Судова практика
Неотримання стороною судового рішення не є підставою для поновлення строку на його апеляційне оскарження через рік після складання повного тексту рішення
2 вересня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 757/15679/16-ц залишив без задоволення касаційну скаргу відповідача на ухвалу апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без розгляду, оскільки її було подано більш ніж через рік після виготовлення повного тексту оскаржуваного судового рішення.
Особа звернулася до суду з позовом до іншої особи, третя особа – страхова компанія, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в якому просила суд стягнути з відповідача майнову шкоду – вартість відновлювального ремонту автомобіля, та відшкодувати завдану моральну шкоду.
Рішенням районного суду позов задоволено.
Ухвалою апеляційного суду клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення. У відкритті апеляційного провадження на рішення районного суду відмовлено з підстав, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (сплив преклюзивного одного року після складення повного тексту рішення суду), оскільки передбачені цією нормою права підстави для відкриття апеляційного провадження у справі відсутні.
У касаційній скарзі відповідач зазначав, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що суд першої інстанції не повідомляв його про дату та час судового засідання, не направляв йому та його представнику вступну й резолютивну частини судового рішення, не направляв повний текст цього рішення.
Верховний Суд вказав, що ст. 354 ЦПК України передбачено загальний строк апеляційного оскарження судових рішень, а також, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених у ній випадках, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Саме ч. 2 ст. 358 ЦПК України керувався суд апеляційної інстанції, зазначивши, що наведених законом виключних випадків для відкриття апеляційного провадження у справі немає.
Суд встановив, що апеляційну скаргу на рішення районного суду від 18 травня 2018 р. відповідач подав 8 листопада 2019 р., тобто більше ніж через рік, одночасно з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. При цьому в указаному клопотанні не йдеться про те, що відповідачу не було повідомлено про дату судового засідання, а лише зазначено, що йому не було направлено копію рішення суду, про яке він дізнався 8 жовтня 2019 р.
У зв’язку з цим Верховний Суд зауважив, що посилання у касаційній скарзі саме на те, що відповідач не отримав повістки на засідання суду, в якому було ухвалено рішення, є суперечливим і не відповідає матеріалам справи, оскільки в ній міститься його розписка про отримання повістки в судове засідання на 18 травня 2018 р., в якому було ухвалено рішення суду і в якому був присутнім його представник.
Крім того, іншою нормою права, а саме ч. 5 ст. 130 ЦПК України, передбачено, що вручення повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Отже, правових підстав вважати, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи, немає, а тому передбачених ч. 2 ст. 358 ЦПК України виключних випадків для відкриття апеляційного провадження у разі спливу одного року після складення повного тексту рішення суду також не було доведено.
Тому Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду.
Підготував Леонід Лазебний
Рішення в ЄДРСР – http://reyestr.court.gov.ua/Review/91366705
