Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

Судова практика

Маркетинг, презентація, дегустація і перевірки податківців

Опубліковано

on

Сергій ТЕНЬКОВ, експерт ЮВУ

Податківці помітно активізувалися в пошуку фіктивних господарських операцій. Причому навіть правильно складені первинні бухгалтерські документи (акти прийому-передачі, накладні тощо) платникам податків уже не допомагають. Доведення податківцям реальності здійснених господарських операцій тепер вимагає цілого «джентльменського» набору різних документів і не лише бухгалтерських. Верховний Суд (далі — ВС) в цілому погоджується з таким прискіпливим підходом фіскальної служби до підтвердження платниками податків своїх валових витрат і податкового кредиту. В зоні особливого ризику опинилися різноманітні маркетингові послуги, витрати на презентації, інші представницькі витрати.

 

Постанова ВС від 24.04.2018 р. у справі № 821/1344/17: обставини провадження

ДФС перевірила підприємство-позивач з приводу правомірності витрат на просування торгової марки позивача в торгівельних мережах, ресторанах та на виставках, де проводилися заходи з дегустації та презентації. Податківці дійшли висновку, що надані позивачем документи не містять необхідної та достатньої інформації на підтвердження правомірності відображення ним витрат за 2016 рік по рекламних, маркетингових, інформаційних та інших послугах. Відтак податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено суму грошових зобов’язань з податку на прибуток за основним платежем на 963 тисячі 763 грн та за штрафними санкціями на 240 941 гривень.

Зокрема, податківці не погодилися з віднесенням до складу витрат господарських операцій позивача з ФОП (фізична особа-підприємець) на суму 4 937 800,00 грн, які не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки, вказана фізична особа-підприємець не могла надати об’єм послуг, вказаний в актах приймання виконаних робіт, внаслідок відсутності найманих працівників, віддаленості між торговельними точками в містах та по всіх областях України, великою кількістю торгівельних точок, які, начебто, він відвідував, обізнаністю підприємства про залишки товарів у торгівельних мережах, цінову політику та інше, що є результатом роботи штатних менеджерів та мереж супермаркетів, наявності в штаті підприємства менеджерів, до обов’язків яких входить розробка плану збуту продукції в регіоні, збір інформації про регіональний ринок, реалізація рекламних компаній по просуванню товарів у регіоні, організація представлення товарів на регіональних виставках, ярмарках.

Позивач подав до суду позов про визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення- рішення Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив. Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позову. Податківці, в свою чергу, подали касаційну скаргу до Верховного Суду.

Позиція ВС

Верховний Суд розглянув касаційну скаргу і дійшов таких висновків. Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано первинні документи, зокрема, накази на проведення дегустацій та презентацій, акти списання продукції на дегустацію, звіти менеджерів щодо проведення дегустацій, акти прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг), зведенні таблиці по відвідуванню торгівельних мереж, фотозвіти точок продажу вина, звіти про проведення фокус-груп, стратегію розвитку, стратегію розвитку підприємства-позивача, маркетингову та РR-стратегію на 2016-2017 роки тошо. ВС зазначив, що правові наслідки у вигляді виникнення права позивача на формування витрат наступають лише в разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов’язані з рухом акти вів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника та відповідають економічному зміс ту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов’язковою умовою для формування об’єкту оподаткування податком на прибуток та витрат. На думку Верхвного Суду маркетингові послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. Документами, що підтверджують фактичне отримання маркетингових послуг можуть бути акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтверджує фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов’язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також звіти про надані послуги, про проведення певних маркетингових досліджень, в яких мають бути викладені результати наданих послуг та досліджень, а щодо досліджень, то мають бути й відповідні рекомендації замовнику, також бухгалтерські та статистичні документи, що підтверджують збільшення асортименту товарів, обсягу продажу, розміру доходу внеслідок таких досліджень тощо.

Крім цього, для врахування витрат на маркетингові послуги при обчисленні об’єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв’язку таких витрат із: 1) господарською діяльністю платника податків; 2) та підтвердження первинними документами та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен відбуватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, — платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адмі ністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього кодексу.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов’язковою умовою для формування об’єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Позивач, на думку ВСУ, не навів доказів реальності здійснених ним господарських операцій, надані первинні бухгалтерські документи є недостатніми. Так, з фотозвітів, що наявні в матеріалах справи, неможливо ідентифікувати відображені на них прилавки з винами з конкретним магазином (торговельною мережею) внаслідок відсутності відповідних вивісок.

Отримана від ФОП стратегія розвитку підприємства-позивача (маркетингові дослідження) містить загальні відомості, які є доступними в мережі інтернет та, по суті, жодним чином не стосується безпосередньої господарської діяльності підприємства-позивача. Вказана стратегія розвитку містить історію підприємства, кваліфікацію вин в Україні, огляд ринку сировини за 1913 рік, 1940 рік, 1975 рік, 1980 рік тощо.

Верховний Суд у постанові, що коментується, здійснив детальний системний аналіз усіх наданих позиваче первинних документів і дійшов висновку, що реальність господарських операцій вони не підтверджують, тож не можуть слугувати підставою для віднесення на валові витрати. На підставі вищенаведеного суд задовольнив касаційну скаргу податківців, скасував постанову апеляційного суду й залишив у силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові.

Коментар і рекомендації

У даному випадку позивач припустився типових для наведеної ситуації помилок — наявні в нього первинні бухгалтерські документи (акти прийому-передачі, звіти тощо) лише формально відповідали вимогам Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (містили передбачені законом обов’язкові реквізити), але не відображали реальних господарських операцій. Тобто самих лише актів приймання-передачі, звітів, рахунків-фактур, навіть коректно складених, тепер недостатньо для підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Нові підходи Верховного Суду до розгляду подібних спорів вимагають від платника податків цілої низки додаткових документів, в тому числі внутрішнього обліку, статистичних, з оформлення трудових відносин з виконавцями тощо. Реальна господарська операція, крім звичного, наприклад, акту прийому-передачі, має супроводжуватися складанням інших документів, без яких здійснення цієї операції є неможливим, — відповідні господарські та цивільно-правові договори, трудові угоди з виконавцями, листування з контрагентами, їх звіти, документи, що вказують на реальні економічні наслідники від таких операцій (збільшення продажу, освоєння нових ринків збуту) тощо.

Верховний Суд погодився з висновками податківців, що надані позивачем документи не містять необхідної та достатньої інформації на підтвердження правомірності відображення витрат по рекламних, маркетингових, інформаційних та іншим послугах.

Крім цього, рух активів (збільшення або зменшення активів платника податків внаслідок здійснення певної господарської операції) має регулярно відображатись у внутрішньому обліку відповідно до встановлених стандартів бухгалтерського обліку, наприклад, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» тощо. Цим має займатись бухгалтерія і це має стати підставою для бухгалтерської і податкової звітності. Так, у постанові ВС у справі № 804/5444/16 від 06.03.2018 р. вказано, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Особливо прискіпливо слід ставитись до оформлення надання послуг і виконання робіт. На відміну від руху товарів послуги можуть і не мати чіткого матеріального результату. Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦКУ послуга споживається в процесі вчинення певної дії, отже її реальність прийдеться відстежувати за цілою низкою відповідних документів.

Джерело: Юридичний вісник України

Судова практика

Суд визнав ПАТ «Укрінком» правонаступником «Укрінбанку»

Опубліковано

on

Голова правління ПАТ «Укрінком» Алла Ільюченко повідомила, що Чернівецький апеляційний суд визнав «Укрінком» правонаступником «Укрінбанку», тим самим поклавши край спекуляціям щодо правового статусу компанії.

Як ідеться в заяві А. Ільюченко, після перейменування ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком» в 2016 році виникло багато суперечок з приводу того, чи є Приватне акціонерне товариство «Укрінком» правонаступником ПАТ «Укрінбанк». За словами голови правління компанії, представники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у публічних виступах стверджували, що ПАТ «Укрінком» не може бути правонаступником ПАТ «Укрінбанк», а отже, не має юридичних підстав заявляти права на активи банку. Наприклад, наголошується в заяві, 20 грудня 2018 року на сайті ФДМУ був розміщений прес-реліз із посиланням на рішення суду, яким була визнана недійсною угода з приймання-передачі нерухомого майна нежитлової будівлі оздоровчого комплексу з кафе-баром на вулиці Є. Максимовича в Чернівцях на підставі акта між ВАТ «Українська інноваційна компанія» та ТОВ «Столиця Інвест 2008». Основним аргументом суду було те, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» не отримала права і зобов’язання правонаступника ПАТ «Український інноваційний банк». Дане рішення було надане прес-службою ФДМУ громадськості як загальна судова практика.

Тим не менше вже 17 травня цього року постановою Чернівецького апеляційного суду було скасовано рішення Шевченківського районного суду Чернівців у справі № 727/3555/18 від 27 листопада 2018 р., що прямо говорить про визнання ПАТ «Укрінком» правонаступником ПАТ «Укрінбанк».

Уточнимо, ПАТ «Укрінбанк» було перейменовано на приватне акціонерне товариство «Укрінком» в 2016 році із метою відповідності і на виконання Закону України «Про банки і банківську діяльність», отримавши при цьому всі права (активи, цінні папери, кредитний портфель тощо) й зобов’язання банку перед вкладниками. Таким чином, даним судовим рішенням покладено край усім спекуляціям довкола цього питання.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Судова практика

КСУ скасував мінімальний вік для виходу на пенсію

Опубліковано

on

Конституційний Суд визнав неконституційним встановлення мінімально необхідного віку для нарахування пенсії за вислугу років.

Четвертого червня КСУ ухвалив рішення за конституційним поданням 45 депутатів Верховної Ради щодо відповідності Конституції окремих положень законів «Про пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державну службу», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус народного депутата України», «Про дипломатичну службу», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про Кабінет Міністрів України», «Про прокуратуру», а також положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого постановою парламенту від 13 жовтня 1995 року.

Своїм рішенням Конституційний Суд визнав неконституційними положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення».

Нагадаємо, цим положенням було встановлено додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років — досягнення віку 50 років для працівників льотного і льотно-випробувального складу, і 55 років для працівників освіти, охорони здоров’я і соціального забезпечення, а також артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів.

Відповідно до Закону, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. З викладеного випливає, що втрата професійної працездатності або придатності не пов’язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд виходить із того, що встановлена, як додаткова, умова для призначення пенсії за вислугу років — досягнення віку 50 років та 55 років — нівелює сутність права на соціальний захист. Крім того, на думку КСУ, підвищення на 5 років пенсійного віку для жінок, збільшення на 5 років загального і спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної законодавством.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Судова практика

Указ Президента, можливо, і не зовсім конституційний, проте дочасні вибори відбудуться…

Опубліковано

on

Двадцятого червня КСУ визнав Указ Президента України Володимира Зеленського щодо розпуску парламенту й дочасних виборів конституційним. І це вже – доконаний факт.

Рішення Конституційного Суду України в нашій державі завжди мали значний авторитет і виконувалися без обговорення та вибачень, хоча деякі з них і сприймалися як соціально-правовий винахід. Але при цьому рішення виконувалися всі, навіть ті з них, які були, м’яко кажучи, не зовсім коректні.

Остання прес-конференція голови ЦВК Тетяни Сліпачук ставить у глухий кут правників, а суддівське товариство, у першу чергу судді КСУ, були, ймовірно, взагалі шоковані. Адже керівниця ЦВК заявила, що «Конституційний Суд України не може зупинити своїм рішенням парламентські вибори», а може лише визначити конституційність Указу Президента про розпуск Верховної Ради. Й хоча КСУ – це єдиний орган, який може вирішувати, чи був цей президентський указ конституційним, чи ні, але виникає питання: як ми повинні поводитися, як здійснити його виконання? Адже КСУ не може зупинити вибори своїм рішенням, він просто може визначити конституційність указу, нічого більше». Решта питань – за ЦВК, якій потрібно зрозуміти обґрунтування і мотиви рішення, щоб вчинити необхідні правові дії. І якщо судді Конституційного Суду України оголошують, що президентський указ не відповідає Конституції, то це означає, що немає такого указу, а значить, у ЦВК немає ніяких законних підстав витрачати державні кошти на вибори. Хоча процес підготовки до них запущений. Він не може бути відкладений або на якийсь час призупинений. Зараз відбувається етап реєстрації, яка закінчиться 20 червня. Далі, власне 25 червня, потрібно завершити документування реєстрації і прийняти всі необхідні рішення, включно про форму виборчого бюлетеня тощо. Щодо реєстраційних процедур, то ЦВК зареєструвала понад 600 кандидатів-мажоритарників. Водночас, як відомо, 4 червня Велика Палата КСУ почала розгляд справи про відповідність Конституції Указу Президента України «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради VIІI-го скликання і призначення позачергових виборів».

Й опитування, проведене соціологічною групою «Рейтинг», свідчить, що більшість опитаних українців вважають, що вибори до Верховної Ради повинні відбутися 21 липня попри рішення Конституційного Суду. Ця більшість складає не менше 63% опитаних. Парадокс у тому, що якщо Конституційний Суд визнає Указ Президента України В. Зеленського про розпуск парламенту неконституційним, то вибори до ВРУ все одно повинні відбутися того ж таки 21 липня, як зазначено у рішенні глави держави. Отже, конституційний процес не призупиняється, хоча в ньому й виникли та й постійно виникають непорозуміння і навіть «дірки». Адже якщо навіть керівниця ЦВК не розуміється на значенні сенсу конституційної юрисдикції у правовій державі або вважає, що рішення Конституційного Суду України – формальний папірець, який не потребує виконання, то з політичного електорату загалом не має чого й вимагати. Дайош вибори! І все! Таким чином, правовий нігілізм, такий характерний для виборів Президента 2019 року, починає сіяти інші плоди вітчизняного правового поля.

У владній команді Президента вже чутно голоси й про необхідність перегляду Основного Закону. Так, представник Президента у Верховній Раді Руслан Стефанчук нещодавно заявив, що Конституцію України необхідно змінити. «Конституція буде змінена, але чи буде вона змінена в якійсь частині або в цілому, можливо, на референдумі – все це питання дискусії». За його словами, «раніше зміни вносили в розділи повноважень Ради і Президента, а ми повинні починати з розділу про права і свободи громадян. Там маса декларативних прав, які абсолютно не мають ні механізму реалізації, ні механізму захисту цих прав. Це треба міняти», – заявив Руслан Стефанчук.

Слід зауважити, що такого розгулу щодо конституційного процесу і конституційної юрисдикції навряд чи хто очікував. Усі документи, – себто рішення КСУ, текст Конституції України самі по собі перетворюються на папірці, які можна й не виконувати або вносити до них зміни. Що ж лишається робити юридичному товариству? Хіба що готувати позов до Президента, якщо він вдасться до ідеї внесення змін до Конституції з тим, щоб вимагати мораторію на зміни, життя за Основним Законом держави. Інакше правовий порядок і все, що з ним пов’язане, перетвориться на формальність, на яку ніхто не зважатиме. Але це єдине, що потрібно захищати, інакше право і регулювання почнуть перетворюватися у правовий дефолт.

Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.