Судова практика
Конфліктна поведінка усиновленої дитини не може бути підставою для скасування її усиновлення
27 жовтня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 204/586/20 залишив без задоволення касаційну скаргу подружжя на рішення судів, які не знайшли підстав для скасування усиновлення.
Подружжя звернулося до суду з позовом до органу опіки та піклування виконавчого комітету районної ради про скасування усиновлення та поновлення первинного актового запису про народження дитини. Позивачі наголошували, що вони вживали всіх можливих заходів і дій в інтересах дитини, займалися її вихованням та розвитком, однак усупереч всім заходам між ними та усиновленою дитиною склалися стосунки, які унеможлюють їх спільне проживання і виконання ними як усиновлювачами своїх батьківських обов’язків. Вчинки дитини призвели до того, що усиновлювачка захворіла на невротичні розлади.
Читайте також: Позбавлена батьківських прав біологічна матір не має права на побачення з дитиною
Районний суд рішенням, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовив, мотивуючи недоведеністю підстав, які могли б бути причинами для скасування усиновлення з урахуванням висновку Органу опіки і піклування щодо недоцільності скасування усиновлення та пояснень дитини.
Розглянувши касаційну скаргу подружжя, Верховний Суд вказав, що завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому стабільними, незмінними повинні бути насамперед самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах. З метою недопущення порушення інтересів дитини ч. 1 ст. 238 СК України визначено виключний перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов’язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.
Малолітній у судовому засіданні підтвердив, що жалкує про свою поведінку та хоче повернутися до батьків, щоб і надалі з ними проживати.
Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Читайте також: У яких випадках учасник сімейних правовідносин має право на безпосереднє звернення за захистом свого права або інтересу до суду?
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що наведені позивачами обставини не свідчать про те, що зміна поведінки дитини в негативну сторону сталася поза волею позивачів, оскільки встановлені у справі обставини вказують на те, що поведінка позивачів також вплинула на їх стосунки з дитиною, адже дитина проживає з позивачами з моменту встановлення над нею опіки, тобто її вихованням позивачі почали займатися коли їй було ще 2 роки 4 місяці.
При цьому, за висновком ВС, суди правильно врахували висновок органу опіки та піклування, в якому зазначено, що батьки злісно ухиляються від виконання своїх обов’язків та утримання дитини, тому скасування усиновлення дитини є недоцільним, обґрунтовано визначили, що відносини, які виникли між усиновлювачами і дитиною, пов’язані перш за все з конфліктом між ними та ускладнені особливостями перехідного віку дитини, якій на момент подання позову виповнилося 13 років.
Неможливість виконання усиновлювачами своїх батьківських обов’язків позивачі не довели і суди не встановили.
Підготував Леонід Лазебний
