Судова практика
Незастосування судом звільнення від відбування покарання до особи, визнаної винуватою у виправдовуванні збройної агресії рф, відповідає меті покарання та засадам його призначення
23 серпня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 204/3688/22 залишив без задоволення касаційні скарги захисників, які оскаржували вирок в частині призначеного покарання.
Вироком районного суду особу засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 436-2 КК, на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням.
Апеляційний суд скасував вирок в частині призначеного покарання та ухвалив новий, яким на підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
У касаційних скаргах захисники зазначали, що апеляційний суд у своєму рішення не навів жодних обставин, які б не давали підстав для застосування ст. 75 КК.
Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи прокурора в апеляційній скарзі, визнав їх спроможними щодо неправильного застосуванням судом першої інстанції положень ст. 75 КК та дійшов висновку, що реальне відбування покарання буде доцільним та відповідатиме меті його призначення.
Так, задовольняючи скаргу прокурора, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги закону, які об’єктивно впливають на звільнення від відбування покарання з випробуванням, зокрема: характер та ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, які є нетяжким та тяжким проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також те, що дії обвинуваченого становлять велику суспільну небезпеку, вчинені в умовах воєнного стану на території України, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на момент затримання працював, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно, має на утриманні матір похилого віку, обставину, що пом’якшує покарання (щире каяття), а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Читайте також: Кримінальне провадження за прославляння «руського міра»
Водночас апеляційний суд акцентував, що фігурант здійснював виправдовування збройної агресії, глорифікацію представників збройних формувань російської федерації в період воєнного стану в Україні, що свідчить про виражені українофобські налаштування, негативне ставлення до української влади та народу, підтримання російської агресії проти України.
Також колегія суддів апеляційного суду перевірила матеріали про необхідність застосування щодо обвинуваченого додаткового покарання у виді конфіскації майна, та дійшла висновку, що підстав для такого застосування немає, з огляду на наявність на утриманні обвинуваченого матері похилого віку та того, що санкції ч. 2, 3 ст. 436-2 КК встановлюють альтернативний характер для застосування такого виду додаткового покарання, а прокурор в апеляційній скарзі не навів переконливих аргументів, які б вказували на необхідність застосування до обвинуваченого конфіскації майна.
За висновком Верховного Суду, зваживши на вказані обставини апеляційний суд цілком обґрунтовано скасував вирок суду першої інстанції та ухвалив новий вирок, призначивши покарання без застосування ст. 75 КК, що, на думку суду, сприятиме виправленню засудженого та запобігатиме вчинення ним нових злочинів.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
