Думка експерта
Реквієм за адвокатським самоврядуванням
Quo usque tandem abutёre, Catilina, patientia nostra? (До яких пір ти, Катіліно, зловживатимеш нашим терпінням?)
Сергій Сафулько, адвокат
Мусимо нагадати це історичне звернення Цицерона до Катіліни, сенатора-зрадника, бо нинішня зневага «сенаторів» української адвокатури – Ради адвокатів України і регіональних рад адвокатів – до наріжних основ її існування – представницького самоврядування адвокатури, ось уже упродовж дванадцяти років перебуває під загрозою цілковитого знищення. А події останніх трьох років ставлять на ньому надмогильний камінь.
Читайте також: Адвокатська номенклатура – проти покарання адвокатів за колабораціонізм
Початок нищення адвокатського самоврядування
Почався руйнівний процес нищення адвокатського самоврядування ще з 2012 році, коли після прийняття нової редакції Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» було створено НААУ та обрано в не демократичний спосіб Раду адвокатів України, її голову і заступників. Адвокатура – самоврядований інститут громадянського суспільства, єдиний у державі, що виконує конституційну функцію забезпечення права на правову допомогу і його найважливішу складову – право на захист. Його основна мета існування і функціонування забезпечується через унікальний принцип самовладдя адвокатури, який і втілює у професійну практику інститут самоврядування. Адвокатура не має директорів, яких призначає держава, управління нею у визначених її статусом і порядку здійснюють органи, які мають формуватися самими адвокатами через установлення нормативної процедури їхнього обрання в демократичний спосіб.
Вимоги законодавства
Закон визначає спосіб, порядок формування, склад і каденцію органів адвокатського самоврядування. В межах держави – це з’їзд адвокатів, в регіонах – конференції адвокатів регіону. Як зазначено в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов’язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката. Брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування та бути обраними до їх складу можуть лише адвокати України.
Згідно Закону з’їзд адвокатів має проводитися не рідше ніж раз на 3 роки і є найвищим органом адвокатського самоврядування. Відповідно до статті 55 Закону у період між з’їздами адвокатів функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України (РАУ). Її повноваження і порядок роботи визначаються цим законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з’їздом адвокатів України. РАУ підконтрольна і підзвітна з’їзду адвокатів України.
До складу Ради адвокатів України входять тридцять членів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п’яти років: по одному представнику від кожної області, які обираються конференцією адвокатів регіону, та голова і два заступники голови (обираються шляхом голосування з’їздом адвокатів України). Секретар Ради адвокатів України обирається РАУ зі складу членів ради. Рада адвокатів України може достроково відкликати з посади секретаря Ради.
Щодо повноважень РАУ
Рада адвокатів України є повноважною за умови обрання не менше двох третин від її складу. Строк повноважень голови, заступників голови, секретаря і членів РАУ становить п’ять років. Згідно закону одна й та сама особа не може бути головою, заступником голови, секретарем або членом Ради адвокатів України більше ніж два строки підряд. Голова, заступник голови, секретар, член РАУ можуть бути достроково відкликані з посади за рішенням органу адвокатського самоврядування, який обрав їх на посаду, голова, заступник голови, секретар, члени Ради адвокатів України не можуть одночасно входити до складу ради адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДК адвокатури), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДК адвокатури), ревізійної комісії адвокатів регіону, Вищої ревізійної комісії адвокатури, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги.
Саме Рада адвокатів України формує порядок денний, забезпечує скликання та проведення з’їзду адвокатів України, визначає квоту представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіонів, з’їзду адвокатів України, забезпечує виконання рішень з’їзду адвокатів, здійснює організаційне, методичне та інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до цього реєстру та надання витягів з нього, затверджує регламент конференції адвокатів регіону, положення про раду адвокатів регіону, положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, положення про ревізійну комісію адвокатів регіону, положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги, встановлює розмір і порядок сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечує їх розподіл і використання (якщо з’їздом адвокатів України прийнято рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та визначено напрями їх використання), визначає розмір відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності ВКДК адвокатури, сприяє діяльності рад адвокатів регіонів, координує їх діяльність, сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів, приймає рішення про розпорядження коштами і майном Національної асоціації адвокатів України НААУ відповідно до призначень коштів і майна, визначених статутом НААУ та рішеннями з’їзду адвокатів України, розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад адвокатів регіонів, їх голів, скасовує рішення рад адвокатів регіонів, визначає друкований орган асоціації, забезпечує ведення офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України, виконує інші функції відповідно до цього закону та рішень з’їзду адвокатів.
Засідання Ради адвокатів України скликаються головою РАУ, а в разі його відсутності – одним із заступників голови не рідше одного разу на два місяці. Засідання Ради адвокатів України може бути також скликане за пропозицією не менш як однієї п’ятої від загального складу членів Ради. В разі, якщо голова Ради адвокатів України або його заступник не скликає засідання Ради протягом тридцяти днів з дня надходження пропозиції про скликання засідання, члени Ради адвокатів України, які підписали таку пропозицію, приймають рішення про утворення організаційного бюро зі скликання Ради адвокатів України. Організаційне бюро має право скликати та забезпечувати проведення засідань Ради, визначати особу, яка головує на засіданні Ради.
Нелегітимність нинішнього складу РАУ
Останній раз з’їзд адвокатів України збирався ще в лютому 2019 року. Рада адвокатів України була сформована ще раніше – у 2017-му й ось уже майже три роки спотворює суть цього органу, сама себе репрезентує як найвищий орган адвокатського самоврядування, при цьому давно втративши цей статус. Це дуже прикрий в історії української адвокатури факт, він принижує, дискредитує адвокатуру як правозахисну організацію; це не що інше, як неправомірне захоплення органу адвокатського самоврядування людьми, яким байдужий авторитет адвокатури, її репутація і статус. Повноваження цього самоправного утворення закінчилися майже три роки тому.
Про ситуацію на сьогодні
Із цього часу Рада адвокатів України є нелегітимною. Ще до закінчення цього строку мав би бути скликаний З’їзд адвокатів України, аби обрати голову РАУ, його заступників, сформувати Раду, Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури України, ревізійну комісію, обрати членів Вищої ради правосуддя, представника в дисциплінарний орган прокуратури. Рада адвокатів України, яка і є відповідальною за скликання форуму, всупереч вимогам закону, інтересів адвокатури не проводить з’їзду адвокатів, не призначає конференцій адвокатів у регіонах.
Стверджую, що з дати закінчення п’ятирічного терміну, після проведення останнього з’їзду адвокатів, на якому й було сформовано РАУ, голова Ради адвокатів України, обрана строком на 5 років Лідія Ізовітова, заступники голови Ради Валентин Гвоздій та Олексій Кухар – неповноважні і не легітимні особи, які декларують цей посадовий статус.
РАУ, як орган адвокатського самоврядування, а також і кожен член ради адвокатів України, строк повноважень яких закінчився у день спливу повноважень Ради, тобто закінчення п’ятирічного терміну з дня її формування, а саме: Ганна Лазарчук, Анатолій Тельман, Антон Кривошапка, Юрій Гордєєв, Лариса Величко, Ольга Головченко, Любов Горощенко, Людмила Гринь, Ярослав Гришин, Юрій Зажирко, Оксана Каденко, Барбара Калюжна, Оксана Комарницька, Василь Кошеля, Ірина Мнишенко, Сергій Осика, Анатолій Плескач, Павло Репешко, Олексій Слівінський, Наталія Сумська, Володимир Юдін, голова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України Сергій Вилков, заступники голови Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України Андрій Місяць та Любов Крупнова, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури України як колегіальний орган, чия каденція закінчилася, в складі Вікторії Вишаровської, Катерини Котелевської, Володимира Одновола, Павла Кравченка, Олександра Приходька, Олексія Кузьмінського, Тетяни Дроботущенко, Марини Дімчогло, Асі Тарасової, Оксани Притули, Олександра Пшеничного, Віталія Волчо, Андрія Мягкого, Володимира Соботника, Зої Темнохудової, Ольги Василевської, Юлії Клечановської, Богдана Ульчака, Олега Прокопчука, Тетяни Подольної, Ніни Чернобай, Мурада Усманова, Тетяни Дуліч, Валентина Лучковського втратили свої повноваження та є нелегітимним утворенням в українській адвокатурі.
Усе це – не другорядні питання. Самоврядування – фундамент адвокатури. Він нині розсипається вщент.
Так само давно втратили свої повноваження всі регіональні ради адвокатів України, їх голови, заступники, оскільки їхні повноваження закінчилися після спливу п’яти років після їх створення. Те саме стосується й усіх регіональних кваліфікаційних дисциплінарних комісій адвокатів.
Знищення самоврядування
Нині в українській адвокатурі адвокатське самоврядування знищене повністю. Цілком! Я не кажу вже про грандіозні законодавчо неврегульовані питання роботи органів адвокатського самоврядування, а з глибоким сумом як адвокат, який практикує більше 50 років, з усією відповідальністю заявляю: адвокатського самоврядування в України не існує! Воно становить нині унікально безвідповідальний спотворений нинішнім керівництвом адвокатури інститут. Я стверджую, що відповідальні за це й повинні цю відповідальність нести: голова Ради адвокатів України Лідія Ізовітова, її заступники Валентин Гвоздій, Олексій Кухар, кожен член ради адвокатів України, яких я назвав вище.
Мені прикро й сумно про все це писати. Я знаю багатьох із цих людей особисто. З багатьма з них ми дружимо. Але, як казали древні греки, «Платон мені дорогий, але істинна дорожча». Істинна полягає в тому, що всупереч закону, нехтуючи віковими традиціями світової адвокатури, в тому числі й адвокатури української, нинішні посадовці в органах адвокатського самоврядування скомпрометували його як інститут, що має бути зразком демократичного самоуправління адвокатурою. В такий спосіб фактично руйнується адвокатура, як організація, де саме адвокат має бути головною особою, де він має змогу як обирати, так і припиняти свавілля тих, хто самовільно захопив адвокатське самоврядування. Фактично система адвокатського самоврядування ліквідована. Замість неї маємо низку незаконних утворень, які не будучи наділені адвокатами повноваженнями й необрані ними, є незаконними. Вже давно мав би бути скликаний з’їзд адвокатів України, але РАУ не робить цього, прямо зловживаючи своїм статусом. Мені боляче про це писати, але мовчати, значить паплюжити ті засади, які лежать в основі кожної адвокатської спільноти незалежних держав. Відповідальними за такий стан, вважаю, є всі члени ради адвокатів України, а не тільки керівництво. Я не побачив у жодному з протоколів засідань РАУ хоч натяку на те, що з’їзд адвокатів України мав бути проведений ще до лютого 2022 року.
Скликання з’їзду адвокатів – це не примха чи забаганка пані Ізовітової, чи панів Гвоздія і Кухаря, це їх службовий обов’язок, його невиконання не відповідає ні інтересам адвокатів, ні інтересам суспільства, якому адвокати служать. Натомість на сайті РАУ ми знаходимо унікальне за своєю безвідповідальністю повідомлення, що 6 вересня 2022 року Рада адвокатів України прийняла рішення про скликання звітно-виборчого Шостого з’їзду адвокатів України. Рада адвокатів України затвердила порядок денний З’їзду, до якого, крім питань обрання керівників вищого органу адвокатського самоврядування, включені питання призначення членів Вищої ради правосуддя та органу, що відповідає за притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності. РАУ затвердила порядок проведення з’їзду та організаційні заходи. Керівники органів адвокатського самоврядування, повноваження яких спливають 17 листопада 2022 року, до обрання нових керівників та першого засідання Ради адвокатів України у новому складі виконують повноваження на підставі застосованого принципу континуїтету. Також Рада адвокатів України ухвалила рішення про скликання конференцій адвокатів регіонів для висування та обрання делегатів на з’їзд.
Це – абсолютно мертвонароджене дитя, оскільки не визначено дати проведення з’їзду та конференцій у регіонах, та не затверджено регламентів конференцій адвокатів. З того часу пройшло майже два роки і абсолютно нічого для проведення з’їзду адвокатів, регіональних конференцій не зроблено і вони не проведені. Таке враження, що РАУ на чолі з пані Ізовітовою мають адвокатуру за свою піддану, глузують із адвокатського самоврядування, зрештою калічать його суть і призначення.
Воєнний стан як прикриття
Мовчати про такий стан – ганебно. Міркування про військовий стан у країні, не витримує ніякої критики і використовується лише, як відмазка від нагальної потреби оживлення органів адвокатського самоврядування. Провели свої з’їзди судді України, вчені, провели конференцію прокурори. РАУ ж, скористалася військовим станом для того, аби законсервувати себе в почесному статусі повпреда української адвокатури, фактично зневажаючи її, бо тільки глибока неповага до адвокатів, до адвокатури загалом могла так зухвало позбавити адвокатів їх священного права обирати тих, кому вони вірять і кому довіряють. Ці засади адвокатського товариського самоуправління в Україні нині знехтувані, фактично знищені.
Заробітчанська структура
Чому так сталося? Тому, що органи адвокатського самоврядування української адвокатури перетворені в заробітчанську структуру. Всі, починаючи з керівництва РАУ й закінчуючи регіональними структурами, отримують заробітну плату, – де більше, де менше. Їм усім зараховується ця робота в пенсійний стаж, виплачуються чималі посадові оклади, вони постворювали структури і посади «під себе» – все це і є основною причиною, чого вони не хочуть призначати ні з’їзду адвокатів, ні конференцій адвокатів у регіонах, проводити перевибори, бо в такому разі їхні доходи під загрозою.
Читайте також: «Адвокати» і прислужники Л/ДНР – в Реєстрі адвокатів України
Унікальну бюрократичну систему в цьому аспекті створила Рада адвокатів України. У її секретаріаті створено вісімнадцять різного роду управлінь, відділів, чия потрібність та ефективність роботи нульова і свідчить тільки про адміністративні амбіції керівництва РАУ, намагання створити таке собі домашнє «міністерство адвокатури». Це – ганьба, сором і біда української адвокатури. Водночас РАУ повстановлювала плату за все – за складання іспитів, за стажування, за видачу посвідчень, за участь у семінарах, за перебування в НААУ, за подання скарг на адвокатів, по суті комерціоналізуваши всі напрямки виконання своїх нормативних обов’язків. При тому левова частка рішень НАУ й регіональних органів адвокатури стосується саме вимог проплати вказаних поборів. Таке враження, що ці органи існують для того, аби матеріально наситити самих себе.
Ще один аспект…
Є ще один аспект грубого порушення посадовими особами РАУ засад адвокатського самоврядування. Українських адвокатів чи то за змовою керівництва Ради, чи через їхню зухвалість позбавлено представництва у Вищій раді правосуддя. Відповідно до Закону України «Про вищу раду правосуддя» ВРП формують Президент України, Верховна рада України, з’їзд суддів України, з’їзд вчених України, з’їзд адвокатів України, голова Верховного Суду входить у Раді за посадою. Після того, як два члени ВРП від адвокатури – Олексій Маловацький та Павло Гречківський – в січні 2022 року безвідповідально втекли з її складу, як тільки було піднято питання про доброчесність членів ВРП, Рада адвокатів України мала в термін 45 днів призначити з’їзд адвокатів України для обрання 2-х нових членів ВРП. Цього не було зроблено, що призвело не тільки до приниження адвокатури, її неспроможності використати цей конституційний обов’язок, це на тривалий час унеможливило проведення засідання ВРП до заповнення необхідних квот.
Представники адвокатури у Вищій раді правосуддя мають змогу впливати на формування суддівського корпусу, захищати інтереси адвокатів через інститут притягнення суддів до відповідальності. Дякуючи керівництву РАУ, адвокатура такої можливості на сьогодні не має й ось уже майже три роки не може реалізувати цей обов’язок. Мало того, що попередні члени ВРП від адвокатури ганебно пішли з її складу, як тільки «запахло паленим», то нинішнє керівництво Ради адвокатів, будучи повністю нелегітимним, не призначає з’їзду адвокатів, аби нарешті виконати свої конституційні обов’язки з обрання повноважних членів ВРП. Це – ганебна сторінка в історії адвокатури України, бо колишні «члени» ВРП, як миші втекли з «палуби» цієї Ради, як тільки побачили дим їх можливого виключення з Ради. Як отримувати майже півмільйонну місячну зарплату, то вони не були проти, а як тільки в суспільстві зажадали оцінки їх доброчесності – щезли як перелякані миші з палаючого корабля, а РАУ, я це стверджую, шкодить і адвокатурі, і суспільству, бо не дає змоги адвокатам мати своїх гідних представників у Вищій раді правосуддя. Як я, як адвокат, маю дивитися на таке самоправство Ради адвокатів України? Я оцінюю таке свавілля як зловживання статусом РАУ.
Соромно за це і принизливо для всієї адвокатури. Здавалося б за таких обставин РАУ негайно мала б, по-перше, дати суспільству оцінку таким безсоромним вчинкам своїх представників у ВРП, а по-друге, негайно у встановленому порядку заповнити ці вакансії, сприяючи тим самим поверненню поваги й авторитету адвокатури. Де там? Вся діяльність Ради адвокатів України, регіональних рад адвокатури здебільшого зосередилася на «найвигіднішому» питанні: збирання внесків, плата за так звані «послуги» (семінари, стажування тощо). У свою чергу регіональні органи адвокатури перетворилися в такі собі «конвеєри з видачі свідоцтв» на право зайняття адвокатською діяльністю.
Чому все так? Як сталося, що адвокатура України з її понад 50-тисячним складом не проводить з’їзду, конференцій адвокатів? А тому, що формування органів адвокатського самоврядування в Україні через безвідповідальні дії посадових осіб цих «органів» адвокатури перетворили у банальну формальність. Таке відношення переконує адвокатів, що їх участь у діяльності цих структур нічого не значить, будьякі дискусії на цю тему присікаються. Саме ці органи є відповідальні за дотримання строків діяльності органів адвокатського самоврядування і процедур у їхньої діяльності.
Наразі усі вони – нелегітимні й будь-яких винагород отримувати не повинні. Ці кошти слід спрямувати ЗСУ на оборону України – всі до копійки. Може тоді, не маючи доходів, схаменуться і РАУ, і пані Ізовітова, і всі інші. Хоча віриться в це слабо.
Дозвіл на конференцію…
Друга причина полягає в забороні регіональним органам адвокатського самоврядування реалізувати свої елементарні повноваженя. Саме РАУ є активним провідником і реалізатором ганебної практики з надання дозволів на проведення в регіонах конференцій адвокатів, затвердження їх регламентів. За реалізацію цієї сучасної пародії на адвокатське самоврядування слід гнати не тільки з органів адвокатського самоврядування, а й з адвокатури, я про тих, хто ініціював цей ганебний інститут і нині його реалізує. По суті це повне самодурство, бо від РАУ залежить дати чи не дати дозвіл на збори адвокатів у регіонах. Немає жодної іншої організації, структури в Україні, де б Київ давав згоду провести в Харкові, Одесі чи Луцьку збори (конференції) своїх членів. Цю дурнувату норму запровадили саме в адвокатурі і її давно мали б викинути із Закону, але для РАУ – це як мед, це возвеличує її, робить нібито потрібною.
Будь-які збори адвокатів у регіонах можливі лише з дозволу Ради адвокатів України. Зібратись без дотримання цієї процедури через збирання підписів адвокатів, практично неможливо, от і виходить, що ті, хто в РАУ повинні бути провідниками демократичних засад в адвокатському самоврядуванні, зазналися через свою безкарність, не призначають з’їзду адвокатів, не дозволяють проводити конференції адвокатів у регіонах, хоча регіональні ради адвокатів, кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, їхні керівники уже давно нелегітимні. Але їм добре так, вони продовжують бути при посадах, при доходах і жоден із них, ні в РАУ, ні у ВКДКА, ні регіональних рад чи КДКА не заявив за весь цей час: куди ми котимось, куди йдемо, якщо строк повноважень закінчився, то чого ми не збираємось? Я знаю лише один випадок, коли голова Івано-Франківської КДКА Іван Магас, не маючи змоги ні прозвітувати про свою роботу на зборах адвокатів, ні сформувати новий склад КДКА, пішов з адвокатури, щоб у такий спосіб не спотворювати адвокатське самоврядування, зберегти адвокатську гідність. Ми маємо ради регіонів, де через безвідповідальність РАУ не проводяться вибори легітимного їхнього керівництва, а самих їх оголошують виконувачами обов’язків голови РА. Разом із тим ні Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ні Положення про Ради адвокатів не передбачають такого інституту як виконувач обов’язків голови Ради. Цю прикру ситуацію спостерігаємо нині в Одесі, Львові та Черкасах.
Я з адвокатурою 51 рік. Я застав ще радянську адвокатуру, стояв біля витоків формування нової української адвокатури. Тож мені дуже боляче й прикро, що в понад як тридцятирічній історії адвокатури незалежної України ми за останні 12 років знищили адвокатське самоврядування, маємо сьогодні такий його стан, коли воно абсолютно безправне й нелегітимне. А відповідальні за це – нинішні управлінці української адвокатури, які узурпували її самоуправління й перетворили його у безлад, безініціативну, а отже, і безвідповідальну інституцію.
Заразом час підтвердив й абсолютну непотрібність самої Національної асоціації адвокатів, бо саме вона спотворює суть адвокатського самоврядування, перетворила його в корпус пристосуванців, які «смокчуть зболене тіло адвокатури». Й моя порада колегам-адвокатам – пора просинатися, брати управління своєю корпорацією у власні руки.
Джерело: Юридичний вісник України
