — стосовно 1 особи, у 2019 — стосовно 3-х осіб). Тобто судами в цій категорії злочинів в основному провадження закривались або виносилися виправдальні вироки, в той час як засуджувалася мізерна кількість осіб.

(Далі буде…)

Джерело: Юридичний вісник України

Думка експерта

Протидія економічній злочинності в Україні в 2020 році: стан і проблеми (Частина 2)

Опубліковано

on

От

Закінчення. Початок

(у порівнянні зі статистичними даними за 2016—2019 роки)

Олексій Баганець
заступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, член Науково-консультативної ради при ДБР, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України.

Дещо про права людини і професійний рівень правоохоронців

Як на мій погляд, то ще гірша в цей період ситуація з розглядом судами обвинувальних актів за ст. 212 КК України («Ухилення від сплати податків і зборів»). Так, починаючи з 2014 року, коли за такі злочини було засуджено 82 особи, їх кількість щорічно лише знижувалася: в 2015 — 52, в 2016 — взагалі жодної особи (!), в 2017 — всього 9, у 2018 — 13, у 2019 — 11, а в минулому році — лише 4 особи. А тому й не дивно, що якщо в 2013 році судами було виправдано 5 осіб за цією статтею КК України, то в 2015 — вже 25, у 2017 — аж 232, тобто більше, ніж у 50 разів (!), у 2018 — 5, у 2019 — 10 і в 2020 — 1 особу, тобто стан дотримання конституційних прав і свобод громадян під час розслідування цієї категорії злочинів — катастрофічний.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Читайте також: Сталий розвиток національної економіки неможливий без економічного багатоманіття

Про суттєве погіршення не лише результатів роботи органів досудового розслідування і прокурорів, а й низьку якість досудового розслідування та процесуального керівництва, свідчать і статдані про величезну кількість закритих судами кримінальних проваджень даної категорії, особливо за останні два роки. Зверніть увагу на ці цифри: якщо в 2016 році було закрито 32 таких провадження, то в 2017 — вже 206, у 2018 — 198, у 2019 — 258, а в 2020 — 117, що свідчить як про низький професійний рівень наших правоохоронців та прокурорів, так і свідоме ігнорування ними прав і свобод громадян на досудовому розслідуванні!

Скажу більше: кількість облікованих злочинів даного виду в основному лише збільшується — з 10 756 у 2017 році до 11 160 в 2020-му. Беручи до уваги те, що, як правило, це очевидні кримінальні правопорушення, які можна розкрити якнайшвидше, відсоток розкриття їх за цей період за врученими підозрами лише погіршувався: з 54,3% в 2014 році до 50,9% у 2020. Не набагато краще ці дані виглядають і в кількісному вигляді — з 5 651 в 2014 до 5 676 в 2020 році, що майже на одному рівні! Погіршувався стан розкриття цих злочинів як у кількісному вигляді, так і особливо — у відсотковому, і за направленими до суду обвинувальними актами: з 4 892, що склало 47% у 2014, до 4 623 (41%) — в минулому році. Про негативні тенденції у виявленні, розкритті та розслідуванні злочинів даного виду свідчить і той факт, що залишок нерозслідуваних таких злочинів збільшився з 5 003 у 2014 до 6 273 у 2020 році.

Читайте також: Протидія економічній злочинності в Україні в 2020 році: стан і проблеми

На жаль, для більш повної картини щодо протидії цьому виду злочинів не вистачає статданих про результати розгляду судами обвинувальних актів у цих провадженнях: скільки осіб засуджено, скільки з них вступили в законну силу, скільки були перекваліфіковані на менш суспільно небезпечні діяння, по скількох винесено виправдальні вироки та скільки проваджень судами було закрито. Відсутні в статзвітах і дані про кількість повідомлених у таких провадженнях підозр, які в ході досудового розслідування не знайшли всього підтвердження й провадження були закриті слідчими та прокурорами (окремо) за відсутності події і складу злочину й за недоведенням винуватості.

У той же час за даними Державної судової адміністрації, за статтею 205 КК України («Фіктивне підприємництво») в 2020 році на розгляді в судах перебувало всього 94 (у 2019 — 434, в 2018 — 523) кримінальних провадження, в тому числі тих, що надійшли в звітному періоді — 9, у той час, як у 2019 році — 314 та в 2018 — 440, тобто це в декілька десятків разів менше, аніж у попередні роки. Кількість осіб, провадження щодо яких розглядалися в минулому році в судах, становила 153, що теж значно менше, ніж у попередньому році — 516 і в 2018 — 591, у тому числі за вчинення злочину в складі організованої злочинної групи чи злочинної організації всього 7, що також значно менше, ніж у 2019 — 18 та у 2018 роках — 11!

Кількість розглянутих судами проваджень про такі злочини в 2020-му становила всього 49, що теж значно менше, ніж у 2019 — 341 та 2018 — 402).

Із розглянутих 49-ти (у 2019 році — 341, у 2018 — 402) кримінальних проваджень судами повернуто прокурору 10 (у 2019 — 18, у 2018 — 14), а закрито 36 (у 2019 — 214, у 2018 — 179). Засуджено судами за вчинення таких кримінальних проваджень усього 7 осіб, що в десятки, а то й сотні разів менше, ніж у 2019 році — 88 та у 2018 — 185, закрито кримінальних проваджень щодо 47 (у 2019 — 232, у 2018 — 184) осіб та щодо 23 (у 2019 — 22, у 2018 — 15) осіб кримінальні провадження повернуто прокурору. Але чи направляли їх прокурори повторно до суду, статзвіт, знову ж таки, це приховує.

Відповідно, в минулому році на розгляді в судах перебувало і найменше кримінальних проваджень за ст. 205 КК України. Однією з причин цього є той факт, що з 25 вересня 2019 року було декриміналізовано дану статтю (Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес»).

Відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом

За статтею 209 КК України (Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) у 2020 році на розгляді в судах перебувало 250 (у 2019 — 252, у 2018 — 221) кримінальних проваджень, у тому числі тих, що надійшли в звітному періоді — 70 (у 2019 — 84, у 2018 — 91).

Кількість осіб, провадження щодо яких розглядалися в минулому році в суді, становила 444 (у 2019 — 464, у 2018 — 403). Кількість розглянутих судами проваджень у 2020 році — 40 (у 2019 — 62, у 2018 році — 47), у тому числі з постановленням вироку усього 19 (у 2019 — 25, у 2018 — 21), із них з визнанням винуватості 14, що на рівні із 2019 — 14 та 2018 роком — 13.

Із цих розглянутих 40-ка кримінальних проваджень повернуто прокурору 11 (у 2019 — 9, у 2018 — 2), закрито 5 (у 2019 — 4, у 2018 році — 14).

Засуджено за вчинення цього злочину усього 17 осіб, що менше, ніж у попередні роки (у 2019 — 21, у 2018 — 19), виправдано 1 особу (у 2019 — 7, у 2018 — 4), закрито щодо 3 осіб (у 2019 — 12, у 2018 — 1) та щодо 23 осіб (у 2019 році — 21, у 2018 — 29) кримінальні провадження повернуто прокурору. Але, знову ж таки, чи направляли прокурори ці обвинувальні акти до суду повторно, в статзвітах також нічого не зазначено.

Отже, можна зробити висновок, що в 2020 році найменше було розглянутих судами проваджень та винесено вироків по цій категорії кримінальних правопорушень. Найбільша кількість повернутих прокурору обвинувальних актів для доопрацювання та найменша кількість засуджених осіб свідчать явно про відсутність належної взаємодії й професіоналізму правоохоронців і прокурорів по збору, перевірці й оцінці доказів вини обвинувачених, а також про направлення до суду обвинувальних актів, які не грунтуються на зібраних матеріалах досудового розслідування.

Нецільове використання держкоштів

Згідно зі статтею 210 КК України (Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків з бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням) у 2020 році на розгляді в судах перебувало всього 4 кримінальних провадження (у 2019 — 5, у 2018 — 4), у т.ч. тих, що надійшли у звітному періоді — 2 (у 2019 — 3, у 2018 — 2). Кількість осіб, провадження щодо яких розглядались у суді, становила 5 (у 2019 — 6, у 2018 —5). Кількість розглянутих судами проваджень за цією статистикою в 2020 році становила всього 2 (у 2019 — 0, у 2018 — 2), але, без постановлення жодного вироку (у 2019 — 0, у 2018 — 1), бо обидва були закриті судом.

Тобто за цей злочин в минулому році не було засуджено жодної особи (в 2019 — 1, у 2018 — 2), кримінальні провадження закрито судом щодо 2 осіб (у 2019 — 0, у 2018 — 1).

До речі, жодного вироку (як обвинувального, так і виправдального) не було постановлено і в 2021 році. Це свідчить не про відсутність нецільового використання бюджетних коштів у нашій державі, а, навпаки, про його «процвітання», бо, на жаль, сьогодні немає кому ці факти виявляти та доказувати в суді належними й допустимими доказами. А по-друге, розкривати й доводити доказами такі злочини нині й невигідно, бо, як правило, це потягне за собою призупинення, зупинення або зменшення бюджетних асигнувань, повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету, тобто ненадходження коштів «у кишені» чиновників.

Ухилення від сплати податків

Згідно зі статтею 212 КК України (Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів) у 2020 році на розгляді в судах перебувало 309 кримінальних проваджень (у 2019 — 469, у 2018 — 416), у тому числі тих, що надійшли в звітному періоді — 141 (у 2019 — 287, у 2018 — 256), тобто значно менше, ніж в попередні два роки. Кількість осіб, провадження щодо яких за цією статтею КК України розглядалися в судах, становила 416 (у 2019 — 587, у 2018 — 544), що теж менше, ніж у 2 попередні роки.

Кількість розглянутих проваджень у 2020 році становила 140 (у 2019 — 293, у 2018 — 234), що теж менше, із яких прокурору повернуто 11 (у 2019 — 12, у 2018 — 11) та закрито 118 кримінальних проваджень (у 2019 — 258, у 2018 — 198).

Звертає на себе увагу і той факт, що засуджено судами за вчинення даного злочину всього 4 особи (у 2019 — 11, у 2018 — 13), тобто теж менше, аніж у попередні роки. Виправдано 1 особу (в 2019 — 10, в 2018 — 5), кримінальні провадження закрито щодо 117 осіб (у 2019 — 258, у 2018 — 198) та щодо 12 осіб (у 2019 — 13, у 2018 — 11) кримінальні провадження було повернуто прокурору. Але, знову ж таки, чи направили їх прокурори повторно до суду зі статзвіту не вбачається.

Таким чином, навіть факт утричі менше засудження судами осіб за даний вид злочину є свідченням відсутності в правоохоронців та прокурорів професійних навиків і вміння документувати й формувати належну доказову базу для винесення обвинувального вироку.

Шахрайство з фінресурсами

За статтею 222 КК України (Шахрайство з фінансовими ресурсами) у 2020 році на розгляді у суді перебувало 82 кримінальних провадження, що дещо більше, ніж у 2019 — 54 та 2018 — 42, у тому числі тих, що надійшли у звітному періоді 62 (у 2019 — 34, у 2018 — 26). Кількість осіб, провадження щодо яких розглядалися в суді, становила 91, що теж більше, ніж у два попередні роки (у 2019 — 63 та у 2018 — 45).

Судами у 2020 році розглянуто 47 таких проваджень, що теж дещо більше, ніж у 2019 — 35 та в 2018 — 22, але з них закрито 37 (у 2019 — 28, у 2018 — 17), тобто значно більше. Засуджено усього 9 осіб, виправдано судом 1 особу — як і в 2018 та 2019 роках, а ось закрито кримінальних проваджень щодо 38 осіб, що значно більше, ніж у 2019 — 24 та в 2018 — 17.

Із цього можна зробити висновок, що незважаючи на те, що шахрайство з фінансовими ресурсами є одним зі злочинів проти фінансової безпеки держави, факт закриття судами 80% кримінальних проваджень за даною статтею є безпосереднім свідченням незадовільної роботи всіх правоохоронних структур.

Питання приватизації та власності

За статтею 233 КК України (Незаконна приватизація державного, комунального майна) в 2020 році на розгляді в судах перебувало всього 2 кримінальних провадження, до речі, як і в двох попередніх роках (у 2019 та у 2018 — по 2), причому, жодного з них не надійшло в звітному періоді (у 2019 — 1 , у 2018 — 0). Кількість осіб, провадження щодо яких розглядались в суді, становила 5, як і в 2019 та 2018 рр. Притому жодного такого провадження в 2020 році не було судом розглянуто, в той час, як у 2018 — 1, а тому й вироки в минулому році не виносилися та провадження судом не закривалися.

Але й це ще не повна картина реального стану так званої протидії злочинам у сфері економіки, бо, окрім названих, до них можна віднести й деякі злочини проти власності (ту ж ст. 191 КК) та частину злочинів у сфері службової діяльності, зокрема, за статтями 364, 366, 367 КК України, які вчиняються виключно в сфері господарської діяльності. На жаль, таких даних не містить жоден статистичний звіт, які складаються сьогодні в Офісі Генерального прокурора, що підлягає додатковому вивченню й корегуванню з метою наведення порядку з обліком злочинів, які відносяться до економічної сфери. Водночас ці питання потрібно адресувати не тільки керівництву ОГПУ, а й профільному комітету ВРУ.

Для прикладу: за статтею 191 КК України (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) у 2020 році на розгляді в судах перебувало 3 618 кримінальних проваджень, що дещо більше, аніж у 2019 — 3 314 та в 2018 — 2 907), у тому числі тих, що надійшли в звітному періоді — 1 282, що менше, ніж у 2019 — 1 328 та в 2018 — 1 389). І це при тому, що ми не володіємо статданими про те, а скільки з цієї кількості проваджень було за частинами 4 і 5 цієї статті, тобто про вчинені тяжкі та особливо тяжкі злочини, які звичайно виявляти й доказувати набагато складніше. До речі, кількість осіб, провадження щодо яких за ст. 191 КК України розглядалися в суді, становила 4 935, що трішки більше, ніж у 2019 році — 4 543, але менше, ніж у 2018 — 3 949. Кількість розглянутих судами проваджень за цією статтею в 2020 році становила 677, що значно менше, ніж у 2019 — 893 та в 2018 — 851, у тому числі, з постановленням вироку (разом виправдальні та обвинувальні) — 387, що теж значно менше, ніж у 2019 — 524 та у 2018 — 479, але з них із визнанням винуватості конкретних осіб тільки 54, що теж менше, аніж у попередні роки (у 2019 — 57, у 2018 — 59).

Із розглянутих 677 кримінальних проваджень судами повернуто прокурору 74, яка їх подальша доля невідомо, а закрито 153 кримінальних проваджень. Засуджено всього 345 осіб, що теж менше, ніж у два попередніх роки (у 2019 — 479, у 2018 — 451), а виправдано судом 42 особи, що менше ніж у 2019 року — 73, але більше, ніж у 2018 — 40, закрито судом провадження щодо 158 осіб та щодо 109 осіб кримінальні провадження повернуто прокурору. Але, знову ж таки, чи направляли прокурори повторно ці обвинувальні акти до суду, невідомо. Статистика про це нічого не зазначає.

