Нормативний акт органу місцевого самоврядування, яким врегульовано порядок призначення та звільнення керівників об’єктів спільної власності територіальних громад, підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства

2 жовтня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 807/300/18 за позовом фізичної особи до Воловецької районної ради Закарпатської області (далі – Райрада) про визнання незаконними та скасування окремих норм.

Відповідно до розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області (далі – Воловецька РДА) РДА вийшла зі складу засновників КЗ «Воловецька ЦРЛ» та передала права й обов’язки засновника цього закладу Райраді. Рішенням сімнадцятої сесії VII скликання від 30 листопада 2017 р. № 172 Райрада затвердила Положення про порядок призначення та звільнення із займаної посади керівників підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Воловецького району (далі – Положення).

22 грудня 2017 р. позивачу (головному лікарю Воловецької ЦРЛ) було внесено запис у трудову книжку про те, що згідно з рішенням сімнадцятої сесії VII скликання Райради Воловецька ЦРЛ перейменована у КЗ «Воловецька ЦРЛ».

12 січня 2018 р. Райрада надіслала позивачу як головному лікарю КЗ «Воловецька ЦРЛ» повідомлення про зміну істотних умов праці, які полягають в укладенні строкового трудового договору у формі контракту, та запропонувала погодитися або відмовитися від продовження роботи в нових умовах, що буде мати наслідком звільнення його з посади за п. 6 ст. 36 КЗпП України. Позивач погодився, а Райрада запропонувала йому подати додаткові документи, необхідні для його призначення, які передбачені Положенням. Ненадання документів згідно з Положенням буде мати наслідком звільнення позивача з посади за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

2 березня 2018 р. позивач повідомив Райраду, що вказане вище Положення не може бути застосовано, оскільки посада головного лікаря не є вакантною, однак на вимогу надав відповідачу власноручно написану заяву про підписання контракту та запитувані документи згідно з переліком, зазначеним у листі, та повторно попросив повернути один примірник підписаного контракту.

6 березня 2018 р. Райрада з посиланням на пункти 2.14, 4.6 оскаржуваного Положення прийняла рішення № 229 про звільнення з посади позивача згідно з п. 1 якого позивача звільнено за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а саме «у зв’язку з відмовою сесії ради укласти контракт».

Позивач оскаржив до суду норми Положення, просив визнати їх незаконними та скасувати. Окружний адміністративний суд позов задовольнив. Апеляційний адміністративний суд  скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження в цій справі, роз`яснивши, що спір, який виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки районна рада в межах спірних правовідносин не здійснювала владних управлінських функцій щодо позивача, а виступала як засновник Комунального закладу «Воловецька центральна районна лікарня». Положення, окремі норми якого оскаржує позивач, прийняте на впорядкування роботи закладів, засновником яких є відповідач, відтак спірні правовідносини не є публічно-правовими та не підлягають вирішенню в суді адміністративної юрисдикції.

Позивач у касаційній скарзі зазначив, що апеляційний суд неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання й закриття провадження у справі, оскільки Райрада в межах спірних правовідносин здійснювала саме владні управлінські функції, спір є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу, зазначила, що відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Частинами 1 та 10 ст. 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними, на думку позивача, діями відповідача при вирішенні питання щодо затвердження рішенням від 30 листопада 2017 р. № 172 окремих пунктів Положення (нормативно-правового акта), яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції як органу місцевого самоврядування, тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в цій справі відсутній трудовий спір, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування, які впливають на права та законні інтереси невизначеного кола осіб, відтак цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути