Судова практика
Судовий казус. Тяжкі тілесні ушкодження внаслідок злочинної недбалості
Верховний Суд скасував рішення місцевих судів і на підставі ст. 46 КК звільнив особу від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.
Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 03 червня 2025 року особу засуджено за ст. 128 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК особу звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік і покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Вирішено питання щодо речових доказів та інших заходів забезпечення кримінального провадження.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 16 жовтня 2025 року вирок місцевого суду щодо особи залишив без змін.
За обставин, детально викладених у вироку, особа 18 жовтня 2024 року, приблизно о 04:00 годині, перебуваючи на майданчику для паркування автомобілів, на ґрунті раптово виниклого конфлікту, в ході якого особа, діючи з необережністю, не маючи умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок злочинної недбалості, а саме не передбачаючи можливості втрати потерпілим рівноваги та подальшого падіння потерпілого, а також настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, (хоча міг і повинен був це передбачити, якби діяв з більшою обачністю), наніс один удар своєю правою рукою в обличчя потерпілого. Водночас від вказаного удару, потерпілий втратив рівновагу та впав, вдарившись при цьому потиличною ділянкою голови об бетонну бруківку, внаслідок чого отримав відкриту черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку середнього ступеня, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення.
Таким чином, засуджений вчинив дії, спрямовані на заподіяння необережного тяжкого тілесного ушкодження. У касаційній скарзі сторона захисту стверджує про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність з огляду на те, що суди попередніх інстанцій мали усі підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК, проте не зробили цього та не застосували закон який підлягав застосуванню.
Статтею 46 КК передбачено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Як убачається з матеріалів провадження, під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції сторона захисту звернулася з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. Обґрунтовуючи своє клопотання, захисник зазначив, що обвинувачений, який раніше не судимий, вчинив вперше кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК є нетяжким злочином, в ході судового розгляду примирився з потерпілим, відшкодував йому завдані збитки, що свідчить про наявність підстав, передбачених ст. 46 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим.
Потерпілий та його представник підтримали подане стороною захисту клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК та закриття кримінального провадження. Зокрема, у судовому засіданні 09 квітня 2025 року представник потерпілого зазначив про обґрунтованість такого клопотання, вказавши на наявність підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, оскільки обвинувачений примирився з потерпілим, згоду було досягнуто без будь-якого примусу та інших негативних факторів, з огляду на що його довіритель, який також був присутній у судовому засіданні, підтримує подане клопотання та вважає, що є законні підстави для його задоволення.
Місцевий суд, розглянувши клопотання сторони захисту, встановив, що обвинувачений примирився з потерпілим, відшкодував добровільно і у повному обсязі завдану шкоду, потерпілий претензій до обвинуваченого не має. Разом з тим, вирішуючи питання про те, чи має місце у цьому випадку вчинення кримінального правопорушення вперше, враховуючи, що в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває обвинувальний акт відносно особи, розгляд по даній справі не завершено, провадження не закрито, судимість не знята і не погашена, суд вважав, що особа не може вважатися особою, що вчинила вперше кримінальне правопорушення та дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту, з яким погодився і суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та вважає слушними доводи сторони захисту про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність з огляду на таке.
Пунктом 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод встановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Вказане положення становить підґрунтя для регламентації цього принципу в національному законодавстві.
Згідно із ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Такий конституційний принцип презумпції невинуватості майже аналогічно закріплено безпосередньо в тексті закону України про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 2 КК), а також відображено у кримінальному процесуальному законі (ст. 7 та ч. 1 ст. 17 КПК).
Отже, згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду, який, в свою чергу, може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Факт перебування на розгляді в Херсонському міському суді Херсонської області обвинувального акта відносно особи може мати місце, проте, враховуючи конституційно закріплену презумпцію невинуватості, за відсутністю відповідного судового рішення, не вказує на доведеність вчинення злочину особою, а тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що особа не може вважатися такою, що вчинила вперше кримінальне правопорушення не ґрунтуються на положеннях національного законодавства.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, оскільки він уперше вчинив необережний нетяжкий злочин, примирився з потерпілим та повністю відшкодував йому шкоду.
Із урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає за необхідне кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Підготовлено за матеріалами АО «Самуляк та партнери»
Джерело: Юридичний вісник України
