Думка експерта
Той, хто володіє інформацією, володіє світом
Політико-правові науки в розбудові інформаційно-комунікаційної політики держави
Олександр Соснін, доктор політичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
Розмірковуючи про нове століття, ми все частіше говоримо про європейський шлях розвитку та приєднання України до світового процесу інноваційної діяльності. Зазначу, що не відразу до нас прийшло це розуміння особливої ваги й першочергової важливості ефективного використання інноваційного потенціалу й накопиченого українцями інформаційного ресурсу, хоча вони далеко не сьогодні стали однією з головних складових цивілізаційного розвитку в провідних країнах світу. До них і ми належали при набутті незалежності, будучи шостою (за іншими джерелами – 8) економікою світу.
Знання як цінність
Знання і традиція українського народу поважати їх представляють собою величезну цінність і, як свідчить історія, це подекуди має значно більшу вагу й могутність, аніж рідкісні природні копалини, як то уран чи золото… Японія це переконливо довела в ХХ столітті. Вона стала прикладом загальносвітового економічного розвитку і соціальної організації суспільства. В інтегральному вигляді їх можна унаявити в унікальній системі створення виключно високотехнологічних виробництв, які увібрали в себе всю світову інформацію, інформаційно-комунікаційні технології, національну систему освіти. Японці зробили знання та кваліфікацію своїх громадян термоядерною зброєю в конкурентній боротьбі за лідерство на світових ринках.
Читайте також: Геоінформаційна система регіонального розвитку запрацює до кінця року
Розвиток сучасної моделі інноваційного спрямування економічного розвитку вперше розпочався в США бурхливо й одночасно передбачувано. Із середини двадцятого століття під впливом процесів міжнародного протистояння наддержав та їх суперництва за володіння ядерними, ракетно-космічними й загалом усією сукупністю військових, медико-біологічних технологій. Мова тоді йшла про інноваційний, тобто якісно новий, етап розвитку особи, суспільства та держави. В цьому змаганні одразу висвітлилася вся хибність застарілих процесів соціально-економічної організації громадян й екстенсивного споживання природних ресурсів. Вивчивши досвід Другої світової війни, людство особливо гостро відчуло значення знань і творчого лідерства громадян, особливо опановуючи аерокосмічні, ядерні й цілу низку екологічно-небезпечних технологій. Нова модель дуже швидко й переконливо довела свої переваги і, підсумовуючи ХХ століття, провідні американські вчені-економісти зробили дивовижний висновок, що його найважливішим науковим досягненням, яке найбільше вплинуло на розвиток суспільства, є не вихід людства в космос, не ядерна енергетика, не телебачення і не internet, не відкриття в генетиці, а створення національної інноваційної системи.
У процесі її створення американцями було випробувано багато науково-технічних і освітніх програм. Модернізуючи свої економічні моделі, вони побачили перспективність використання знань, креативних наукових ідей та моделей соціальної організації суспільства. Так, при реалізації директивно прийнятої програми створення ядерної зброї або ракетно-космічної техніки США, досить вдало використовуючи досягнення світових лідерів у багатьох суміжних науках, спромоглися, об’єднавши їх талант і знання, вивести людство на якісно новий щабель розвитку. До цього, в 20-ті роки минулого століття, вони досить ефективно скористалися для розвитку своєї країни і, як виявилося, всього світу, інтелектом інженерів першої хвилі масової еміграції в країну, а після перемог СРСР у змаганні за космос визнали переваги радянських освітніх програм, докорінно змінюючи свої… Думаю, настав час і нам скористатися світовим досвідом, аби почати розбудовувати свою країну в координатах і вимірах інноваційного розвитку. Для цього потрібно найперше створити засади власної інноваційної системи та соціальної організації людей для роботи з інноваційною інформацією, інноваторами, здатними виконувати ініціативну інноваційну діяльність, наблизити суб’єктивні можливості інноваторів до об’єктивних потреб суспільства, держави, великих і малих організацій громадян своєї країни.
Пов’язаність наукових здобутків і прогресу людства
Безумовно, збільшення числа носіїв інтелекту навколо вирішення зростаючої кількості складних проблем економіки, військової справи, медицини тощо нерозривно пов’язано й із рівнем та темпами зростання науково-технологічного, освітнього і соціально-політичного прогресу в суспільстві. Давньогрецькому філософу Піфагору, як відомо, для відкриття правил геометрії потрібні були лише пісок на морському узбережжі й гілочка, аби малювати по піску, італійському мислителю Галілею – шари певної маси й приклади фіксації часу їхнього падіння, Майкельсону (Альберт Абрагам Майкельсон (1852 – 1931) – перший американський фізик, удостоєний в 1907 році Нобелівської премії за створення прецизійних інструментів та виконання з їх допомогою спектроскопічних і метрологічних досліджень) для визначення швидкості світла стосовно руху Землі була потрібна вже спеціально сконструйована й виготовлена виключно складна і точна для свого часу оптична апаратура, яку можна було виготовити лише у відповідних виробничих умовах. Для створення умов для сучасних відкриттів, скажімо, щодо елементарних частинок, потрібні такі умови і прилади, які здатні забезпечувати лише об’єднані зусилля наднаціональних програма найбільш розвинених країн.
Читайте також: Затверджено механізм пошуку вразливостей в інформаційно-комунікаційних системах
Кожний об’єкт інтелектуальної власності складний, має специфіку застосування і важко знайти прямі аналоги для порівняння, тому сама природа оцінки інформації та нематеріальних активів економічно виключно складна, оскільки важко визначити споживчі якості інтелектуальної власності на перспективу, ефективність використання новації, які ще не існують в реальних приладах або машинах. Її зазвичай визначає часто сам власник, який однозначно зацікавлений у збільшенні ціни, і це обумовлює проведення широких споживчих та гуманітарних експертиз щодо оцінки та реалізації інформаційних повідомлень щодо нових ідей. Контрагенти ринку вираховують їх рівноважну вартість та остаточну ціну продажу, шукаючи рівновагу інтересів.
Механізми роботи з інформацією
Змістовну інформацію й засоби її поширення завжди акумулювали в бібліотеках, систематизували за різними ознаками, узагальнювали й оформляли як окремий ресурс людей та їх співтовариств. Так, протягом століть формувалася основна субстанція економічного й духовного життя сьогодення – інформаційні ресурси. Вони визначаються в наших законах досить поверхово, хоча завжди відразу й усюди ставали національним надбанням і підспудно відносилися до потенціалу інноваційного розвитку суспільств. Засмучує, що сам процес його правового визначення у нас затягнувся, хоча він на сьогодні є просто умовою ефективного розвитку інноваційно спрямованого суспільства. Інтегруючи в собі всі об’єкти інформаційно-комунікаційних відносин, фахівців, які здатні у сукупності володіти всіма системами отримання, зберігання, передачі й захисту інформації за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) переводити наукові знання і навіть креслення мрійників через систему освіти та науково-технічної діяльності в раціонально обґрунтований результат реальної економічної діяльності.
Англійці, голландці, німці, американці першими усвідомили, що навіть видатні уми мають потребу в досконалих механізмах роботи з інформацією, її збиранням, оформленням, просуванням і розподілом плодів своєї розумової діяльності. Створюючи технології оцінки та використання знань, вони обумовили розвиток багатьох гуманітарних і природничих наук, зокрема, права, соціології, психології, математики, фізики, хімії та інших. Вони першими звернули увагу на проблеми щодо розуміння людської природи або поведінки винахідників або інноваторів, побачили, що знання психологічних властивостей людини допомагає суттєво підвищити конкурентні переваги найвидатніших інженерно-технічних рішень при реалізації в унікальних технологіях.
Право й інновації
У сукупності з інженерними знаннями енергія людського характеру перетворювалася в нематеріальні активи окремих осіб, приватних або державних структур (фірм), і лише контрольована державами певна організація творчо мислячих людей була здатна надати процесу послідовності та безперервності. Людство швидко усвідомило, що величезна кількість бюрократичних перешкод негативно впливає на творчу працю інноваторів, обмежує можливості впровадження ідей і наукових знань у технологічні досягнення й комерційний успіх. Без виважених дій владних структур працівники творчої або інтелектуальної сфери просто не здатні ефективно працювати. Англійці першими почали врегульовувати так звані авторські права на рукописи, німці й американці – права на інтелектуальну власність – патенти. Пошук такої організації роботи, яка була б здатна ефективно перетворювати спеціальні знання фахівців на результат, подібно до того, як металурги переплавляють залізну руду на сталь, продовжується й удосконалюється постійно, оскільки створення організацій, які б концентрували переробку та очищення знань, які генерує світова науково-технічна революція, і є виключно складним процесом, який дедалі більше підносить ідею про те, що той, хто володіє інформацією, володіє світом. Це було й залишається основним фактором розвитку людського суспільства. Ідея «Знання – сила» докорінно змінює ієрархію економічних цінностей інформаційних ресурсів у відносинах суспільства з науково-технічною елітою. Інформаційні ресурси стають складною сукупністю людей, їх лідерських якостей і кваліфікації, досконалих технічних засобів обробки інформації та комунікації і, власне, зі сховищами інформації. Їх точне законодавче визначення є умовою створення системоутворюючого терміну в законодавстві інноваційно спрямованої держави, чинником розвитку інноваційно спрямованого суспільства. Не всі західні країни спромоглися на сьогодні досягти рівня США у формуванні інноваційно сприятливого середовища, але визнали, що природним продовженням ситуації, яку визначено ідеєю науково-технічної революції – той, хто володіє інформацією – володіє світом, є стан, який визначається формулою: той, хто володіє інновацією – володіє майбутнім.
Безумовно, поява нових форм інноваційно спрямованої соціальної організації суспільства була не миттєвою і обумовлювалася збігом багатьох факторів та історичних подій світового виміру. Скажімо, занепад радянської моделі, коли світ змінився кардинально, коли не справдилися сподівання людства на процвітання після розпаду соціалістичного табору, обумовив масовий перетік (міграцію) інтелектуально розвинутих людей до США і країн Західної Європи. Сьогодні, коли світ поринув у відкрите військове глобальне протистояння із зіткненнями геополітичних і фінансово-політичних інтересів багатьох держав, у всіх стратегічно важливих регіонах світу, це особливо гостро відчувається.
Досвід і розумні підходи західних країн, Японії та Китаю до системи управління й організації діяльності носіїв інноваційних знань представляють собою виключно високу цінність і мають дедалі більшу вагу в ланцюзі факторів, які обумовлюють могутність їх підприємств. Обізнані й фахово підготовлені громадяни, які вправно володіють сучасним технологічним обладнанням для роботи з потоками інформації, взагалі вже стали основною ознакою сучасного суспільного та економічного розвитку. Системне їх оформлення в національних соціально-правових актах – прав тих, хто працює з інформацією, а їх кількість постійно зростає, стало ознакою могутності юридичної науки країн, оскільки наявність великої кількості сформованих різноманітних баз інформації в електронному вигляді є сировиною світової економіки, іноді й результатом економічної діяльності окремих країн.
Завдання держави на завтра
У процесі конкурентної боротьби наддержав за володіння світом інформація та ІКТ, як інструмент її впливу на людську свідомість, дедалі більше стають критерієм обороноздатності й одночасно загрозливою зброєю. Наприкінці ХХ століття ми вперше відчули безпрецедентне зростання психофізичних чинників в ІКТ, що обумовило гостру потребу в проведенні науково обґрунтованих методів перебудови засад інформаційної політики у всіх її вимірах – соціально-економічних, суспільно-політичних, науково-освітніх процесів і технологій. Інноваційний розвиток їх органічно зв’язує в єдину технологічну, організаційну й управлінську систему. Обов’язковою умовою стає те, що таку систему – як єдине утворення – не можна розділити на окремі частини, кожна частина системи має якості, які втрачаються, якщо їх відокремлювати одну від одної, а відсутність будь-якої частини системи приводить до втрати її сутнісних характеристик. Саме таку систему інноваційного розвитку нам конче необхідно вибудовувати в короткотривалій перспективі, проводячи трансформації в системі і технологіях роботи з інноваційною інформацією, інноваторами, що соціально забезпечуватиме ініціативну інноваційну діяльність, спроможну наблизити суб’єктивні можливості інноваторів до об’єктивних потреб організацій, суспільства, держави.
Читайте також: Перезавантаження мозку як вид кримінального покарання
Незалежність та глобальне за масштабами використання новітніх технічних і технологічних засобів цифрової обробки інформації відкрило Україні шлях до інноваційного розвитку через формування засад нової, так званої цифрової, економіки. Основним ресурсом її розвитку, базовою характеристикою і навіть капіталом, стають знання, свободи та правова спроможність громадян до освіти та доступу до світових баз даних, які сьогодні майже всі оцифровано, можливість використовувати їх з метою підвищення своєї інтелектуальної спроможності для участі в міжнародних проектах у вимірах глобального розвитку світу. Тобто настав час законодавчо обґрунтувати радикальні зміни в сфері прав і свобод громадян, які віддзеркалюватимуться в інформаційному праві.
Новітні ІКТ
Така потреба особливо відчутна сьогодні в умовах, коли на повну силу в сукупності з досягненнями технічних, медико-біологічних… та інших наук, зокрема психології, запрацювали три головні винаходи ХХ століття – мобільний телефон, комп’ютер і internet-комунікація. Інтегруючись, вони абсолютно підкорюють свідомість людини, передаючи, навіть нав’язуючи, нам для вивчення й опанування виключно складну сукупність знань, процедур і механізмів створення та отримання інформації. Всі механізми і методи її розповсюдження, використання, оцінки, зберігання й знищення інформації як субстанції інноваційного розвитку новітні ІКТ впевнено перебирають на себе, і це системно віддзеркалюється в інформаційно-комунікаційних та політико-правових відносинах громадян із суспільством, державою й глобальним світом, який активно і відчутно перебудовується у нас на очах. Настав час драматичної переоцінки трендів нашого розвитку, переоцінки, яку мають зробити вже не політики, не соціологи, не духовенство, не революційно налаштована еліта, не ректори освітніх і наукових закладів, а народ – всі громадяни разом.
Глобалізація фінансово-економічної діяльності, уніфікація технологічних можливостей засобів новітніх інформаційно-комунікаційних технологій надають нам для розбудови інноваційного суспільства певні можливості, зокрема, щодо законодавчого визначення прав і свобод у доступі до використання світових баз даних, вимагаючи певних змін необхідних ІКТ, що й обумовлює появу нових за принципами норм інформаційно-комунікаційного законодавства. Само по собі воно має бути орієнтовано на розвиток інвестиційної економіки й цифрових технологій у процесах роботи з інформацією при управлінні державою в умовах, коли новітні цифрові ІКТ та системи штучного інтелекту беруть сьогодні під тотальний контроль усі процеси розумової діяльності людини. Значною мірою вони вже обумовлюють технології навчання і формування свідомості сучасної людини, контролюють її суспільно-політичну поведінку, стимулюючи появу більш досконалих форм контролю з боку держави. Все це є стимулом для творців більш досконалих ІКТ, тобто людина з її проблемами в роботі і в побуті дедалі більше знаходитиметься в центрі уваги й, особливо, в процесі здобуття освіти (в різних формах здобуття знань) і науково-технічної праці, які, повторююсь, на сьогодні стали джерелом майбутнього розвитку будь-якої країни як соціальноекономічної системи.
Щодо інформаційно-комунікаційного законодавства
На жаль, інформаційно-комунікаційне законодавство, яке на сьогодні регулювало би всю сукупність проблем щодо діяльності із інформаційним ресурсом, орієнтуючи Україну на інноваційний розвиток, формується у нас поки що досі повільно і фрагментарно. Наразі вона існує як міжгалузевий і, одночасно, міжнародний комплексний інститут у загальній структурі національного законодавства. Проголошуючи інноваційний шлях, уряд України, на жаль, демонструє, що він не до кінця бачить проблеми й завдання щодо необхідності термінового реформування всієї системи політико-правових відносин, насамперед, у сфері науково-технічної діяльності, освіти, обліку і комунікації громадян країни. Для цього потрібно створювати нову методологію й організаційно перебудовувати існуючу систему підготовки нормативно-правових актів у сфері інформаційно-комунікаційної діяльності, робити це більш інтегровано, розглядаючи колегіально всі питання розвитку інформаційно-комунікаційного права не пошепки, а публічно, з наголосом на право громадян отримувати необхідні для розвитку знань прав і свобод у всіх вимірах, для себе і для держави. Поки що всі намагаються при цьому уникати безліч зайвих проблем щодо розвитку глобального світу, і все це на тлі загальносвітових фінансово-економічних криз та військового протистояння.
Впроваджуючи все нові ІКТ із цифровою формою унаявлення, обробки, передачі й збереження змістовної інформації, світ розвиває міжнародну науково-технічну і науково-освітню співпрацю, суттєво змінюючи людське буття. Зростає їх спроможність до більш повної передачі інформації в реальному часі, зокрема щодо думок і креслень учених і фахівців, вони організують більш повну комунікацію, підвищуючи інтенсивність інформаційних потоків та масштаб охоплення окремої людини повідомленнями. Все це сприяє облаштуванню нових людських і суспільних комунікацій у глобальному світі, на більш високому рівні стимулює розбудову інноваційної економіки.
Безумовно, це обумовлює і певний хаос, необхідність у термінових реакціях владних структур щодо проведення в національних суспільствах глибоких політико-правових реформ на всіх рівнях управління. Історія свідчить, що рівень розвитку комунікацій завжди персоніфікував стан технологічного і політико-правового життя суспільства. Їх за всю історію свого розвитку людиною пережито принаймні чотири: революцію матеріалів (кілька тисяч років тому), коли люди навчилися обробляти каміння, інші предмети навколишнього світу, і почали створювати примітивні інструменти; промислову революцію (приблизно 300 років тому), пов’язану з початком масового використання механізмів; енергетичну революцію (початок ХХ сторіччя); інформаційну революцію (почалася в останній третині ХХ сторіччя й триває до теперішнього часу).
ІКТ і держуправління
Опанування основних напрямків розвитку світових трендів інноваційного поступу сьогодні напряму пов’язано із впровадженням інвестиційних методів розвитку економіки, що, в свою чергу, передбачає проведення широкого кола експертиз й обрахувань проектів за допомогою новітніх інформаційно-комунікаційних цифрових технологій і систем штучного інтелекту. Їх концентрує в собі низка світових центрів, діяльність яких підпорядкована служінню ідеї створення однополярного світу, однак національна держава має утримувати тут певний політико-правовий порядок, вплітаючи досвід в архітектуру державного управління. Саме цим, на наш погляд, обумовлена й поява в уряді нової посади віце-прем’єр-міністра з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій в особі діючого міністра цифрової трансформації Михайла Федорова. Думаю, що це виключно далекоглядне й системоутворююче, рішення, хоча б тому, що найвидатнішою ознакою національного прогресу в Україні в ХХ столітті було все ж таки становлення та розвиток обчислювальної техніки як науки і техніки. Саме це стало першопричиною розбудови в повоєнній Україні науково-технологічного кластеру високотехнологічних підприємств світового рівня у всіх галузях народногосподарського комплексу, як то аерокосмічна та приладобудівна промисловість.
(Далі – буде…)
Джерело: Юридичний вісник України
