Організацію нелегального грального бізнесу може бути кваліфіковано працівникам таких закладів, якщо доведено їхній корисливий мотив і усвідомлення протиправності дій

Кваліфікація дій найманих працівників у сфері нелегального грального бізнесу: для адміністраторів, операторів та касирів обов’язковим є доведення поза розумним сумнівом корисливого мотиву та усвідомлення ними участі саме в забороненій діяльності

15 вересня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати ККС у справі № 539/971/20 частково задовольнив касаційну скаргу обвинуваченої на судові рішення, якими її визнано винуватою та засуджено за ч. 1 ст. 203-2 КК (незаконна діяльність з організації або проведення азартних ігор).

Адміністратор (касирка) грального залу поповнила рахунок комп’ютерного симулятора у віртуальному казино на 500 грн. Вона надала особі доступ до азартної гри в інтернеті, де клієнт програв ці гроші.

Суди попередніх інстанцій засудили обвинувачену за незаконну діяльність з організації або проведення азартних ігор, лотерей (ч. 1 ст. 203-2 КК) і призначили покарання у виді штрафу в розмірі 10 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 170 000 грн.

Читайте також: Кримінальна відповідальність за організацію азартних ігор, вчинену до набрання чинності Законом № 768-IX, не виключається з її набранням

У касаційній скарзі обвинувачена вказувала на відсутність доказів її корисливого мотиву та мети отримання прибутку, що є обов’язковими ознаками цього злочину. Вона наголошувала, що апеляційний суд бездоказово послався лише на факт отримання нею заробітної плати.

Верховний Суд визначив межі переоцінки доказів судом апеляційної інстанції та стандарти обґрунтування відхилення доводів сторони захисту.

Обвинувачена заперечувала свою провину, посилаючись на стажування та відсутність зарплати. Проте Суд зауважив, що для кваліфікації за ст. 203-2 КК важливий сам факт участі в роботі нелегального грального закладу, а не офіційне працевлаштування.

Якщо особа вважала діяльність легальною, доведенню підлягає те, що вона усвідомлювала протиправність своїх дій. Судова оцінка необізнаності обвинуваченої повинна ґрунтуватися на доказах, які підтверджують очевидність азартного характеру ігор.

Читайте також: «Товари та послуги гріха»: «Фільтри» правового регулювання

Суд визначив характер санкції та вказав на специфіку конструкції диспозиції цієї статті, яка має бланкетний характер та відсилає до Закону № 1334-VІ «Про заборону грального бізнесу в Україні», який був чинним на момент інкримінованого кримінального правопорушення.

За Законом № 1334-VI та ч. 1 ст. 203-2 КК об’єктивна сторона зайняття гральним бізнесом охоплює організацію, проведення або надання доступу до азартних ігор.

Суб’єктивна сторона цього злочину вимагає прямого умислу, усвідомлення протиправності дій та наявності корисливого мотиву.

Склад злочину присутній навіть у діях осіб, які не є організаторами бізнесу, але усвідомлено й заради прибутку забезпечують його роботу як адміністратори, оператори, менеджери, круп’є чи касири.

Для правової кваліфікації діяння необхідно поза розумним сумнівом довести всі елементи як об’єктивної, так і суб’єктивної сторони.

Проте апеляційний суд не перевірив доводи обвинуваченої про відсутність у неї умислу та корисливого мотиву, не зазначив доказів на їх спростування і передчасно погодився з висновком про її винуватість.

Отже, Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, судові рішення скасував і призначив новий апеляційний розгляд.

Підготувала Тетяна Романенко

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути