Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

Судова практика

Чи уповноважений слідчий шматувати договір, а прокуратура – ігнорувати суд?

Опубліковано

on

Окружний адміністративний суд визнав протиправним дії та бездіяльність слідчих із проведення обшуку, не складення протоколу обшуку і нищення договору про надання правової допомоги відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, тобто як такі, що вчинені не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

30.05.2018 Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням у справі № П/811/1962/17 визнав протиправними дії оперативних співробітників щодо проникнення у житло та проведення обшуку.

Позивачі, яким не повідомлялося підозри у вчиненні кримінального правопорушення, звернулися до суду з заявою про визнання протиправними дій та бездіяльності під час проведення у них в оселі в м. Кропивницькому обшуку оперативними співробітниками та дільничним інспектором Дніпровського правління поліції ГУ НП в м. Києві, зокрема просили визнати протиправним:

  • проникнення до квартири;
  • не складення  протоколу обшуку;
  • недопущення адвокатів і зниження примірника договору про надання правової допомоги.

За матеріалами справи, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва надано одноразове право конкретно визначеним слідчим та прокурорам протягом місяця провести обшук у квартирі за певною адресою в м. Кропивницькому.

Адміністративний суд дійшов до висновку, що вирішення позову належить до компетенції адміністративного судочинства, оскільки незаконні дії правоохоронними органами під час проведення обшуку житла порушують права власника та користувача.

В ході судового розгляду позивачі та свідки пояснили, що оперативні працівники, які не були одягнені у відповідну форму, без дозволу зайшли до помешкання, коли позивачі відкрили двері своїм адвокатам. В ухвалі про проведення слідчої дії прізвища оперативних працівників та інших осіб, які прибули для її проведення, не були зазначені.

Також ні під час проведення обшуку, ні в суді не було надано доручення, яким ця слідча дія їм доручалася. Суд зазначив, що проведення слідчих дій може доручатися іншим оперативним співробітникам, які не вказані в судовому рішенні, але жодна зі сторін не надала доказів існування такого доручення.

Окрім того, оперативною групою здійснювався відеозапис обшуку, який долучено як доказ до справи, на якому видно, що слідчий розірвав договір між позивачами та адвокатами про надання правової допомоги в межах кримінального провадження.

Київська місцева прокуратура відмовилась надавати суду будь-яку інформацію з цього питання, мотивуючим тим, що суд розглядає справу, яка йому не підсудна.

Також суд встановив, що відповідачі не склали протокол про проведення обшуку, хоча до обшуку залучалися поняті.

Отже, Кіровоградський окружний адміністративний суд встановив, що відповідачі провели обшук житла, не маючи на це повноважень, та визнав протиправними дії та бездіяльність працівників Дніпровського управління поліції ГУ НП в м. Києві щодо проведення обшуку в квартирі, нищення договору про надання правової допомоги адвокатом та не складення протоколу обшуку.

Леонід Лазебний

Рішення в ЄДРСР

Читати далі
Клікніть для коментування

Залишати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.

Судова практика

Суд зобов’язав Генпрокуратуру почати розслідування проти НАБУ

Опубліковано

on

Печерський райсуд задовольнив скарги суддів Окружного адмінсуду Києва на бездіяльність посадовців Генеральної прокуратури щодо втручання Національного антикорупційного бюро України в діяльність суду, зокрема, через справу Насірова.

Скаржники вимагали від Генпрокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) відомості про кримінальне правопорушення представників НАБУ через їхнє втручання в діяльність судового органу. Судді розцінили як тиск на них відкриття НАБУ кримінального провадження за ст. 375 КК України (постановлення завідомо неправосудного рішення) щодо обставин розгляду матеріалів справи Насірова. Зокрема, колегія суддів Окружного адмінсуду задовольнила позов Насірова до Державної фіскальної служби на користь екс-чиновника.

У суді вважають, що доводи НАБУ щодо постановлення суддями завідомо неправосудного рішення є надуманими, а тому звернулися до Генпрокуратури та Вищої ради правосуддя з повідомленнями про втручання в діяльність суду.

Під час розгляду скарги на бездіяльність Генпрокуратури з цього питання в Печерському райсуді з’ясувалося, що Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) вже закрила провадження, яке порушувалося за фактом винесення суддями неправосудного рішення. Тому Печерський суд зобов’язав Генпрокуратуру внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР і розпочати досудове розслідування за фактом втручання в діяльність суддів Окружного адмінсуду Києва.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Судова практика

Вживання несумісних з алкоголем ліків не виключає вживання спиртних напоїв

Опубліковано

on

От

Верховний Суд відхилив доводи сторони захисту про те, що факт перебування у стані сп’яніння засудженого не був встановлений, оскільки йому не було видане направлення на проведення огляду на стан сп’яніння.

23 листопада 2015 р. обвинувачений, будучи позбавленим права керування транспортними засобами відповідно до рішення суду від 14 березня 2014 р., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, ігноруючи дорожні знаки та не врахувавши дорожню обстановку, порушив правила дорожнього руху та виїхав за межу проїзної частини, де відбулось перекидання автомобіля. В результаті ДТП пасажир отримав сильні ушкодження та помер в лікарні.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, обвинуваченого засуджено до позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

До строку відбуття призначеного покарання зараховано строк попереднього ув’язнення з 11 січня 2017 р. до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку 1 день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі.

У касаційній скарзі засуджений та його захисник просили призначити остаточне покарання у вигляді позбавленні волі строком у 3 роки, оскільки, на їхню думку, судами не було встановлено факт алкогольного сп’яніння як обтяжуючої обставини. Зокрема наполягали на тому, що обставина, яка обтяжує покарання, а саме: вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, – має бути виключена з мотивувальної частини вироку і ухвали суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки суди не взяли до уваги пояснення засудженого про те, що він вживав ліки, які є несумісними із спиртним.

Також у скарзі стверджувалося, що стан сп’яніння не був установлений, оскільки правопорушнику не було видано відповідного направлення до медичного закладу для проведення огляду.

15 березня 2018 р. Верховний Суд своєю постановою у справі № 372/2291/16-к залишив в силі рішення попередніх інстанцій, оскільки ними було встановлено, що обвинувачений сам відмовився від огляду на стан сп’яніння.

Верховний Суд відхилив доводи сторони захисту про те, що обвинуваченому не було видане направлення на проведення огляду факту сп’яніння, тим більше, що засуджений сам покинув медичний заклад без проходження такого огляду. Визнано, що факт вживання ліків, несумісних з алкоголем, не виключає можливості вживання спиртних напоїв у день вчинення кримінального правопорушення, та не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин.

Верховний Суд звернув увагу на те, що нормативні акти, якими обґрунтовувалася  касаційна скарга, а саме:

  • Постанова КМУ від 17 грудня 2008 р. №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»;
  • наказ МВС України від 9 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», – прийняті відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», а отже не регулюють питання доказування в кримінальному провадженні та не виключають можливість встановлення судом факту перебування особи в момент вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, у стані алкогольного чи іншого сп’яніння шляхом дослідження всієї сукупності доказів, а не виключно результатами відповідного огляду.

Оскільки не спростовано факту вживання алкоголю, колегія суддів не віднайшла невідповідності висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи.

Верховний Суд залишив рішення першої та другої інстанції без змін.

Леонід Лазебний

Рішення в ЄДРСР

Читати далі

Судова практика

Годувальник, який ніде не працює і суспільно-корисною діяльністю не займається

Опубліковано

on

От

Верховний Суд встановив що суд апеляційної інстанції, зазначаючи в ухвалі короткий зміст вироку, по-іншому виклав фактичні обставини, встановлені районним судом, та безпідставно залишив без змін надто м’який вирок у справі про грабіж.

1 березня 2018 р. Верховний Суд своєю постановою направив на новий розгляд до апеляційного суду справу № 204/482/16-к через порушення апеляційним судом вимог до змісту ухвали суду апеляційної інстанції.

За матеріалами справи обвинувачений повторно скоїв грабіж і вироком міського суду був засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України його було звільнено від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки. Апеляційним судом рішення залишено без змін.

Прокурор  у касаційній скарзі наполягав, що застосування ст. 75 КК України було безпідставним, що суд 2-ї інстанції необґрунтовано залишив вирок без зміни, оскільки призначене засудженому покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м’якість.

Верховний Суд, задовольняючи скаргу прокурора визнав, що призначене покарання є надто м’яким з огляду на неврахування судом загальних засад призначення покарання.

Суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Натомість апеляційний суд не перевірив належним чином всі доводи прокурора, не врахував тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких, даних про винного, який є особою раніше судимою, посередньо характеризується за місцем проживання, ніде не працював, суспільно-корисною працею не займався. Останнє, зокрема, ставить під сумнів перебування на його утриманні малолітньої дитини та матері похилого віку.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність обставини, яка пом’якшує покарання – щире каяття, яка не була встановлена судом першої інстанції.

Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, зазначивши, що якщо під час нового розгляду справи обсяг обвинувачення не зміниться,  не будуть встановлені інші обставини, які можуть вплинути на висновки суду щодо покарання обвинуваченого, то призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м’яким.

Леонід Лазебний

Рішення в ЄДРСР

Читати далі

В тренді