Кримінальна хроніка
За викрадення, катування та вбивство — 12 років позбавлення волі
Обвинувальний вирок Сергію Мисливому у справі про викрадення та катування Юрія Вербицького та Ігоря Луценка у січні 2014 року.
1 червня 2026 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Віктор Примаченко оголосив вирок у справі за обвинуваченням Сергія Мисливого. Суд визнав Мисливого винним у викраденні Юрія Вербицького та Ігоря Луценка з Олександрівської лікарні та їх катуванні. Але змінив кваліфікацію злочину, який інкримінувала прокуратура, з частини 3 ст. 146 на частину 2 ст. 146 КК України. Це означає, що Суд «не побачив» тяжких наслідків викрадення.
Після зміни обвинувачення у 2023 році в цій справі Мисливому інкримінували: викрадення людини, вчинене стосовно двох осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань і спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті потерпілого — ч. 3 ст. 146 КК України; катування, здійснене за попередньою змовою групою осіб — ч. 2 ст. 127 КК України.
Сергія Мисливого затримали у березні 2020 року. Перебування під вартою з 08.08.2021 зараховується у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. У вересні 2021 року обвинувальний акт у справі скерували до Бориспільського міськрайонного суду Київської області. У грудні 2021 року апеляційний суд змінив підсудність. 21 січня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд призначив розгляд справи по суті. 25 травня 2026 року завершилися дебати у справі.
Також у Білоцерківському міськрайонному суді слухається інша справа за обвинуваченням Сергія Мисливого та Івана Новотного по епізоду щодо викрадення і вбивства Юрія Вербицького, викрадення Ігоря Луценка. Вони обвинувачуються в участі у злочинній організації та перешкоджанні мирним зібранням. Окремо Новотному інкримінується незаконне позбавлення волі та викрадення двох осіб, а Мисливому — вбивство Юрія Вербицького; використання та підбурювання до підробки паспорта громадянина України. Триває судовий розгляд.
Як відомо, Ігоря Луценка і Юрія Вербицького викрали з Олександрівської лікарні в Києві 21 січня 2014 року. Вивезли за місто й катували протягом багатьох годин. Після катувань Ігоря і Юрія вивезли й кинули в різних місцях у лісі. Ігор Луценко врятувався. Тіло Юрія Вербицького 22 січня знайшли в лісі за 500 метрів від дороги Гнідин-Петрівське.
Слідство встановило коло осіб, які причетні до викрадення, безпосередньо катування, вбивства та організації цього злочину. Оскільки є вироки, які набрали законної сили, велика частина інформації по цьому епізоду — не просто дані слідства, а доведений в суді факт. Хоча судовий розгляд в багатьох справах все ще триває.
Читайте також: Судовий казус. Тяжкі тілесні ушкодження внаслідок злочинної недбалості
Пізніше викрадених майданівців перевезли у гараж на території гаражного кооперативу «ГСК-12» по вул. Зрошувальній 2, в Дарницькому районі Києва, де тортури продовжились. За матеріалами слідства, гараж злочинцям надав водій мікроавтобуса Віктор Тиднюк, якому було пред’явлено підозру і навіть передано обвинувальний акт до суду, але він втік з-під домашнього арешту інсценізувавши власне викрадення та смерть, і переховувався у росії.
Юрія вивезли з гаража по вул. Зрошувальній в Києві після багатогодинних тортур, залишили на околиці села Гнідин Бориспільського району Київської області на відстані близько 500 метрів від дороги вглиб лісу. Йому завдали ще декілька ударів по голові та тулубу, після чого залишили непритомного помирати на морозі.
Юрія Вербицького та Ігоря Луценка катували близько 9 годин. Катували жорстоко настільки, що Ігор Луценко просив дати можливість помолитися перед смертю, а отже, був упевнений у тому, що їх обох уб’ють. Згідно з результатами СМЕ, Вербицькому кати зламали 13 ребер (деякі ребра — в кількох місцях), грудину. Вбивці нанесли Юрію не менш ніж 30 травмуючих ударів у різні місця.
Версія слідства та інші провадження в судах. За версію слідства, під час Революції Гідності, посадові особи розробили план залякування учасників акцій протесту. Він зокрема передбачав застосування до протестувальників насильства, притягнення їх до кримінальної відповідальності та обрання відносно них найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До реалізації цього плану залучили працівників оперативних підрозділів міліції та наближених до керівництва держави громадян, які, своєю чергою, залучали на оплатній основі інших цивільних осіб — тітушок.
21 січня 2021 року Європейський суд з прав людини оприлюднив рішення у 5-ти справах, по подіях Майдану. Зокрема по справі Lutsenko and Verbytskyy v. Ukraine (12482/14 та 39800/14) — щодо викрадення та катувань Юрія Вербицького та Ігоря Луценка і вбивства Юрія Вербицького.
Розглянувши скарги заявників Сергія Вербицького (брата вбитого Юрія Вербицького) та Ігоря Луценка, чиї інтереси в ЄСПЛ представляла адвокат Євгенія Закревська та Юлія Науменко, Суд вирішив, що мало місце порушення прав заявників, передбачених Конвенцією про захист прав людини й основоположних свобод, а саме: ст. 3 — Заборона катування, ст. 2 — Право на життя, п.1 ст. 5 — Право на свободу та особисту недоторканність, ст. 11 — Свобода зібрань та об’єднання.
Позиція Європейського суду. Європейський суд також зазначив, що вважає встановленим, що викрадення і тортури І. Луценка і Ю. Вербицького було вчинено або по інструкції правоохоронців, та/або під їхнім контролем. Або щонайменше за їхньої згоди та сприяння. Відповідно до ст. 3 Конвенції Україною порушено також матеріальний аспект. Приймаючи це до уваги, відповідальність за смерть Вербицького також лежить на державі-відповідачі.
Підготувала Лариса КОЗАЧЕНКО
Джерело: Юридичний вісник України
