Маркетинг, презентація, дегустація і перевірки податківців

Сергій ТЕНЬКОВ, експерт ЮВУ

Податківці помітно активізувалися в пошуку фіктивних господарських операцій. Причому навіть правильно складені первинні бухгалтерські документи (акти прийому-передачі, накладні тощо) платникам податків уже не допомагають. Доведення податківцям реальності здійснених господарських операцій тепер вимагає цілого «джентльменського» набору різних документів і не лише бухгалтерських. Верховний Суд (далі — ВС) в цілому погоджується з таким прискіпливим підходом фіскальної служби до підтвердження платниками податків своїх валових витрат і податкового кредиту. В зоні особливого ризику опинилися різноманітні маркетингові послуги, витрати на презентації, інші представницькі витрати.

Постанова ВС від 24.04.2018 р. у справі № 821/1344/17: обставини провадження

ДФС перевірила підприємство-позивач з приводу правомірності витрат на просування торгової марки позивача в торгівельних мережах, ресторанах та на виставках, де проводилися заходи з дегустації та презентації. Податківці дійшли висновку, що надані позивачем документи не містять необхідної та достатньої інформації на підтвердження правомірності відображення ним витрат за 2016 рік по рекламних, маркетингових, інформаційних та інших послугах. Відтак податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено суму грошових зобов’язань з податку на прибуток за основним платежем на 963 тисячі 763 грн та за штрафними санкціями на 240 941 гривень.

Зокрема, податківці не погодилися з віднесенням до складу витрат господарських операцій позивача з ФОП (фізична особа-підприємець) на суму 4 937 800,00 грн, які не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки, вказана фізична особа-підприємець не могла надати об’єм послуг, вказаний в актах приймання виконаних робіт, внаслідок відсутності найманих працівників, віддаленості між торговельними точками в містах та по всіх областях України, великою кількістю торгівельних точок, які, начебто, він відвідував, обізнаністю підприємства про залишки товарів у торгівельних мережах, цінову політику та інше, що є результатом роботи штатних менеджерів та мереж супермаркетів, наявності в штаті підприємства менеджерів, до обов’язків яких входить розробка плану збуту продукції в регіоні, збір інформації про регіональний ринок, реалізація рекламних компаній по просуванню товарів у регіоні, організація представлення товарів на регіональних виставках, ярмарках.

Позивач подав до суду позов про визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення- рішення Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив. Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позову. Податківці, в свою чергу, подали касаційну скаргу до Верховного Суду.

Позиція ВС

Верховний Суд розглянув касаційну скаргу і дійшов таких висновків. Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано первинні документи, зокрема, накази на проведення дегустацій та презентацій, акти списання продукції на дегустацію, звіти менеджерів щодо проведення дегустацій, акти прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг), зведенні таблиці по відвідуванню торгівельних мереж, фотозвіти точок продажу вина, звіти про проведення фокус-груп, стратегію розвитку, стратегію розвитку підприємства-позивача, маркетингову та РR-стратегію на 2016-2017 роки тошо. ВС зазначив, що правові наслідки у вигляді виникнення права позивача на формування витрат наступають лише в разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов’язані з рухом акти вів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника та відповідають економічному зміс ту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов’язковою умовою для формування об’єкту оподаткування податком на прибуток та витрат. На думку Верхвного Суду маркетингові послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. Документами, що підтверджують фактичне отримання маркетингових послуг можуть бути акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтверджує фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов’язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також звіти про надані послуги, про проведення певних маркетингових досліджень, в яких мають бути викладені результати наданих послуг та досліджень, а щодо досліджень, то мають бути й відповідні рекомендації замовнику, також бухгалтерські та статистичні документи, що підтверджують збільшення асортименту товарів, обсягу продажу, розміру доходу внеслідок таких досліджень тощо.

Крім цього, для врахування витрат на маркетингові послуги при обчисленні об’єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв’язку таких витрат із: 1) господарською діяльністю платника податків; 2) та підтвердження первинними документами та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен відбуватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, — платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього кодексу.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов’язковою умовою для формування об’єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Позивач, на думку ВСУ, не навів доказів реальності здійснених ним господарських операцій, надані первинні бухгалтерські документи є недостатніми. Так, з фотозвітів, що наявні в матеріалах справи, неможливо ідентифікувати відображені на них прилавки з винами з конкретним магазином (торговельною мережею) внаслідок відсутності відповідних вивісок.

Отримана від ФОП стратегія розвитку підприємства-позивача (маркетингові дослідження) містить загальні відомості, які є доступними в мережі інтернет та, по суті, жодним чином не стосується безпосередньої господарської діяльності підприємства-позивача. Вказана стратегія розвитку містить історію підприємства, кваліфікацію вин в Україні, огляд ринку сировини за 1913 рік, 1940 рік, 1975 рік, 1980 рік тощо.

Верховний Суд у постанові, що коментується, здійснив детальний системний аналіз усіх наданих позиваче первинних документів і дійшов висновку, що реальність господарських операцій вони не підтверджують, тож не можуть слугувати підставою для віднесення на валові витрати. На підставі вищенаведеного суд задовольнив касаційну скаргу податківців, скасував постанову апеляційного суду й залишив у силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові.

Коментар і рекомендації

У даному випадку позивач припустився типових для наведеної ситуації помилок — наявні в нього первинні бухгалтерські документи (акти прийому-передачі, звіти тощо) лише формально відповідали вимогам Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (містили передбачені законом обов’язкові реквізити), але не відображали реальних господарських операцій. Тобто самих лише актів приймання-передачі, звітів, рахунків-фактур, навіть коректно складених, тепер недостатньо для підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Нові підходи Верховного Суду до розгляду подібних спорів вимагають від платника податків цілої низки додаткових документів, в тому числі внутрішнього обліку, статистичних, з оформлення трудових відносин з виконавцями тощо. Реальна господарська операція, крім звичного, наприклад, акту прийому-передачі, має супроводжуватися складанням інших документів, без яких здійснення цієї операції є неможливим, — відповідні господарські та цивільно-правові договори, трудові угоди з виконавцями, листування з контрагентами, їх звіти, документи, що вказують на реальні економічні наслідники від таких операцій (збільшення продажу, освоєння нових ринків збуту) тощо.

Верховний Суд погодився з висновками податківців, що надані позивачем документи не містять необхідної та достатньої інформації на підтвердження правомірності відображення витрат по рекламних, маркетингових, інформаційних та іншим послугах.

Крім цього, рух активів (збільшення або зменшення активів платника податків внаслідок здійснення певної господарської операції) має регулярно відображатись у внутрішньому обліку відповідно до встановлених стандартів бухгалтерського обліку, наприклад, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» тощо. Цим має займатись бухгалтерія і це має стати підставою для бухгалтерської і податкової звітності. Так, у постанові ВС у справі № 804/5444/16 від 06.03.2018 р. вказано, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Особливо прискіпливо слід ставитись до оформлення надання послуг і виконання робіт. На відміну від руху товарів послуги можуть і не мати чіткого матеріального результату. Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦКУ послуга споживається в процесі вчинення певної дії, отже її реальність прийдеться відстежувати за цілою низкою відповідних документів.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути