Юридична освіта — проблема не відомча, а загальнонаціональна

Двадцять п’ятого вересня в рамках II Харківського міжнародного юридичного форуму за участі міністра освіти і науки Лілії Гриневич відбулося розширене засідання робочої групи з розробки Концепцї розвитку юридичної освіти.

Тоді ж, звертаючись до присутніх, ректор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, академік Василь Тацій дуже коротко, але змістовно виклав своє бачення юридичної освіти і професії як справи національного значення. «Бо без належної освіти, – сказав він, — руйнується система права, система управління, а законодавство працює у відриві від життя. І таким чином нас очікує колапс. Без правової системи не може бути й мови про належний правовий порядок у державі», — резюмував В. Тацій.

У професійному юридичному середовищі вже давно й активно обговорюється питання стану юросвіти. І багато з колег вважають, що відповідальність за кризу в нашій державі, за провали в економіці і за стан кадрів, підготовку спеціалістів лягає, в тому числі, на університети. А комерціалізація освіти й безпринципна політика «беремо всіх, нікого не відраховуємо», несправедливе оцінювання, отримання дипломів без відвідування занять, некомпетентні викладачі, безліч «національних університетів», створення численних докторських рад поза існуванням юридичних шкіл знецінили саму ідею освіти і юридичної науки. Тим часом фейкові випускники з купленими дипломами стали «фахівцями», зайняли посади і самі в себе повірили. Таким чином, університети заклали одразу кілька мін уповільненої дії. Йдеться про вирощування цілого покоління амбітних недотеп, про сіяння корупції в молодих головах і серцях, мовляв «усе можна вирішити».

Ще страшніше те, що відбувається введення в оману роботодавця, адже він орієнтується на диплом. Але ж, взаправду, над університетами стоїть МОН, який фактично модерує цей процес. Ось минуло чверть століття і в нас повно відповідальних керівників, які пишуть із граматичними помилками, суддів, що неправильно оперують термінами і не знають, як слід, законів, адвокатів, які відмовляються захищати людей, слідчих, які не здатні без вказівок згори розслідувати справи, і прокурорів, яким уже не потрібна юридична освіта. Тому, певно, так жваво обговорювалася вже практично завершена Концепція розвитку юридичної освіти. При тому практично всі учасники форуму зійшлися на думці, що основна проблема, яка потребує невідкладного розв’язання, полягає в невідповідності або суперечності між змістом та технологією юридичної освіти, якістю підготовки в правничих школах із завданнями професійної діяльності правників у різних сферах правового життя. Інакше кажучи, соціальний продукт вищої юридичної школи, її випускники не відповідають викликам та вимогам правового буття держави, суспільства, людини.

Шляхи й способи вирішення цієї складної соціальної і професійної проблеми — це проведення такої реформи юридичної освіти, яка б включала, по-перше, навчання впродовж усього життя осіб, які вирішили стати на шлях отримання регульованих правничих професій, а саме професій судді, адвоката, прокурора, нотаріуса. Це обумовлено місією та завданням відповідних юридичних інститутів у правовій системі України. По-друге, потрібні радикальні зміни в структурі, змісті, організації та технології навчання, а також у збільшенні в освітніх програмах питомої ваги практичної підготовки. Основним завданням правника визначено утвердження верховенства права через захист прав і свобод людини. Концептуальними є питання порядку регулювання правничих професій. У цьому зв’язку передбачається розроблення галузевих кваліфікацій, професійних стандартів юросвіти, етичних стандартів, а також розробка та прийняття умов доступу до регульованих правничих професій, особливих вимог до ліцензування підготовки фахівців з вищою освітою за спеціальностями «Право» та «Міжнародне право» тощо.

Важливою складовою юридичної освіти є її ступеневість, тобто прийом на навчання для здобуття ступеня молодшого бакалавра  за спеціальністю «Право» на основі повної загальної середньої освіти або освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста в обсязі 120 кредитів ЄКТС. При цьому особи, які здобули ступінь магістра зі спеціальності «Право» (спеціалізована програма, яка не дає право на регульовані правничі професії) та «Міжнародне право» можуть отримати право на регульовані правничі професії лише після двох років роботи за фахом та успішного складання єдиного державного кваліфікаційного іспиту з права. При цьому передбачається фінансування підготовки здобувачів вищої освіти за спеціальностями «Право» та «Міжнародне право» за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів здійснювати лише за денною формою навчання.

Під час вказаного засідання робочої групи обговорювалася також низка інших важливих питань розвитку юридичної освіти. Та поза увагою його учасників чомусь лишилися важливі моменти сфери освіти, а саме, як бути з програмою вивчення прав людини, розробленої МОНом, чому скорочується програма вивчення правознавства, і коли нарешті ми перейдемо від обговорення концепції освіти до її робочих інструментів, стандартів цієї самої освіти зокрема. Вже прийшов час від розмов переходити до суті справи. Адже як тільки будуть впроваджені ці стандарти, то автоматично постане й питання про зменшення кількості тих юридичних закладів освіти, які загалом то й відповідають (чи мають відповідати) за якість і кількість неосвічених юристів у країні.

Віктор Ковальський

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути