Судова практика
Коли господарський суд може залишити позов без розгляду у разі неявки належним чином повідомленого позивача?
5 червня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/16978/19 залишив без задоволення касаційну скаргу позивача, зазначивши, що його учать у судовому розгляді справи у разі неподання заяви про розгляд справи за його відсутності є його обов’язком, а не правом.
Державне підприємство звернулося до суду з позовом до іншого державного підприємства про внесення змін до договору.
Ухвалою господарського суду, залишеною без змін апеляційним судом, позов у справі залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Суди інстанцій виходили з того, що через неявку уповноваженого представника позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, у призначене судове засідання, ненадходження від позивача будь-яких заяв про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення ним причин такої неявки, позов у цій справі підлягає залишенню без розгляду.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що суди неправильно застосували норми ст.ст. 42, 120, 121, ч. 3 ст. 202, 234 ГПК України, оскільки ухвалою господарського суду явка позивача у судове засідання обов`язковою не визнавалася, отже участь у судових засіданнях є правом, а не обов`язком учасників справи, яким вони користуються на власний розсуд.
Верховний Суд дійшов висновку, що обов’язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Приписами ст.ст. 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов’язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
При цьому якщо позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, але його нез’явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог ст.ст. 120, 121 ГПК України може визнати явку позивача обов’язковою та викликати його у судове засідання.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Верховний Суд дотримується висновку, що ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України не передбачають вимоги, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду.
У цій справі позивач не повідомив суд про причини своєї неявки в суд, а також не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, отже саме ним не дотримано порядку, передбаченого нормами ст.ст. 202, 226 ГПК України, за умов дотримання якого можливе виникнення у нього права на розгляд справи за його відсутності.
Таким чином, залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача у судове засідання у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд визнав за необхідне відійти від висновку Касаційного господарського суду у складі ВС, викладеного у постанові від 12 лютого 2020 р. у справі № 904/11194/15 в частині можливості залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України лише у випадку, якщо суд викликав позивача у судове засідання і визнав його явку обов`язковою.
Підготував Леонід Лазебний
