Наказ, яким скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення, не є владно-управлінським рішенням

Позов міської ради про приведення самочинно реконструйованого об’єкта нерухомості до попереднього стану з метою захисту права комунальної власності територіальної громади на земельну ділянку підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

21 серпня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 520/9253/17 за позовом Одеської міської ради до фізичної особи про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом приведення самочинно реконструйованої квартири у відповідність до технічної документації.

5 липня 2017 р. Управління ДАБК  Одеської міської ради зареєструвало відповідачці повідомлення  про початок виконання будівельних робіт щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1) (далі – повідомлення), із реконструкції квартири під нежитлове приміщення без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані.

Під час перевірки Управління ДАБК Одеської міської ради встановило, що виконуються будівельні роботи з реконструкції квартири шляхом влаштування фундаменту на прибудинковій території будинку до фасадної стіни даної квартири із подальшим влаштуванням прибудови, влаштовано фундамент під прибудову із внутрішньодворової сторони вищевказаного будинку за відсутності відповідної технічної документації на будівництво.

Отже, відповідачка навела недостовірні дані у повідомленні, чим порушила ч. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Позивач не передавав відповідачці у власність або у користування земельну ділянку, на якій розташована самочинно реконструйована квартира.

20 липня 2017 р. Управління ДАБК Одеської міської ради видало наказ, яким скасувало право відповідачки на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення та вимагало привести квартиру до попереднього стану, а Одеська міська рада звернулася з до суду з такими позовними вимогами.

Суд першої інстанції закрив провадження у справі, зазначивши, що спори, які виникають за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних правовідносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 р. у справі № 1519/2-787/11). Апеляційний суд залишив це рішення без змін.

Позивач подав касаційну скаргу, в якій наполягав, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 лютого 2018 р. у справі № 520/15749/14-ц, спір, ініційований Одеською міською радою про приведення нерухомого майна до попереднього стану слід розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки визначальною ознакою для правильного розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних та цивільних справ є саме характер спірних правовідносин.

Не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або місцевого самоврядування і суб`єктом приватного права, зокрема фізичною особою, в якому орган звернувся до суду з позовом про захист цивільного права, зокрема права на забезпечення схоронності нерухомого майна, яке є частиною комунальної власності. Такий спір з фізичною особою слід розглядати за правилами цивільного судочинства, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт владних повноважень (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 1 березня 2018 р. у справі № 461/12052/15-ц) і від 30 травня 2018 р. у справі № 523/16876/14-а.

Розглянувши справу, Велика Палата зазначила, що згідно з ч. 3 ст. 375 ЦК України право на забудову власник реалізує за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на час подання позову).

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позивач у позові зазначав, що самовільно зайняту відповідачкою земельну ділянку, на якій розташований об’єкт самочинного будівництва, слід звільнити. Позов обґрунтував порушенням вимог ст.ст. 319, 375, 376 ЦК України, ст.ст 12, 80, 83 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на час звернення до суду.

Отже, позов про знесення самочинного будівництва позивач аргументував не реалізацією передбачених законами України повноважень суб’єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а необхідністю захисту права комунальної власності на земельну ділянку, що підтверджує приватноправовий характер спірних правовідносин.

Здійснення означеного державного контролю означає обов’язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб’єкта, що підтверджує владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.

Натомість Одеська міська рада в межах наданих їй законами повноважень відповідного контролю не здійснювала, рішень, обов’язкових для виконання відповідачкою, не приймала, приписів про усунення порушень не видавала, а спір, який є предметом цього судового розгляду, пов’язаний із вирішенням питання щодо речового права (близькі за змістом висновки щодо юрисдикції суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 639/6261/13-ц, від 7 серпня 2019 року у справі № 523/11508/18). З огляду на суб’єктний склад учасників спору, предмет і підставу позову, а також характер спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути