Якщо скасовано постанову ВЛК про придатність до військової служби особи, яка відмовилася від отримання бойової повістки, її не можна вважати такою, що ухиляється від мобілізації

26 травня 2026 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 537/2092/24 задовольнив касаційну скаргу захисника, закривши кримінальне провадження через відсутність складу злочину.

Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, військовозобов’язаного визнано винуватим та засуджено за ст. 336 КК, а саме за те, що він відмовився від отримання повістки з вимогою про необхідність з’явитися до ТЦК та СП для відправки у військову частину. Надалі він без поважних причин не прибув до ТЦК та СП у визначений час і про причини своєї неявки вказаний орган не повідомив, чим ухилився від військової служби під час мобілізації.

Читайте також: ТЦК та СП мають право на апеляційне оскарження рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини

У касаційній скарзі захисник зазначав, що при перегляді вироку судом апеляційної інстанції безпідставно не було взято до уваги рішення окружного адміністративного суду, яким скасовано постанову військово-лікарської комісії про визнання обвинуваченого придатним до військової служби.

На думку захисника, за відсутності доведення факту придатності обвинуваченого до військової служби його призов на військову службу за мобілізацією та направлення для проходження військової служби до військової частини є протиправними, адже відсутність факту встановлення придатності обвинуваченого до військової служби вказує на відсутність у діях останнього складу кримінального правопорушення.

Верховний Суд вказав, що відповідно до вимог ст. 90 КПК рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Читайте також: Для кваліфікації ухилення резервіста від призову достатньо встановити факт отримання повістки та неявки без поважних причин

ТЦК та СП належать до органів виконавчої влади. Військово-лікарські комісії при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки приймають постанови про придатність до військової служби призовників, військовозобов’язаних, вступу до закладів освіти тощо.

Рішенням окружного адміністративного суду скасовано постанову військово-лікарської комісії про придатність обвинуваченого до військової служби через порушення вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 р. № 402. Вказане рішення набрало законної сили.

Таким чином, з огляду на зміст ст. 3 та 19 Конституції України гарантоване законом право обвинуваченого на проведення медичного обстеження у встановлений спосіб під час проходження військово-лікарської комісії в державному органі виконавчої влади було порушено.

Читайте також: У зв’язку з підвищенням віку перебування в запасі до 60 років особи, раніше виключені з військового обліку, вважаються поновленими у запасі та підлягають такому обліку

З урахуванням зазначеного рішення окружного адміністративного суду має преюдиціальне значення у справі, на що сторона захисту звертала увагу в суді апеляційної інстанції, однак належної оцінки цим доводам апеляційний суд у своїй ухвалі не дав.

При цьому поза увагою апеляційного суду залишилося те, що скасувавши постанову ВЛК адміністративний суд фактично визнав недійсним її висновок про придатність обвинуваченого до військової служби, що вказує на відсутність у цьому провадженні суб’єктивної сторони складу злочину, а саме можливість сприйняття останнього як суб’єкта злочину.

Оскільки рішенням адміністративного суду скасовано постанову військово-лікарської комісії з висновком про придатність обвинуваченого до військової служби, його не можна вважати особою, що підлягає мобілізації відповідно до положень ст. 22 Закону, а тому він не є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 336 КК.

Відсутність суб’єкта злочину виключає наявність ознак суб’єктивної сторони у діях особи, а відтак і складу кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК відсутність у діянні складу кримінального правопорушення є підставою для закриття кримінального провадження, тому Верховний Суд оскаржувані вирок та ухвалу скасував і закрив кримінальне провадження.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 21 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути