Судова практика
Об’єднання в позові вимог, які підлягають розгляду в порядку різних видів судочинства, мусить мати наслідком розділення позовних вимог, а не закриття провадження у справі щодо всіх вимог
У разі звернення до суду з позовними вимогами, які підлягають розгляду в рамках різних видів судочинства, суд до початку розгляду справи по суті роз’єднує такі позовні вимоги на самостійні провадження, а не закриває провадження у справі щодо всіх позовних вимог.
11 червня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 917/375/18 за позовом виконуючого обов’язки керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДАБІ та Полтавської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старнайт» про знесення самочинного будівництва та приведення земельної ділянки у попередній стан.
У квітні 2018 р. прокурор звернувся до господарського суду з зазначеним позовом, вважаючи що цей позов може бути пред’явлений одночасно також в інтересах держави в особі міськради, оскільки предметом спору є спільні права та обов’язки ДАБІ та міськради, які виникли з однієї підстави – здійснення відповідачем самочинного будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного дозволу на таке будівництво; однак орган ДАБІ, до обов’язків якого входить державний контроль з наведених питань, протягом тривалого часу не вжив відповідних дій щодо знесення самочинної прибудови в судовому порядку, а міськрада не виконує покладених на неї передбачених ч. 4 ст. 376 ЦК України функцій власника та розпорядника земельної ділянки, що належить територіальній громаді міста, визначених ст. 12 Земельного кодексу України, Законом України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19 червня 2018 р., залишеною без змін апеляційним судом, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі закрито, оскільки з урахуванням ч. 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, цей позов має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, адже орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об’єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинно збудованого об’єкта, який є обов’язковою передумовою, що надає можливість контролюючому органу звернутися до суду на підставі ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 р. у справі № 161/14920/16-а.
Заступник прокурора Харківської області у касаційній скарзі просив судові рішення у цій справі скасувати, справу направити на розгляд до суду першої інстанції, зокрема, через порушення судами ст.ст. 15, 16, 376 ЦК України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також ст. 20 ГПК України при визначенні належності цього спору до справ адміністративної юрисдикції. Наголошував на тому, що спір між органом місцевого самоврядування – міськрадою як суб’єктом публічного права та відповідачем як суб’єктом приватного права про знесення незаконної прибудови не є публічно-правовим і має розглядатися в порядку господарського судочинства.
За результатами розгляду Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимоги кожного зі згаданих позивачів підлягають розгляду за різними правилами судочинства.
Частиною 4 ст. 173 ГПК України встановлено, що не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ч. 6 ст. 173 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз’єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об’єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.
Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз’єднання позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи в разі, якщо порушено правила об’єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 173 цього Кодексу).
Зміст наведених норм свідчить про те, що порушення правил об’єднання позовних вимог, якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи їх не роз’єднає, є підставою для повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
У цій справі попередні судові інстанції зазначених норм процесуального права не врахували, не встановили, що у позові об’єднано вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, тому дійшли помилкових висновків щодо віднесення спору в частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах держави в особі міськради на захист права власника на земельну ділянку, до юрисдикції адміністративних судів та безпідставно закрили провадження у справі щодо позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Ради.
Це є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі міськради, та для передачі справи в указаній частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду справи в цій частині.
Підготував Леонід Лазебний
You must be logged in to post a comment Login