Судова практика
Вимоги про відшкодування збитків за самовільне користування надрами задовольняють у четверту чергу
Черговість задоволення вимог у справі про банкрутство: грошові вимоги щодо відшкодування збитків за самовільне користування надрами є основним деліктним зобов’язанням, а не фінансовою санкцією, і підлягають включенню до четвертої, а не до шостої черги
15 вересня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів КГС у справі № 906/1232/22 залишив без задоволення касаційну скаргу ініціюючого кредитора (банку) на судові рішення, якими задоволено заяву сільради та визнано її вимоги про матеріальні збитки від самовільного користування надрами (у четверту чергу).
У межах справи про банкрутство Товариства сільрада заявила про визнання грошових вимог до боржника щодо стягнення збитків за самовільне користування надрами на підставі судового рішення.
Суди задовольнили заяву стягувача – віднесли вимоги щодо збитків до четвертої черги, а щодо судового збору — до першої. В обох випадках стягувача позбавили права вирішального голосу на зборах та в комітеті кредиторів через те, що сільрада пропустила встановлений законом строк для звернення.
Ініціюючий кредитор (банк) оскаржив у касаційному порядку визнання збитків сільради за самовільне користування надрами вимогами четвертої черги. Оскільки розрахунок збитків здійснювався за спеціальною методикою Міндовкілля, їх слід було відокремити від основного боргу та віднести до шостої черги (як штрафи/пеню).
Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій і розмежував інститути деліктної відповідальності та цивільно-правових/фінансових санкцій.
На основі аналізу ст.ст. 65, 67 Кодексу про надра та ст.ст. 68, 69 Закону № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» Суд визначив, що відшкодування збитків (шкоди), заподіяних державі, є позадоговірною шкодою, тобто деліктною відповідальністю (на підставі ст. 11 ЦК). Наявність спеціальної методики розрахунку збитків не змінює правової природи самого зобов’язання — воно залишається компенсаційним.
Читайте також: Анулювання Мін’юстом реєстрації права боржника на майно оскаржується в господарському суді у межах справи про банкрутство
Верховний Суд роз’яснив тлумачення поняття «санкції» у розумінні КУзПБ та застосував системний підхід до поняття «грошове зобов’язання» (ст. 1 КУзПБ), а також до правил розподілу черговості (ст.ст. 47, 64 КУзПБ).
Суд виснував, що в процедурі банкрутства виключаються лише похідні акцесорні санкції. Вимоги про відшкодування збитків за самовільне користування надрами є самостійним деліктним зобов’язанням, тому вони задовольняються в четверту чергу.
Законодавчі штрафи чи інші санкції змінюють черговість задоволення за КУзПБ лише за умови свого додаткового (акцесорного) характеру.
Натомість вимоги сільради до боржника є самостійним грошовим зобов’язанням.
Отже, Верховний Суд підтвердив, що стягнені судом збитки за самовільне користування надрами належать до четвертої черги задоволення вимог кредиторів (п. 4 ч. 1 ст. 64 КУзПБ), а не до шостої, як стверджував скаржник, залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
