Судова практика
Користування майном після припинення договору найму здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням
19 квітня 2021 р. Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/11131/19 відступив від правової позиції ВС, викладеної в постановах від 14 листопада 2018 р. у справі № 924/195/16 та від 11 травня 2018 р. у справі № 926/2119/17, відповідно до якої зобов’язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов’язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об’єкта оренди.
Читайте також: Систематична несплата орендної плати є підставою для розірвання договору оренди навіть якщо заборгованість в подальшому сплачено
АТ звернулося до суду з позовом до ПАТ про стягнення про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, штрафу, інфляційних втрат, 3 % річних та неустойки за неповернення майна з оренди, мотивуючи заборгованістю відповідача з орендної плати за укладеним між сторонами договором оренди майна (в редакції додаткового договору про заміну орендодавця), а також обов`язком відповідача сплатити передбачені умовами договору оренди та нормами законодавства суми за несвоєчасне і неналежне виконання обов`язку щодо сплати орендної плати та обов`язку щодо повернення майна з оренди після припинення дії договору оренди.
Господарський задовольнив позов частково. Апеляційний суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши касаційну скаргу ПАТ, Верховний Суд вказав, що за змістом положень ч. 1 ст. 763, ч. 1 ст. 764, ч. 1 ст. 785 ЦК України, ч. 4 ст. 284, ч. 4 ст. 291 ГК України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції Закону України від 10 квітня 1992 р. № 2269-XII із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов’язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов’язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).
Читайте також: Вимога про визнання договору оренди землі удаваним без застосування наслідків дійсного правочину не є ефективним способом захисту
Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов’язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов’язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм ст.ст. 759, 762, 763 ЦК України, ст.ст. 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов’язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов’язок – негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору найму (оренди) невиконання чи неналежне виконання обов’язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов’язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов’язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Отже, користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням майном, у зв’язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.
Читайте також: Оплата нотаріусом комунальних послуг в орендованому приміщенні належить до витрат на провадження незалежної професійної діяльності
Обов’язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин.
Яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов’язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 ЦК України (зокрема з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов’язання, окрім того, що передбачений ч. 2 ст. 785 ЦК України).
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що задоволення апеляційним судом позовних вимог в повному обсязі суперечить положенням ч. 2 ст. 785 ЦК України, тоді як суд першої інстанції дійшов правильного висновку, ухваливши рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення сум неустойки, правильність розрахунків якої сторонами не заперечується і перевірена судами першої та апеляційної інстанцій.
Підготував Леонід Лазебний
