Думка експерта
Як ЄС впроваджує «е-митницю» і що тут треба врахувати Україні?
Вітяніс АЛІШАУСКАС,
міжнародний експерт з митних питань Програми ЄС з підтримки управління державними фінансами в Україні (EU4PFM)
Одним із своїх пріоритетів Міністерство цифрової трансформації називає створення системи «е-митниця».
Про плани і деякі інші аспекти
Подібні плани анонсує і ЄС. Митний кодекс Євросоюзу та «Ініціатива електронної митниці» («Electronic customs initiative») містять чітко визначений перелік із 17 IT-систем та жорсткий графік їх впровадження, обов’язковий для кожної з країн-учасниць ЄС. Формально Україна не зобов’язана впроваджувати ті самі системи, що й країни ЄС. Однак, якщо в її планах — вступ до Євросоюзу, то перед початком відповідних переговорів це питання обов’язково постане.
Читайте також: 2 способи митного оформлення та митного контролю товарів
Впровадження ідентичних митних процедур буде «домашнім завданням» для нашої країни, і якщо починати його виконувати з нуля, процес буде досить тривалим та дуже затратним. Чому зараз? Міжнародна торгівля дозволяє країнам розширювати свої ринки та отримувати доступ до більшої кількості товарів і послуг. У результаті міжнародної торгівлі ринок стає конкурентнішим, що зрештою приносить споживачеві дешевший продукт додому. Міжнародна торгівля — двигун світової економіки.
З огляду на це в ЄС переглядають роль митних органів. Їм відводять провідну роль у ланцюжку постачання, а також у його моніторингу та управлінні міжнародною торгівлею. Це робить митницю не лише «збирачем митних платежів», а й каталізатором конкурентоспроможності країн та компаній. Такий перегляд ролі став можливим (і, по суті, був спровокований) розвитком IT. Використання інформаційно-комунікаційних технологій є ключовим елементом у спрощенні торгівлі та одночасно забезпеченні ефективності митного контролю, що веде до зменшення витрат для бізнесу та ризиків для суспільства.
Основними цілями ініціативи електронної митниці є підвищення ефективності та дієвості митних процедур і процесів за рахунок їх спрощення чи іншим чином, а одночасно — забезпечення функціонально сумісних митних систем, доступних для економічних операторів на всій території ЄС. Реалізувати нову систему планують у три етапи до кінця 2025 року.
Правова конструкція
Не варто думати, що електронна митниця ЄС — це якийсь окремий проєкт, який можна за бажання змінити, перенести дати впровадження або взагалі скасувати. Йдеться не про тактичне вдосконалення окремих митних процесів, а про стратегічний підхід як до розвитку митниці, так і до цифровізації. Заплановані зміни закладені в багатьох різнорівневих документах, що забезпечує процесу створення «е-Митниці» стійкість. Ініціатива електронної митниці ЄС базується на комюніке Європейської комісії з е-уряду (Commission Communication on e-Government) та резолюції Ради Європи про безпаперове середовище для митниці та торгівлі (Council Resolution on a paperless environment for customs and trade).
Також держави-учасниці ЄС прийняли рішення про електронну митницю, Митний кодекс ЄС (UCC; ще одна його назва — Регламент ЄС № 952/2013) та його Робочу програму (UCC Work Programme). Ці документи забезпечують міцну правову основу цієї ініціативи. Схваливши їх, держави-учасниці ЄС взяли на себе зобов’язання щодо досягнення цілей ініціативи електронної митниці.
Додаток до Робочої програми містить перелік із 17 електронних систем, які мають бути розроблені або державами-учасницями самостійно (національні системи), або державами-учасницями у співпраці з Європейською комісією (транс’європейські системи). Окрім того, в ЄС існує багаторічний стратегічний план митниці (multi-annual strategic plan for customs, MASP-C) — плановий документ, який охоплює всі митні проекти, пов’язані з IT. Він, з одного боку, є основою для згаданого переліку із 17 систем та встановлює рамки для розвитку електронних митних систем. З іншого боку, є «гнучким планом» реалізації робочої програми Митного кодексу ЄС.
Навіщо Євросоюзу «е-Митниця»?
«Е-Митниця» в ЄС має забезпечити: обмін інформацією між економічними операторами та митними органами, взаємодію між ними, а також операції, пов’язані зі зберіганням інформації. Щоб побудувати таку систему, Єврокомісія та держави-учасниці погодили, що прагнутимуть, аби ця система передбачала таке:
– електронний обмін даними між митницями по всьому ЄС (якщо це потрібно) — для будь-якої митної процедури чи будь-якої іншої мети, пов’язаної з переміщенням товарів через кордони ЄС;
– подання підприємцями своїх зведених та/або митних декларацій в електронному форматі, зі своїх приміщень, — незалежно від державиучасниці, через яку товари ввозяться в ЄС або вивозяться з нього;
– здійснення збору та повернення/списання мит митним органом, який є відповідальним за місцеперебування імпортера/експортера та зберігає його митні записи;
– відбір товарів для митного контролю на прикордонних та внутрішніх митницях на основі автоматизованого аналізу ризиків з використанням міжнародних, загальних та національних критеріїв;
– реєстрацію трейдерів для митних цілей лише в одній державі-учасниці ЄС, навіть якщо вони виконують митні операції в інших державах ЄС;
– можливість доступу для трейдерів до інформаційних порталів та єдиних електронних точок доступу для імпортних/експортних операцій та для митних процедур, пов’язаних з безпекою, — незалежно від того, в якій із держав-учасниць ЄС операція починається або закінчується;
– взаємодія (за необхідності) комп’ютеризованих митних систем з існуючими та майбутніми системами в інших областях, відмінних від митниці (наприклад, система контролю та руху акцизів для моніторингу руху акцизних товарів усередині ЄС);
– можливість обміну електронною інформацією для всіх органів та агенцій, що беруть участь в імпортних та експортних операціях, у тому числі з третіми країнами, якщо це передбачено міжнародною угодою. Митниця при цьому відіграватиме провідну роль у створенні єдиного вікна для цих органів та агенцій;
– здійснення (в ідеалі) всіх фізичних перевірок в «єдиному вікні» (в одному місці, в один і той самий час).
На досягнення цих завдань і спрямовано 17 згаданих IT-систем. Залежно від ступеня юридичних, ділових та технічних узгоджень між державами-учасницями ЄС, ці системи поділяються на чотири групи: європейські митні інформаційні системи, за якими всі держави ЄС узгодили обсяги змін та графік їх досягнення; європейські митні ініціативи, що вимагають подальшого вивчення та погодження; міжнародні інформаційні митні системи (проекти, керовані міжнародними організаціями, в яких ЄС та його держави-учасниці відіграють активну роль, але не є організаторами чи власниками їх проектів); ініціативи митного співробітництва та технологічні розробки, що сприяють розвитку електронних систем митниці — вони описують напрямок, в якому країни ЄС розвиватимуть технології, перспективний функціонал інформаційних електронних митних систем для розвитку співпраці у митній сфері.
Додамо, що проекти можуть переміщуватися з однієї групи до іншої за результатами перегляду багаторічного стратегічного плану митниці.
Джерело: Юридичний вісник України
