Судова практика
Без розрахунку витрачених годин на правову допомогу адвоката оплата його послуг позивачем є недоведеною
Спір про стягнення витрат на правову допомогу під час розгляду кримінальної справи підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства, крім випадку, коли непослідовність національного суду унеможливила такий розгляд.
5 червня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 478/2586/16-ц на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2017 р. за позовом потерпілого до засудженого про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.
У грудні 2016 р. потерпілий звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача на свою користь 25 832,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, 19 700,00 грн витрат на правову допомогу, понесених під час розгляду кримінальної та цієї цивільної справи. Вимоги мотивував тим, що через отримані ушкодження він тривалий час перебував на стаціонарному й амбулаторному лікуванні. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, фізичного болю йому завдано майнової та моральної шкоди. Крім того, він витратив кошти на оплату послуг адвоката як під час кримінального, так і цивільного провадження.
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області позов задоволено частково – стягнуто з засудженого на користь потерпілого 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 8 457,12 грн на відшкодування майнової шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, зокрема, що гонорар адвоката у кримінальній справі визначено двом замовникам правових послуг без розрахунку вартості цих послуг окремо для кожного з них, а з самого договору не вбачається, хто із замовників взагалі повинен сплачувати послуги за отриману правову допомогу, інших документів, оформлених у встановленому законодавством порядку, до суду не надано. Через відсутність доказів щодо кількості годин, витрачених для надання правової допомоги у цивільній справі, ненадання позивачем суду розрахунку витрат на правову допомогу, яка визначена ним у розмірі 4 200,00 грн за участь представника у розгляді цивільної справи суд вважав недоведеною оплату позивачем послуг адвоката.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області апеляційні скарги засудженого та представника потерпілого задоволено частково: рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу під час розгляду кримінальної справи у розмірі 14 500,00 грн скасовано та в цій частині провадження у справі закрито. Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позовна вимога потерпілого про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу під час розгляду кримінальної справи за обвинуваченням засудженого за ч. 1 ст. 122 КК України у розмірі 14 500,00 грн повинна вирішуватися в порядку кримінального, а не цивільного судочинства.
Представник потерпілого подав касаційну скаргу, яку мотивував тим, що понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката у кримінальному процесі у розумінні ст. 22 ЦК України фактично є збитками, які він поніс для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Крім того, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 р. у кримінальному провадженні скасовано вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 23 грудня 2015 р. в частині стягнення витрат на правову допомогу та вирішення цивільного позову з призначенням нового розгляду справи в порядку цивільного судочинства, тому суд апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи в цивільному провадженні не мав приймати рішення про те, що позовні вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, понесені ним у кримінальному провадженні, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу, зазначила, що вимога про стягнення процесуальних витрат розглядалася в порядку КПК України і ці витрати не вважаються збитками у розумінні ст. 22 ЦК України.
Але суд не вирішив це питання у встановленому законом порядку при ухваленні вироку, оскільки Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 30 листопада 2016 р. скасував вирок у цій частині, зазначив саме про його розгляд у порядку цивільного судочинства.
За таких обставин ухвала Апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2017 р. про закриття провадження у справі в частині вирішення позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу потерпілому під час розгляду кримінальної справи обґрунтована тим, що спір не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, поставила під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний спосіб юридичного захисту.
Тому Велика Палата вирішила, що непослідовність національного суду створила позивачу перешкоди в реалізації права на судовий захист і з огляду на наведене дійшла висновку, що ця справа має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.
Підготував Леонід Лазебний