Як післяслово Таким чином, із викладеного вище, можна зробити однозначний висновок про те, що органи правопорядку і прокуратури суттєво знизили в минулому році результативність та ефективність у роботі з протидії злочинам у сфері економіки. Причини цього різні — в тому числі і в результаті неналежного виконання правоохоронцями наданих їм повноважень, відсутності належної взаємодії й координації в роботі в результаті позбавлення органів прокуратури функції нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування та катастрофічних наслідків від так званої масової «переатестації» прокурорів, внаслідок якої найбільш професійні кадри були незаконно звільнені з роботи та довгий час існували й існують на сьогодні незаповнені кадрові вакансії як в центрі, так і на місцях.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Думка експерта

Чи є великий банкопад захистом вкладників та кредиторів банків

Опубліковано

on

От

адвокат Кілічава Тетяна

Підходить до завершення реформа банківського сектору в частині її очищення, основною метою якої, як зазначали, було захист вкладників та інших кредиторів банків. На публічному рівні банківське очищення прозвучало так: “ми  рятуємо вкладників від власників банків, які хочуть вивести усі кошти з цих установ”… Один владник дуже вдало відмітив на суді: “А я не просив, щоб мене рятували…”.

Фонд серед своїх досягнень, наголошує, що стільки-то млрд грн. виплачено вкладникам, що становить так би мовити 99,99 %. Чи так це? – так, але це гарантована сума, тобто це виплати фізичним особам в межах 200 тис. грн., про решту Фонд не говорить, оскільки відсоток сягне не більше 10. З приводу цього, деякі скажуть, що і так добре, але ж ці деякі, забувають, що банки – це не казино, і люди не несуть туди гроші пограти з ризиками. Кошти, це така ж власність як і усе інше, та якщо вони у вас є, то чому хтось повинен визначати, скільки з вас вистачить?

Чому це не “казино”, як висловився якось суддя КСУ Ігор Сліденко: згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи, а метою Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Тобто, держава забезпечує стабільність банківської системи та захист прав вкладників і сама стимулює на залучення коштів у банківську систему.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Проте, при очищенні банківської системи відбулось наступне:

  • банки визнавались неплатоспроможними/ліквідовувались незалежно від волі власників банків та в багатьох випадках не за оцінкою їх платоспроможності;
  • жодної ефективної підтримки від регулятора щодо санації банків не надавалось, в той час як держава знаходилась в стані економічної кризи, більшість банків втратили свої активи на окупованих територіях;
  • очищення проведено лише з метою заходів впливу регулятора, але без урахування інтересів споживачів банківських послуг;
  • Національний Банк України здійснював очищення банківської системи свавільно, публічно заявляючи, що його рішення прийняті в рамках дискреції;
  • спостерігалась тенденція ненадання можливості здійснити докапіталізацію банків;
  • оскільки усі споживачі банківських послуг вважаються кредиторами лише за умови вчасного подання заяви про акцептування їх вимог і поновлення пропущених строків на це не передбачено, то значна кількість таких споживачів втратили свої кошти у зв’язку з неподанням цієї заяви (не знали/не встигли/не змогли);
  • державою гарантовано лише виплата вкладу в розмірі 200’000,00 грн., але не усім виплачується гарантована сума: до них віднесені вкладники в металах, суб’єкти господарювання, вклад за субординованим боргом та інші. При цьому, Пунктом 23, 26 Директиви 2014/49/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 16.04.2014 року, рівень відшкодування вкладів кожного вкладника в державах-членах Європейського союзу становить 100 000 євро і Держави-члени повинні забезпечити, щоб захист депозитів внаслідок певних операцій або обслуговування певних соціальних чи інших цілей перевищував 100 000 євро за певний період.
  • виплата коштів понад гарантованої суми є малоймовірною, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює продаж основних активів (прав вимог за кредитами) за мінімальними цінами;
  • майже усі юридичні особи, що тримали кошти в цих банках – їх втратили, бо до своєї черги (7ма) лише деякі банки дійшли;
  • контроль над органом, що здійснює ліквідацію банків (Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) відсутній;
  • процедура ліквідації банку є непрозорою;
  • альтернативні шляхи виведення неплатоспроможного банку з ринку, крім його ліквідації, фактично не працюють (лише 1 банк продано інвестору, 1 – націоналізований), хоча майже по кожному банку були заявлені інвестори/покупці;
  • скасована судом неплатоспроможність банків не поновлює їх діяльність.

Рішенням Ради Національного банку України № 29-рд від 04.07.2017 р. “Про діяльність Правління Національного банку України щодо розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності” встановлено:

“…за період 2014 – 2016 років визнано неплатоспроможними 90 банків, активи яких до кризи становили близько третини активів усієї банківської системи. Це призвело до немалих фінансових втрат держави, бізнесу, населення про що свідчать офіційні оцінки Національного банку

У зв’язку з кризою банківського сектору держава понесла й інші витрати. Це, зокрема, стосується фінансування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яке необхідно було здійснити через потребу в здійсненні значних обсягів виплат вкладникам неплатоспроможних банків. Згідно з оцінками Національного банку, на таке фінансування витрачено 4,4% ВВП. Також 2,5% ВВП втрачено на рефінансування тих банків, які в подальшому визнані неплатоспроможними в 2008 ‒ 2009 та в 2014 роках.

Як наслідок, прямі фіскальні витрати України на подолання наслідків кризи банківського сектору сягнули 14% ВВП, що перевищує відповідні витрати, понесені під час фінансово-економічної кризи 2008 ‒ 2009 років.

Крім держави, втрат зазнали і суб’єкти господарювання, які тримали свої кошти в банках, визнаних неплатоспроможними (оскільки повернення таких коштів не гарантується державою), а також фізичні особи, вклади яких перевищували гарантовану державою суму. Загальний обсяг таких коштів становить 16% ВВП відповідних років. Також втрат зазнали власники функціонуючих банків через необхідність проведення докапіталізації та власники неплатоспроможних банків

При цьому “Очищення” банківської системи відбувалося без оголошення Національним банком чіткої програми реформування банківського сектору, що зумовило значну невизначеність у діяльності банківського і реального секторів, та населення. Недостатньо обґрунтованими були рішення Національного банку стосовно виведення з ринку платоспроможних банків, зокрема спостерігалися ознаки застосування різних підходів під час проведення очищення банківської системи. Не в повній мірі враховані як потреби розвитку економіки, так і характер розвитку банківської системи, а також вплив воєнного конфлікту на економіку…”

Наразі завершено ліквідацію Фондом – 50 банків, з такими результатами (можливе незначне відхилення):

Чому сталась дана криза? Потрібно було рятувати чи це штучна криза зроблена регулятором? – На це питання неодноразово публічно надав відповідь сам регулятор, заявив, що усі банки, які були віднесені до категорії неплатоспроможних, починаючи з 2014 р. підпали під процес очищення банківської системи, тобто це не просто усі відразу власники банків почали виводити кошти з фінустанов, а комплексні заходи, ціль якої було зменшення кількості банків під назвою – реформа фінансового сектору.

Так, реформування фінансового сектору (банківської системи) Нацбанк визначив в три етапи: очищення, перезавантаження та сталий розвиток. До нормативних актів, в яких міститься хоч якесь посилання на реформування фінансового сектору необхідно віднести наступні: Стратегія сталого розвитку «Україна-2020» (лише зазначена назва реформи),  Угода про асоціацію між Україною та ЄС, Меморандум про співпрацю з МВФ, Комплексна програма розвитку фінансового сектору до 2020 р., затв. Постановою НБУ.

При цьому, Комплексна програма розвитку фінансового сектору до 2020 р., затв. Постановою НБУ від 18.06.2015 р. № 391 прийнята після затвердження Положення про Національну раду реформ (13.08.2014 р.), тобто підлягала узгодженню з Національною радою реформ, але узгоджувалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ст. 3 КУ людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Тобто, в питанні як реформувати банківський сектор необхідно перевагу надавати захисту інтересів людини, в даному випадку вкладників, а не Фонду, не Нацбанку тощо.

Тепер щодо інтересів вкладників:

Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21 КУ).

За ст. 41 КУ кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Обраний механізм реформування в частині очищення банківської системи явно показує на наявність обмеження у користуванні права власності або, взагалі, його позбавлення, в т.ч. у випадку коли особа з тих чи інших причин не подала заяву на акцептування своїх вимог.

Відповідно НБУ необхідно було при визначені векторів у реформуванні врахувати інтереси людей та не допускати порушення права власності, а дії здійснювати виключно ті, що передбачені законом.

Чи могла це бути вимога ЄС? – Так, головною метою Комплексної програми є створення фінансової системи, що здатна забезпечувати сталий економічний розвиток за рахунок ефективного перерозподілу фінансових ресурсів в економіці на основі розбудови повноцінного ринкового конкурентоспроможного середовища згідно зі стандартами ЄС.

Відповідно до ст. 3 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 р., верховенство права, належне врядування, боротьба з корупцією, боротьба з різними формами транснаціональної організованої злочинності й тероризмом, сприяння сталому розвитку і ефективній багатосторонності є головними принципами для посилення відносин між Сторонами.

Пунктами b, c ст. 383 Угоди встановлено, що визнаючи важливість ефективної системи правил та практики їхньої реалізації у сфері фінансових послуг для становлення повноцінної ринкової економіки та з метою сприяння торговельному обміну між Сторонами, Сторони домовились співробітничати у сфері фінансових послуг відповідно до забезпечення ефективного та належного захисту інвесторів та інших споживачів фінансових послуг; ) сприяння стабільності та цілісності світової фінансової системи.

Згідно ст. 385 Сторони сприяють поступовому наближенню до визнаних міжнародних стандартів щодо регулювання і нагляду у сфері фінансових послуг. Відповідні акти права ЄС у галузі фінансових послуг містяться у Главі 6 («Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля») Розділу IV («Торгівля та питання, пов’язані з торгівлею») цієї Угоди.

Проте, наразі Україна не виконує зобов`язання, взяті на себе Угодою про асоціацію стосовно впровадження міжнародних стандартів регулювання та нагляду у сфері фінансових (банківських) послуг.

Дана ситуація свідчить про відсутність стійкості банківської системи та підвищення її спроможності протистояти зовнішнім шокам у контексті останніх рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду, зокрема Базеля ІІІ.

Положення українського законодавства щодо захисту інвесторів та інших споживачів фінансових послуг загалом не відповідають положенням acquis ЄС. Рівень застосування законодавства на практиці є низьким. Рівень розвитку інституційної системи України щодо захисту інвесторів та інших споживачів фінансових послуг є недостатнім.

З 22 грудня 2010 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб отримав статус постійного члена Європейського Форуму страховиків депозитів. Проте, таке членство не вплинуло на якість роботи Фонду щодо забезпечення повної виплати коштів вкладникам та іншим кредиторам банків. За офіційними показниками, опублікованими Фондом, витрати на ліквідацію становлять приблизно ¼ від надходжень, спостерігається тенденція оцінки ліквідаційної маси в розмірі, необхідній лише забезпечити виплату коштів Фонду, в той час, як вкладники та кредитори отримують кошти лише після ФГВФО.

Згідно ст. 1 Першого Протоколу кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка підлягає застосуванню судами України згідно з Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» у справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі ст. 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди.

Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід’ємні для банківських операцій і пов’язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Şahin і Perihan Şahin проти Туреччини)».

Таким чином, Україна не зобов’язувалась за Угодою про асоціацію проводити очищення банківської системи, а зобов’язалась, проте не наблизила своє законодавство у банківській сфері до законодавства ЄС та не запровадила міжнародні стандарти регулювання і нагляду в сфері банківських послуг.

Крім того, нібито, виконуючи умови МВФ щодо Extended Fund Facility, Національний Банк України з 2014 р. розпочав процес очищення банківської системи.

Проте, базисною платформою для отримання фінансування від МВФ є: жорстка бюджетна і грошова політика; лібералізація зовнішньої торгівлі, фінансових ринків, валютного курсу; зняття обмежень на іноземні інвестиції; дерегулювання економіки, захист прав власності, приватизація.

Тобто, жодних письмових вказівок/зобов’язань по очищенню банківської системи від МВФ не існувало та такий підхід суперечить базисним принципам МВФ.

Визнаючи масштабність негативних наслідків реформи банківського сектору, Нацбанк опублікував цинічну для вкладників презентацію з назвою “Зрозуміти та відпустити:…”

Функція забезпечення моніторингу ефективності реалізації реформ в Україні покладена на Національну раду реформ, згідно Указу Президента України  від 13.08.2014 р. № 644/2014, згідно якого визначено, що даний державний орган повинен здійснювати, в т.ч. моніторингу реалізації реформ щодо забезпечення сталого розвитку України як передумови зростання добробуту її населення, досягнення європейських стандартів забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина.

Згідно із Положенням “Про Національну раду реформ”, затв. Указом ПУ від 13.08.2014 р. №644/2014 та п. 3 Положення “Про Виконавчий комітет реформ”, затв. Указом ПУ  від 13.08.2014 р. № 644/2014 Комітет відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює моніторинг упровадження та ефективності реалізації в Україні реформ, досягнення цілей реформ; за результатами здійснюваного моніторингу вживає заходів щодо забезпечення своєчасного, у повному обсязі виконання рішень Національної ради реформ, подає Національній раді реформ інформацію про хід реформ і пропозиції щодо коригування напрямів, пріоритетів, стратегії та механізмів упровадження реформ; забезпечує інформування громадськості та міжнародної спільноти про стан розроблення, реалізації та зміст здійснюваних реформ.

Проте, жодного моніторингу та оцінки реформування банківського сектору в частині його очищення Національна рада реформ не провела, відповідно 7 років після запровадження цієї реформи відсутня оцінка впливу очищення банківської системи на зростання добробуту її населення, досягнення європейських стандартів забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина

Підсумовуючи: міжнародних вимог на проведення такої реформи не було, вектор був обраний безпосередньо Україною в штучному режимі з метою зменшення кількості банків, без врахування інтересів вкладників та кредиторів банків, без дотримання принципу стабільності банківської системи та довіри до банківської системи, тобто великий банкопад  не мав нічого спільного із захистом вкладників та кредиторів банків.

Читати далі

Думка експерта

Концептуальні засади стратегії запобігання і протидії політичній корупції: міжнародний та національний досвід

Опубліковано

on

От

В останній день вересня, в режимі онлайн пройшов міжнародний науковий форум «Політична корупція: міжнародний та національний досвід». У його роботі взяли участь представники громадських організацій, державних структур, науковці з Києва, Черкас, Коломиї та наші колеги з Франції і Нідерландів. Розглядалися світоглядно-методологічні, законодавчі та методично-праксеологічні засади запобігання і протидії корупції в Україні. Зокрема, цікавими та змістовними видалися думки і висновки з даної тематики керівника західного регіонального відділення Українського комітету по боротьбі з корупцією І. М. Курички, старшого наукового співробітника НДЕКЦ Черкаської області МВС України Л. О. Сидоренка, заступника голови наглядової ради Українського комітету по боротьбі з корупцією, директора правничої компанії «АЮР-КОНСАЛТИНГ» М. І. Малія та аналітика центру комп’ютерних технологій Міжнародного Карпатського університету Р. М. Слободяна.

Читайте також: Корупційні ризики допоможе виявляти Антикорупційний портал

Петро Біленчук
професор Національного авіаційного університету
Микола Малій
директор правничої компанії ТОВ «АЮР-КОНСАЛТИНГ»

Зазначимо й те, що Міжнародним Карпатським університетом спільно з Українським комітетом по боротьбі з корупцією та правничою компанією «АЮР-КОНСАЛТИНГ» розроблена й сьогодні пропонується українському суспільству новітня антикорупційна стратегія і тактика запобігання та протидії корупційній злочинності. Дана платформа передбачає широкомасштабний програмний план дій громадськості спільно з органами державної влади і місцевого самоврядування з подолання в нашій країні цього негативного злочинного явища. У даній статті ми представляємо на широкий розгляд деякі штрихи з цього потужного плану дій. Більш детально поетапний план реалізації цієї антикорупційної стратегії буде опубліковано в наступних випусках тижневика «Юридичний вісник України».

Світоглядно-методологічні засади запобігання і протидії корупції

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Відомо, що сьогодні основний із таких креативних заходів запобігання і протидії політичній корупції є реалізація в освіті, науці і практиці потужного прихованого інтелектуального, інноваційного та геополітичного потенціалу, ресурсів економіки (товарів, продуктів, послуг), інформаційно-телекомунікаційних каналів (радіо, телебачення, інтернет), які знаходяться під впливом корупціонерів України. Вважаємо, що виходячи з даних позицій реальними кроками щодо використання суспільством цих потужних прихованих ресурсів повинні бути наступні. Вважаємо, що на світоглядно-методологічному рівні необхідно користуватися такими секретами, рецептами, алгоритмами, моделями і рекомендаціями. По-перше, згадаємо автора всесвітньовідомої теорії суспільного вибору, лауреата Нобелівської премії в галузі економіки (1987 р.) Джеймса Б’юкенена, який стверджував, що більшість людей, незалежно від їх суспільної ролі, діють переважно виходячи з переслідування особистої вигоди. Базуючись на даних положеннях, очевидно, що сутність самого соціального явища «вигода» варто визначати так — це нормальні світоглядно-філософські і позитивні власні думки, міркування, сподівання, мрії та ідеї людини. А поняття політична корупція, корупційна злочинність олігархів — це реальна «іржа» органів державної влади та управління, яка за своєю суттю є страшенно небезпечним результатом дії. Тому це кардинально інше суспільне явище, яке ґрунтується на продуманих негативних зловмисних злочинних діях, нечесності, аморальності самих чиновників, а тому є не лише антисуспільним, а й протиправовим, протизаконним, оскільки, як справедливо констатують В. Гуманенко й О. Луцик, засноване на спробах державного злочинного свавілля, грабежу, шахрайства, фальсифікації, обману людини, суспільства й держави. Особливо небезпечним є те, що їх антидержавні та антисуспільні інтереси, сподівання й злочинні дії «замішані на безпросвітній чиновницькій дурості й жахливій жадібності». Тому очевидно, що за своєю сутністю поняття «вигода» і поняття «корупція» — це кардинально зовсім різні, а значить, протилежні й несумісні речі.

Читайте також: Корупція і влада

Таким чином, виходячи з концептуальних засад теорії суспільного вибору Джеймса Б’юкенена для значимого й дієвого покращення функціонування політичної, економічної й культурної системи розвитку української держави доцільно не шукати найкращих із кращих для обрання їх в органи законодавчої, виконавчої і судової влади та органи державного управління й місцевого самоврядування, а шукати конкретні реальні та креативні дієві шляхи обмеження правового статусу посадових обов’язків всіх чиновників, обраних у чітко законодавчо визначених межах їх діяльності, а також їх постійного тотального, системного, мережевоцентричного контролю українським суспільством і власного самоконтролю.

По-друге, варто наголосити на тому, що аналогічної позиції дотримувався й відомий філософ Карл Поппер, який вказував, що при виборі представників органів державної влади та управління необхідно сформулювати питання в такий спосіб: «Як би нам так організувати політичні інститути, щоб поганці або некомпетентні правителі не могли заподіяти великої шкоди?». Очевидно, що цей надзвичайно дієвий і справедливий рецепт знаного світового аналітика необхідно обов’язково враховувати й українській владі згідно зі статтями 1, 3, 5, 6, 13, 19, 24 Конституції України при наданні чиновникам повноважень у законотворчій, виконавчій, судовій та управлінській діяльності з метою вдосконалення чільного антикорупційного законодавства та асиметричної реалізації їх положень в освіті, науці і практиці.

Читайте також: Корупція і влада (Частина 2)

По-третє, відомо, що українські дослідники Володимир Гуманенко та Олександр Луцик на основі проведених ними спеціальних системних фахових асиметричних досліджень, дійшли висновку, що сьогодні наслідки шкідливих для більшості факторів нечесності (дурості, жадібності) злочинно налаштованої чиновницької меншості стали надзвичайно ворожими для суспільства та країни, оскільки вони загрожують на сьогодні не тільки благополуччю всіх громадян нашої країни, а в тому числі й представництвам іноземних установ та організацій, які працюють на теренах України, але й стали ризикованими, небезпечними та неймовірно загрозливими для національної безпеки держави. Судова, слідча, оперативно-розшукова й експертна статистика свідчать, що сьогодні ці злочинні корупційні дії організованої злочинної чиновницької гільдії уже реально загрожують національній безпеці країни. Така кризова ситуація в Україні турбує наших друзів та партнерів з усього світу. Тому очевидно, що ці реальні загрози, ризики й небезпеки влада має обов’язково враховувати при розробці концептуальних засад антикорупційної стратегії нашої держави, як і при формуванні тактики й мистецтва вдосконалення чинного законодавства та безпосередній реалізації його положень у практичній діяльності.

Вважаємо, що засадничі положення статей 1, 3, 5, 6, 8, 9, 13, 14, 19, 24 та ін. Конституції України необхідно враховувати не тільки при формуванні антикорупційної стратегії, але й безпосередньо при розробці правового механізму тактики і мистецтва її реалізації в освіті, науці та практиці.

Законодавчі та методичнопраксеологічні засади запобігання і протидії корупції

На наш погляд, на законодавчому, а також на методично-праксеологічному рівні необхідно обрати такі оптимальні й ефективні антикорупційні стратегії та алгоритми, засоби і технології їх реалізації, які забезпечать безпеку людини, суспільства, держави в процесі розбудови ідей четвертої промислової революції, індустрії 4.0 та сонячного суспільства знань. Це стосується, в першу чергу, використання розроблених на сьогодні унікальних новітніх технологій для оперативної діагностики і прогнозування реальної поведінки потенційних та виявлених корупціонерів. При тому варто зазначити, що наразі як в Україні, так і світі розроблено низку оригінальних новацій, а тому розглянемо їх більш детально.

Як вважаємо, найперше треба терміново створити дієву електронну законодавчо затверджену систему захисту людини, суспільства і держави від свідомо продуманих корупціонерами здійснюваних ними злочинних корупційних дій або навіть і випадково помилкових та явно злочинних непрофесійних дій конкретної людини чи організованих злочинних груп людей, за якої не можна було б красти, зловживати владою, займатися шахрайством, обманом, фальсифікацією, грабежем державних і приватних ресурсів, тобто вчиняти злочинні корупційні дії в Україні. Це важливе завдання можна вже сьогодні ефективно й досить швидко реалізувати в нашій державі, так, як це здійснили в Сінгапурі, Швеції, Данії та інших країнах світу. Це завдання можна дуже легко вирішити за допомогою впровадження в усі сфери державотворення (законодавчу, виконавчу і судову) новітніх електронних ноозасобів, креативних автоматизованих систем і методик, Grid-технологій та інших нормативно-правових, технічних і методологічних рішень, які розроблені нашою командою в Міжнародному Карпатському університеті. Такий підхід дозволить швидко й реально здійснювати захист людини, суспільства та держави від злочинних корупційних посягань нечесних і жадібних чиновників.

Необхідно також забезпечити надійний законодавчо врегульований електронний контроль (у тому числі з боку громадянського суспільства) за бюджетними витратами та інвестиціями держави. Відомо, що Верховна Рада України зобов’язана періодично звітувати перед Українським народом про результати використання державного бюджету. Це обумовлено тим, що електронну автоматизовану систему захисту з використанням технологій Block Chain чиновниками-корупціонерами практично уже неможливо буде обдурити чи підкупити, що дозволить повністю уникнути нечесних корупційних дій.

У цьому процесі не останнє місце займає і впровадження найкращих у світі електронних платіжних систем у всі сфери державотворення (економіку, фінансову сферу, культуру, освіту, науку, охорону здоров’я тощо) це дозволить реалізувати ідеї швидкого й блискавичного запобігання та протидії корупційній злочинності відповідно до вимог і потреб четвертої промислової революції, які закріплені в Концепції ООН щодо сталого розвитку світу до 2030 року.

Із метою запобігання та протидії корупції, слід також реально впровадити в діяльність органів державної влади та управління, які займаються практичними заходами щойно розроблену українськими вченими Міжнародного Карпатського університету та юристами-практиками правничої компанії «АЮР-КОНСАЛТИНГ» спільно з Інститутом кібернетики НАН України новітню автоматизовану систему для психофізіологічної діагностики та прогнозування поведінки людини як у типових, так і в екстремальних ситуаціях. Мова про «Автоматизовану систему багатостороннього дослідження людини» (АСБДЛ). Це унікальна технологія для оперативного тестування психофізіологічних особливостей стану людини, з допомогою якої можна вирішувати широкий спектр завдань, пов’язаних із питаннями надійності та передбачуваності дій людини як у типових, так і в екстремальних (кризових) ситуаціях, визначення її істинних мотивів, прогнозування поведінки та оцінки відношення до того чи іншого діяння, явища або персони.

Основними сферами застосування даної автоматизованої Grid-технології є: — оцінка достовірності інформації, яка повідомляється: а) з метою виявлення кола осіб, причетних до вчинення протиправних корупційних дій та б) виявлення груп криміногенного ризику по неблаговидним факторам — масовий скрінінг, скорінг, аудит); конфліктологія (конфлікт інтересів): а) внутрішньоособистісний (причини внутрішньоособистісних конфліктів, психосоматичних захворювань); б) міжособистісних — оптимізація взаємовідносин на роботі, в сім’ї тощо); нейромаркетинг: а) побутовий — проблеми знаходження прийнятних варіантів; б) комерційний — покращення надання послуг; в) політичний — виявлення потреб суспільства.

Висновки та пропозиції

Вважаємо, що така новітня антикорупційна стратегія, тактика і мистецтво її реалізації, побудовані на основі сучасних технологічних досягнень четвертої промислової революції, дасть змогу досить швидко подолати в нашій країні нечесні антисуспільні інтереси та корупційні злочинні дії зловмисників і забезпечить створення безпечного середовища не тільки для українського суспільства, але й для його друзів, партнерів, гостей, прихильників, однодумців, інвесторів тощо. Очевидно, що реалізація в освіті, науці і практиці запропонованих вище ідей, роздумів, міркувань та підготовлених нами спільно з фахівцями Міжнародного Карпатського університету, Національного авіаційного університету, Київського університету права НАН України, Українського комітету по боротьбі з корупцією, тижневика «Юридичний вісник України» та часопису «Бізнес і безпека» законодавчих і технологічних рішень, дозволить створити необхідні умови для інвестиційної привабливості нашої держави.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Вже йдете? Перш ніж Ви підете ...

Запрошуємо до нашого каналу Telegram

Не варто пропускати жодної актуальної новини ;)
close-link