Судова практика
Для оголошення особи померлою не досить самої лише відсутності відомостей про місце її перебування протягом трьох років
7 липня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 390/1443/19-ц відмовив у задоволенні касаційної скарги заявника, який не надав доказів для встановлення обставин, на підставі яких можливо б було зробити вірогідне припущення про смерть його брата.
Особа звернулася до суду із заявою про оголошення померлим свого рідного брата, який, за твердженням заявника, 2002 р. пішов з дому та не повернувся. Оголошення брата померлим було необхідне заявнику для дооформлення спадщини за законом після смерті їхньої матері.
Читайте також: Визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні заяви відмовлено з тих мотивів, що заявником не надано належних та допустимих доказів для встановлення обставин, на підставі яких можливо б було зробити вірогідне припущення про смерть брата, оскільки у заяві до суду і у поясненнях заявник лише констатував факт відсутності з братом будь-якого зв’язку, відсутність відомостей про місце його перебування, але жодним чином не доводив можливі припущення про його смерть, при тому, що іншими доказами доводиться, що у 2002 р. брат виїхав до Російської Федерації або на заробітки.
Відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання, реєстрації, саме по собі не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою.
Читайте також: Відсутність відомостей про місце перебування особи не є безумовною підставою для визнання її безвісно відсутньою
Розглянувши касаційну скаргу заявника, Верховний Суд вказав, що у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз’яснено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Системний аналіз ч. 1 ст. 46, ст. 47 ЦК України, ч. 1 ст. 306 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.
Тобто особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).
При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2019 р. у справі № 226/3053/18.
Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 р. у справі № 461/424/15-ц.
При цьому заявник не спростував наявні у справі докази, а саме інформацію головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, а також показання свідків про те, що його брат з 2002 р. нібито виїхав до Російської Федерації або на заробітки.
Доводи касаційної скарги, в якій неодноразово зазначається, що брат заявника безвісти відсутній з посиланням на відповідні докази, вказують на те, що заявник не позбавлений права звернутися до суду із заявою у порядку ст. 43 ЦК України, згідно з якою фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що заявник не довів мету, для якої він просив визнати свого брата померлим, оскільки згідно з положеннями Книги Шостої ЦК України «Спадкове право» у нього відсутні для цього перешкоди.
Підготував Леонід Лазебний
