Судова практика
Немає позовної давності для вимоги про відшкодування грошової компенсації моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду про поновлення на роботі
24 січня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/3443/21 задовольнив частково касаційну скаргу позивача, якому було заподіяно моральної школи незаконним звільненням.
Особа звернулася з позовом до Національного банку України про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі та грошової компенсації моральної шкоди, посилаючись на те, що незаконним звільненням із звинуваченням у систематичному порушенні трудової дисципліни, якого не було, тривалим не поновленням на роботі, не поновленням на посаді (рівноцінній по суті, а не формі), яку він обіймав до звільнення, йому завдано моральних страждань.
Суд першої інстанції визнав доцільним, достатнім та обґрунтованим розмір моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн.
Читайте також: Право на прогул у світлі європейських цінностей. Перші «воєнні» судові рішення
Натомість апеляційний суд вказав, що позивач мав право на відшкодування завданої йому моральної шкоди незаконним звільнення. Разом з цим, рішення про поновлення позивача на роботі було прийнято 30 березня 2016 р., трудові права позивача були поновлені 10 червня 2016 р. шляхом видачі наказу про його поновлення на роботі, тому з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої затримкою виконання рішення суду про його поновлення на роботі, позивач мав право звернутися до суду до 10 вересня 2016 р., проте звернувся з даним позовом у лютому 2021 р., тобто з пропуском тримісячного строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України.
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом (п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України).
Читайте також: Велика Палата підтримала власний правовий висновок щодо порядку відшкодування моральної шкоди внаслідок професійного захворювання
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2023 р. у справі № 326/789/21 зазначено, що: «У постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 р. у справі № 6-23цс12 зроблено висновок, що «КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 КЗпП передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то висновок суду касаційної інстанції, викладений у судових рішеннях у справі, яка переглядається, є законним і обґрунтованим. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати».
У цій справі суд апеляційної інстанції не врахував, що спір у цій справі стосується відшкодування грошової компенсації моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав у зв’язку з невиконання рішення суду про поновлення на роботі, тому на цю вимогу не поширюється позовна давність, передбачена ч. 1 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній на момент подання позовної заяви.
Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції, проте, з урахуванням обставин справи визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 6 000,00 грн.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
