Судова практика
Не допускається заселення квартири, збудованої для проживання однієї сім’ї та в якій проживає інша сім’я у складі чотирьох осіб, двома і більше сім’ями чи особами
24 липня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 759/4304/23 задовольнив касаційну скаргу одного з відповідачів, сім’я якого проживає у спірній квартирі.
Сім’я з двох осіб, якій видано ордер на право зайняття службового жилого приміщення, звернулася до суду із позовом до іншої сім’ї з чотирьох осіб про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення, посилаючись на те, що відповідачі самовільно зайняли їхню квартиру.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачі отримали необхідні документи для зайняття службового житлового приміщення, а тому має право на користування спірною квартирою.
У касаційній скарзі один з відповідачів зазначав, що у судах розглядалася справа № 759/11501/15-ц про виселення його родини зі спірної квартири та постановою Верховного Суду відмовлено у задоволенні позову про виселення. У вказаній постанові Верховний Суд констатував легітимність проживання у квартирі родини переселенців з двома дітьми, які є особами з інвалідністю з дитинства.
Його родина неодноразово зверталася до місцевої адміністрації та органів місцевого самоврядування з метою належного оформлення проживання у квартирі, однак жодні звернення до численних органів державної влади результату не дали.
Верховний Суд нагадав, що у постанові від 27 липня 2022 р. у справі № 759/11501/15-ц він виходив із того, що «право позивачів на спірну квартиру не може бути захищено шляхом виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення, які внаслідок цього залишаться фактично без житла, що стане для них надмірним тягарем та порушуватиме їхнє право на повагу до житла, яке використовується ними як місце постійного проживання з 2014 р., оскільки власне житло, яке належало їм на праві приватної власності, вони втратили через збройну агресію рф проти України, яка розпочалась з 20 лютого 2014 р. та триває досі, а отже не є справедливим з урахуванням усіх обставин справи. Вселення відповідачів у 2014 р. відбулось у вільне житлове приміщення, адреса спірної квартири слугувала підставою для взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб, також ця адреса зазначається як адреса їхнього проживання скрізь та в тому числі в усіх заявах до компетентних органів. Обмеження права відповідачів на житло є більшим ніж необхідним для досягнення мети позивачів на вселення.
Читайте також: Перехід права власності на житло до іншої особи не є безумовною підставою для виселення членів сім’ї попереднього власника
При цьому судами не встановлено та матеріалами справи не підтверджено вселення позивачів у спірне житлове приміщення після відмови відповідного органу у його наданні, чи усвідомлюючи про відсутність правових підстав на це. Навпаки, матеріали справи не містять доказів вселення позивачів у спірне житло у зв’язку з порушенням відповідачами вимог ч. 3 ст. 116 ЖК України. Жодного заперечення органу місцевого самоврядування щодо незаконного проживання відповідачів у спірній квартирі чи спроб колегіального органу звернутися до суду або до відповідачів з вимогами звільнити спірну квартиру також в матеріалах справи немає».
У цій справі встановлено, що в однокімнатній квартирі, житловою площею 18,8 кв. м, з 2014 р. проживають внутрішньо переміщені особи, двоє із яких є особами з інвалідністю з дитинства (друга група загального захворювання), право на проживання яких у вказаній квартири встановлено у судовому порядку.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вселяючи позивачів, у яких наявний ордер на заняття квартири, в якій проживають чотири особи (три чоловіки і одна жінка), із яких двоє – особи з інвалідністю з дитинства, не врахував положення ч. 3 ст. 50 ЖК України, згідно з якою не допускається також заселення квартири, збудованої для однієї сім’ї, двома і більше сім’ями або двома і більше одинокими особами, за винятком випадку, передбаченого ч. 5 ст. 54 цього Кодексу, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Отже, Верховний Суд рішення районного суду та постанову апеляційного суду скасував, у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення відмовив.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
