Судова практика
Інформування ворога про переміщення зброї, боєприпасів та військових підрозділів має кваліфікуватися як державна зрада, якщо передані відомості не є державною таємницею
24 квітня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 743/149/23 задовольнив частково касаційну скаргу захисника, який просив перекваліфікувати дії засудженого з ч. 2 ст. 111 на ч. 3 ст. 114-2 КК.
Органами досудового розслідування особа обвинувачувалася в державній зраді, що полягала в наданні іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, зокрема в тому, що фігурант надавав представнику рф відомості щодо переміщення, руху та розташування ЗСУ, підрозділів ДПСУ та інших військових формувань, а також виконував інші його завдання.
Вироком районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, його засуджено за ч. 2 ст. 111 КК.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що дії засудженого неправильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 111 КК, адже у його діях відсутня ознака державної зради чи шпигунства – надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України саме іноземній державі, іноземній організації або їх представникам. У зв’язку з цим його дії мали бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 114-2 КК.
Читайте також: «Адвокати» і прислужники Л/ДНР – в Реєстрі адвокатів України
Верховний Суд вказав, що однією із форм державної зради є надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, яка полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України.
Як убачається з матеріалів провадження, засудженому було відомо, що спілкування відбувається не з представником держави України, зокрема в судовому засіданні суду першої інстанції він наголошував, що за прізвищем він зрозумів, що листується з особою чеченської національності.
Крім того, засудженому було відомо про те, що особа про отриману від нього інформацію доповідала керівництву, а в днр, лнр їздила у відрядження. Також з листування вбачається, що засуджений погодився з’ясувати у мешканців села хто з них має проросійську позицію. А тому твердження захисника про те, що його підзахисний не розумів, що вчиняє кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Натомість відповідальність за ст. 114-2 КК настає у випадку поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України; поширення інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості. Частиною 3 цієї статті передбачено, що відповідальність настає за дії, передбачені ч. 1 або 2 цієї статті вчинені за попередньою змовою групою осіб або з корисливих мотивів, або з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, або її представникам, або іншим незаконним збройним формуванням, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, за відсутності ознак державної зради або шпигунства.
Дії, передбачені ч. 1 чи 2 ст. 114-2 КК, вчинені з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, або її представникам, мають кваліфікуватися за ст. 111 КК як державна зрада у формі надання допомоги іноземній державі або її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, – якщо ці дії вчинені громадянином України, а відповідні відомості не є державною таємницею. Тому в таких випадках ч. 3 ст. 114-2 КК застосовуватися не може.
Засуджений усвідомлював, що рф здійснює широкомасштабну збройну агресію проти України та що надані відомості можуть бути використані для планування та проведення бойових чи диверсійних дій проти України, спрямованих на захоплення її територій, зменшення її воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони шляхом проведення ударів по відповідних об’єктах. Це підтверджується його активною участю в дослідженому судом листуванні, зокрема тим, що він відшуковував і передавав інформацію, яка становить інтерес для іноземної держави, проявляв ініціативу у виконанні поставлених йому завдань, активно обговорював їх та пропонував варіанти вирішення.
Наведені обставини спростовують версію захисника про відсутність у засудженого умислу на спричинення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
При цьому суд апеляційної інстанції вийшов за межі висунутого обвинувачення, оскільки інкримінував обвинуваченому ще одну форму державної зради – перехід на бік ворога.
Отже, Верховний Суд ухвалу апеляційного суду змінив, виключив з її мотивувальної частини посилання на наявність в діях засудженого такої форми державної зради як перехід на бік ворога. Проте таке виключення загалом не впливає на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо кваліфікації діяння засудженого за ч. 2 ст. 111 КК.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
