Судова практика
Дії особи, яка реалізовувала державну політику рф у військовій сфері на території АР Крим, підлягають кваліфікації як порушення законів та звичаїв війни
28 лютого 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 753/14148/21 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника засудженого, який примушував цивільне населення тимчасово окупованої території служити в збройних силах країни-окупанта.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, фігуранта визнано винуватим у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, шляхом примушування осіб, які перебувають під захистом, служити в збройних силах країни окупанта – російської федерації (ч. 1 ст. 438 КК України).
У касаційній скарзі захисник зазначав, що стороною обвинувачення не доведено факт фізичного чи психологічного примусу, який був застосований саме засудженим до цивільного населення.
Верховний Суд вказав, що згідно зі ст. 4 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
Отже, цивільне населення АР Крим та м. Севастополя з дня тимчасової окупації рф перебуває під захистом Женевської конвенції.
Частиною 1 ст. 51 Женевської конвенції встановлено, що окупаційна держава не може примушувати осіб, що перебувають під захистом, служити в її збройних чи допоміжних силах. Забороняється будь-який тиск чи пропаганда, спрямовані на забезпечення добровільного вступу на військову службу.
Таким чином, у розумінні Женевської конвенції примусом, спрямованим на проходження військової служби, є не лише фізичний чи психологічний вплив на особу, а й будь-яка форма тиску чи пропаганди.
Суди встановили, що засуджений, обіймаючи посади «старшого помічника військового комісара» та «військового комісара», керувався положеннями Федерального закону рф «О воинской обязанности и военной службе», відповідно до ч. 1 ст. 8 якого «граждане обязаны состоять на воинском учете, за исключением граждан: освобожденных от исполнения воинской обязанности в соответствии с настоящим Федеральным законом; проходящих военную службу». Статтями 7 – 7.1 зазначеного закону рф передбачена система заходів державного примусу за ухилення від проходження військової служби.
Також встановлено, що у повістці, яку підписував засуджений, вказано про обов’язок з’явитися у військовий комісаріат на засідання призовної комісії, що беззаперечно свідчить про те, що у особи, якій адресувалася ця повістка, немає права вибору, оскільки неприбуття до військкомату буде розцінене як ухиляння від проходження військової служби. У таких випадках засуджений особисто ініціював передбачені законодавством окупаційної влади заходи примусу, достеменно усвідомлюючи, що ці особи перебувають під захистом Конвенції.
Читайте також: Воєнний стан. Всі нормативні матеріали, алгоритми дій, роз’яснення, корисні ресурси
Більше того, суд апеляційної інстанції, встановив, що засуджений не лише підписував повістки про виклик цивільного населення на засідання призовних комісій, а й брав участь у вказаних засіданнях, на яких обговорювались питання розшуку та повідомлення осіб, які нібито підлягають призову на строкову військову службу до збройних сил рф. Крім того, суд зауважив, що засуджений особисто звертався до голови адміністрації міста, призначеного окупаційною владою, з проханням надати допомогу в розшуку осіб, які уникають призову, та врученні їм повісток.
Отже, кваліфікацію судами дій засудженого за ч. 1 ст. 438 КК України Верховний Суд визнав правильною та звернув увагу, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 438 КК України, є злочином з формальним складом. Суди обґрунтовано зауважили, що для кваліфікації дій засудженого не має значення те, що досудовим розслідуванням не встановлено конкретну кількість осіб, призваних на строкову військову службу до збройних сил рф протягом 2015 – 2020 років і не визнано цих осіб потерпілими.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
