Connect with us

Думка експерта

Щоб розвіяти домисли щодо нехай і часткового, але скасування так званих «поправок Лозового»

Опубліковано

Чесно скажу, я до кінця не розумію продовження в інтернет-ресурсах кампанії з дискредитації внесених змін до КПК України про скасування так званих «поправок Лозового» в частині зобов’язання слідчих і прокурорів закривати кримінальні провадження за закінченням строків досудового розслідування (на підставі пп. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України) в разі невстановлення протягом 18 місяців із дня реєстрації кримінального провадження особи, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин (тобто у випадку, коли жодній особі не повідомлено про підозру).

Олексій Баганець
заступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, стрілець Тероборони м. Києва

Є навіть такі експерти, які в цих змінах вбачають ледь не суцільне зло, яке пов’язують виключно з тим, завдяки кому і за чиїми ініціативами (мають на увазі НАБУ/ САП та їх закордонних покровителів) вони були внесені, а також посилаються на те, що тепер, у результаті скасування судового контролю за строками досудового розслідування у «фактових» (там, де немає підозрюваного) кримінальних провадженнях досудове слідство триватиме десятки років, а тому неминуче знову посилиться тиск правоохоронців на бізнес у вигляді необґрунтованого примусу, які і так часто зловживають правом проведення обшуків, вилучення та арешту майна і активів платників податків. Ну і головне, що, на їх думку, скасування цих «поправок» було пов’язано виключно з наданням додаткових «привілеїв» згаданим НАБУ і САП, які систематично допускають тяганину в розслідуванні десятків «фактових» кримінальних проваджень, а тому змушені були їх закривати.

Читайте також: До 4 542 грн збільшиться сума, яка розмежовує адміністративну та кримінальну відповідальності за крадіжку

Одразу на це скажу, що відношусь з повагою до будь-яких думок та позицій, в тому числі і названих вище, бо саме в дискусіях і народжується істина. Треба також чесно визнати, що я не прихильник, а тим більше не прибічник новостворених під тиском ззовні «антикорупційних» органів правопорядку та особливого суду, бо вважаю це величезною помилкою, був і залишаюсь відвертим противником, так званих, «поправок Лозового» в повному їх обсязі, з самого початку їх внесення ще в 2017 році до діючого КПК України і з цього приводу неодноразово висловлював ще тоді свої заперечення (див. Олексій Баганець: матеріали по темі, Баганець про наслідки обмеження термінів розслідування кримінальних справ, “Поправки Лозового” обмежують розкриття злочинів, скоєних людьми при владі, – Баганець, Олексій Баганець – Адвокат, правозахисник, Про корупцію і «живучі» «поправки Лозового» та інших).

Про «поправки Лозового»

Зокрема, про надзвичайну шкідливість цих «поправок Лозового» особисто говорив у телеефірах, доводив це на прес-конференціях та викладав свої публікації в ЗМІ, прогнозуючи катастрофічні наслідки їх застосування в майбутньому під час протидії нашої держави злочинності і, тим більше, корупції, особливо в організованих формах. До речі, я вже тоді говорив, що вони шкідливі, спрямовані на те, щоб обмежити можливості правоохоронних органів розкривати (виявляти) найскладніші в доказуванні кримінальні правопорушення, перш за все, вчинені в економічній сфері, тим більше, корупційні та пов’язані з корупцією, й особливо в найагресивніших формах, тобто в складі організованих злочинних груп та злочинних організацій, у вигляді яких й існує українська корупція до сьогодні, навіть і під час кровопролитної війни із агресором. Так і сталося, навіть сьогодні масово й фактично безкарно вчиняються корупційні злочини, пов’язані з розкраданням коштів, виділених для Збройних Сил України, та виведенням їх за кордон із застосуванням банківської системи, заволодінням гуманітарною допомогою тощо.

Хоча й сьогодні мені дехто дорікає в тому, що ледь не закликаю законодавців повернутися до застарілих норм кримінального процесу (хоча це не відповідає дійсності), я вже з моменту прийняття цих «поправок» не міг сприймати як якусь «новизну», а тим більше як впровадження «європейських стандартів», вимогу цього закону до слідчих і прокурорів розпочинати обрахунок строків досудового слідства з моменту реєстрації кримінального провадження в ЄРДР, тобто тоді, коли в ньому ще не встановлено підозрюваного. Більше того, я чітко усвідомлював, які негативні наслідки для досудового розслідування несуть за собою подібні «нововведення», якщо по фактових провадженнях всеодно потрібно буде звертатися до слідчого судді за продовженням строків розслідування, що неминуче лише «гальмуватиме» проведення, в тому числі і по «гарячих слідах», необхідних слідчих і процесуальних дій та віддалятиме слідчих від моменту встановлення винуватої особи чи осіб.

Читайте також: Звільнення засуджених для військової служби за контрактом

Ще неприйнятнішим для мене було те, що законодавці, передбачивши і конкретні терміни, упродовж яких повинна бути винесена підозра – у нетяжких злочинах – до 12 місяців, а в тяжких та особливо тяжких – до закінчення 18 місяців з дня реєстрації в ЄРДР – у разі невиконання цієї вимоги зобов’язали слідчого і прокурора закривати такі кримінальні провадження навіть всупереч вимогам діючого Кримінального кодексу України, що передбачає конкретні строки давності притягнення конкретної особи до кримінальної відповідальності, які складають не 12 і не 18 місяців, а, відповідно, 5, 10 і 15 років в залежності від тяжкості злочину.

Хіба це можна назвати «Європейськими стандартами», коли в результаті такої, вибачте, «дикості» створювалися законні можливості для злочинців, для уникнення кримінальної відповідальності і справедливого покарання? Для особливо «обдарованих» я навіть наводив простий і зрозумілий приклад взагалі неприйнятної ситуації: на підставі цих «поправок» закривається кримінальне провадження за фактом умисного вбивства гр. К. у зв’язку з тим, що закінчився крайній строк досудового розслідування – 18 місяців, а на другий день після прийняття такого рішення з’являється (виявляється) особа, яка його вчинила. Як тоді простим людям збагнути, що в такому разі вбивцю неможливо притягнути до кримінальної відповідальності і справедливо покарати в результаті таких змін в КПК України?

Саме у зв’язку з цим, я й не заперечував, коли ця норма не так давно була скасована при прийнятті закону щодо посилення так званої «самостійності» Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Разом із тим, на відміну від ініціаторів і наших можновладців, переконаний, що таких змін явно недостатньо, аби розблокувати роботу органів досудового розслідування і прокуратури, в тому числі й «антикорупційної», а тому не потрібно деяким моїм «колегам» закликати до його скасування, бо це не єдині негативні наслідки такої «законотворчості».

Приблизно такі ж враження в мене були та залишаються і від п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, яким, наголошую, передбачено обов’язок прокурора закрити кримінальне провадження і тоді, коли після повідомлення особі про підозру закінчилися строки досудового розслідування, визначені ст. 219 цього Кодексу (нехай і за винятком випадків повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи). Уявіть, що така ситуація склалася в кримінальному провадженні стосовно підозрюваного чи групи осіб, чи членів організованих злочинних груп і, тим більше, злочинної організації, які підозрювалися у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину (злочинів), або злочину (злочинів) проти основ національної безпеки (тієї ж державної зради), в тому числі під час кровопролитної війни із агресором. Так ось, і в такому випадку сьогодні таке провадження підлягає закриттю завдяки не скасованим в повному обсязі нормам цих «поправок Лозового». Я навіть на телеефірах у свій час приводив приклад резонансного кримінального провадження за фактом умисного вбивства журналіста Павла Шеремета, по якому теж тоді закінчувалися терміни досудового розслідування і його теж потрібно було закривати на підставі цих сумнозвісних «поправок», незважаючи на існування, як мінімум, трьох підозрюваних, які знаходилися на той час під вартою. Але на ті мої доводи і попередження наша нинішня влада так і не відреагувала.

Тому і не дивно, що мої пропозиції у внесеному до Верховної Ради законопроекті «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України в частині забезпечення реалізації конституційних функцій органів прокуратури та спрощення діяльності органів досудового розслідування з метою посилення боротьби із злочинністю та корупцією», в тому числі й щодо заборони закриття кримінальних проваджень у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування після повідомлення особі про підозру не тільки у вчиненні тяжких й особливо тяжких кримінальних правопорушень проти життя і здоров’я, а й такої ж тяжкості злочинів проти основ національної та громадської безпеки, а також корупційних (хоча б передбачених статтями 191, 364, 368 КК України), враховані не були, що беззаперечно негативно позначиться на стані боротьби із злочинністю та дотриманні прав і свобод громадян.

Читайте також: В КПК усунуть недоліки технічного характеру

Тепер, щодо «закидів» моїх опонентів про поступове накопичування кримінальних проваджень без прийнятих рішень у результаті часткового скасування «поправок Лозового». Так, дійсно, такі негативні наслідки можливі, але, повірте на слово, це може відбутися із зовсім інших причин. Якби у наших законодавців було бажання навести лад в діяльності органів правопорядку й, особливо прокуратури, то поряд із внесенням таких змін вони повинні були прислухатися й до інших моїх пропозицій у згаданому вище законопроекті.

Перш за все, я пропонував змінити зміст ст. 214 КПК України щодо порядку розгляду і вирішення заяв та повідомлень про злочини, аби цим самим суттєво знизити навантаження на слідчих і прокурорів, в першу чергу від виконання суто технічної роботи, де використання навиків і досвіду слідчої робити взагалі не потрібно. Зокрема, я вже добрий десяток років пропоную реєструвати в ЄРДР лише ті повідомлення й заяви, які містять достатні дані про обставини, що переконливо вказують на наявність очевидних ознак злочину. Як би мене не звинувачували наші лже-реформатори, в тому числі й із числа навіть деяких шановних науковців, що, нібито, я ледь не пропоную повернутися до старого кримінального процесу, що є неправдою, я продовжую стверджувати, що нині діюча норма КПК про обов’язок реєструвати всі без винятку заяви й повідомлення про можливі кримінальні правопорушення просто провокує нарощування кількості кримінальних проваджень без прийнятого рішення, «заморожує» нинішню кризову ситуацію в боротьбі зі злочинністю й корупцією, тільки потурає порушенням закону та прав і свобод громадян на стадії досудового розслідування.

Про що йдеться? Я наполягаю на тому, аби надати право слідчим і прокурорам при надходженні заяв та повідомлень, зі змісту яких не можна достовірно переконатися, що вчинено злочин, проводити попередні перевірки їх шляхом відбирання письмових пояснень, витребування необхідних документів, проведення документальних перевірок, ревізій, інвентаризацій та контрольних обмірів у термін 10, 20, а у виняткових випадках й до 30 днів, але вже під наглядом та контролем прокурорів вищого рівня.

І лише після отримання достатніх та перевірених даних про вчинення кримінального правопорушення, такі матеріали повинні реєструватися в ЄРДР, що прогнозовано забезпечить ситуацію, коли слідчі і прокурори будуть займатися виключно досудовим розслідуванням, що неминуче буде забезпечувати дотримання ними розумних строків і не буде сприяти накопиченню критичної маси кримінальних проваджень без прийняття процесуальних рішень, чим мої опоненти лякають наше суспільство.

За матеріалами перевірок, де не буде здобуто таких підстав, прокурори та слідчі чи, за їх дорученням, оперативні працівники та дізнавачі виноситимуть постанови про відмову в проведенні досудового розслідування, які зацікавлені особи матимуть право оскаржити як до прокурора (прокурора вищого рівня), так і до слідчого судді. Окрім того, аби забезпечити контроль за дотриманням розумних строків розслідування, потрібно буде надати право слідчим і прокурорам зупиняти кримінальні провадження, де немає підозрюваних, звичайно, лише після виконання всіх необхідних слідчих і процесуальних дій, що, в цілому, теж перешкоджатиме накопиченню, без прийняття процесуальних рішень, тих кримінальних проваджень, в яких на той момент не було достатніх перспектив встановити особу підозрюваного. В той же час, при встановленні достатніх даних про причетність конкретної особи (осіб) до вчинення даного злочину, досудове слідство буде поновлено й винні будуть притягнуті до кримінальної відповідальності. Тим більше, в такому випадку і прокурор – процесуальний керівник, і керівники органів досудового розслідування мають повноваження перевіряти законність прийнятих рішень про зупинення досудового розслідування, що тільки покращить ситуацію з дотриманням як вимог закону, так і прав та свобод громадянина.

Але поки що, на жаль, залишається лише чекати, доки на найвищих посадах особливо в органах прокуратури, а тому числі й антикорупційної, з’являться особи, здатні побачити раціональне зерно в таких пропозиціях, бо на нинішніх народних депутатів надії мало та, чесно кажучи, й повноцінного, незалежного, а тим більше професійного, законодавчого органу в нас немає.

Слава Україні!
Слава ЗСУ!

Джерело: Юридичний вісник України

Продовжити читання →

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2024
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.