Протокол огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки під виглядом огляду було фактично проведено обшук

22 травня 2018 р. Верховний Суд у справі № 662/1113/15 скасував рішення судів нижчих інстанцій, ухвалені лише на підставі показань свідків.

Обвинувачений з коноплі виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс вагою у 68,97 г та зберігав його без мети збуту.

Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, його засуджено до 2 років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

У касаційній скарзі захисник, як і прокурор, вказували на неналежну перевірку і не надання переконливих відповідей на доводи захисника щодо недопустимості таких доказів, як протоколу огляду місця події та показань свідків.

Під час касаційного провадження засуджений помер, але з метою його реабілітації захисником було подано заяву про продовження розгляду справи за укладеною угодою з удовою засудженого.

Верховний Суд встановив, що під виглядом огляду місця події фактично було проведено обшук у володінні особи, слідча дія відбувалася виключно з метою виявлення наркотичних засобів та під час неї здійснювалося проникнення до місць, недоступних для звичайного спостереження.

Слідчий визнав, що проведення обшуку відбулося раніше, ніж його клопотання щодо цього було задоволено слідчим суддею, а тому протокол проведення слідчої дії є недопустимим доказом.

Колегією суддів ВС встановлено, що вирок ґрунтується на показаннях свідка, який входив до складу слідчо-оперативної групи, про те, що «при опитуванні обвинувачений пояснив, що він хворіє та вимушений вживати наркотичні речовини в якості болезаспокійливого засобу» та понятого, про те, що засуджений «пояснив, що зберігає вказані речовини для власного вжитку з метою лікування».

Верховний Суд вказав, що такі показання, відповідно до ст. 97 КПК, є показаннями з чужих слів і не можуть бути використані на доведення існування факту, про який йдеться в поясненні іншої особи, на якому ґрунтується обвинувачення. Крім того, ч. 7 ст. 97 містить спеціальну норму, яка забороняє використання у якості доказів показань з чужих слів, «якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження».

Також згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 17 підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Згідно з ч. 2 цієї статті на сторону обвинувачення покладений обов’язок довести винуватість особи поза розумним сумнівом. Якщо сторона обвинувачення не впоралась із тягарем доведення поза розумним сумнівом, обвинувачена особа має бути виправдана.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій частково ґрунтуються на недопустимих доказах, а частково на доказах, сукупність яких є недостатньою для беззаперечних висновків про винуватість засудженого.

Отже, Верховний Суд закрив кримінальне провадження у зв’язку з недостатністю доказів.

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути