Нотаріус орендує приміщення для здійснення своєї діяльності не як суб’єкт господарювання?

Позов фізичної особи-підприємця про стягнення з приватного нотаріуса як самозайнятої особи заборгованості за договором оренди приміщення підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. 

21 серпня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 727/9352/17 за позовом ФОП до приватного нотаріуса про стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування оплати за спожиті комунальні послуги.

За матеріалами справи, 14 серпня 2014 р. між ФОП та приватним нотаріусом було укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого нотаріусу було передано в оренду нежитлове приміщення загальною площею 80 кв. м., зі сплатою орендної плати у розмірі 20 960 грн на місяць строком на один рік. З 1 лютого 2015 р. приватний нотаріус припинив сплачувати орендні платежі, а з квітня 2015 р. залишив орендоване приміщення.

Позивач наполягав, що станом на 1 вересня 2017 р. дія вказаного договору оренди не припинилася, об`єкт оренди не повернуто, а тому просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за весь цей період.

Рішенням районного суду у задоволені позову відмовлено з посиланням на те, що 28 лютого 2015 р. приватний нотаріус направив на адресу позивача лист, яким повідомив останнього, що у зв`язку із фінансовою кризою не може сплачувати орендну плату та просив її зменшити, а у разі відмови 1 квітня 2015 р. повідомляв, що звільнить орендоване приміщення. Оскільки позивач не погодив зменшення орендної плати, нотаріус звільнив приміщення, проте при його звільненні не зміг передати позивачу грошові кошти за оренду у розмірі 26 тис. 920 грн та акт прийому-передачі, оскільки останній відмовився їх отримувати та підписувати акт.

Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ФОП задоволено частково – ухвалено нове рішення, яким стягнуто з відповідача на користь ФОП заборгованість з орендної плати у розмірі 41 тис. 920 грн та пеню за прострочення виконання договору за період з 1 вересня 2016 р. по 1 вересня 2017 р. у розмірі 153 тис. 008 грн. Апеляційний суд визнав доведеним факт попередження орендодавця про припинення зобов`язання,  і оскільки вказаним договором було передбачено односторонню відмову від договору з умовою попередження іншої сторони за 30 днів і відповідач дотримався цих умов, апеляційний суд постановив, що вказаний договір оренди припинив свою дію з 1 квітня 2015 р.

Оскільки відповідач не сплатив орендну плату за лютий-березень 2015 р. у розмірі 41 920 грн, на підставі ст.ст. 530, 629 ЦК України вимоги ФОП про стягнення заборгованості з орендної плати визнано обґрунтованими.

У касаційній скарзі відповідач наполягав, що суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягали застосуванню, а саме ч. 4 ст. 545 та ч. 1 ст. 613 ЦК України. Крім того, справу було розглянуто з порушенням правил предметної та суб`єктної юрисдикції, визначених ст.19 ЦПК України, оскільки вона не належить до юрисдикції загальних судів у зв`язку з тим, що спір виник між фізичною особою-підприємцем та приватним нотаріусом, як суб`єктом господарської діяльності.

Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу, дійшла висновку, що метою оренди приміщення зазначено здійснення нотаріальної діяльності. Правовий статус приватного нотаріуса в Україні визначено Законом України від 2 вересня 1993 р. № 3425-XII, зокрема статтею 3, відповідно до якої нотаріус – це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Приватний нотаріус є самозайнятою особою.

Згідно з пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа – це платник податку, який є ФОПом або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Таким чином, як за суб`єктним складом, так і виходячи зі змісту спірних правовідносин спір між сторонами не є спором двох суб`єктів господарювання, а отже підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути