Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

Судова практика

Облгази проти НКРЕКП: у справі про «морозні коефіцієнти» суд поставив регулятору «двійку»

Опубліковано

on

Юрій Котнюк, ЮВУ

У минулому місяці Окружний адміністративний суд Києва ухвалив аж чотири рішення за однотипними позовами чотирьох газорозподільних підприємств, у яких ті просили скасувати постанови НКРЕКП про заборону приводити об’єми спожитого населенням газу до стандартних умов. Простіше кажучи, застосовувати «морозні коефіцієнти». Якщо ці вердикти будуть залишені без змін у судах наступних інстанцій, регулятор стане всезагальним посміховиськом, оскільки виходить так, що він вимагав у своїх ліцензіатів не виконувати вимоги своїх же власних регуляторних актів, мало того, вимагав у них не виконувати закон.

Витоки цієї практики слід шукати ще в радянській добі

Розповідаючи про цю ситуацію, нам ніяк не обійтися без того, щоб не згадати закони фізики, вірніше один із них, а саме Гей-Люссака, в якому йдеться про те, що об’єм газу при підвищенні температури збільшується, а при зниженні – зменшується десь приблизно на 3,6 відсотка на кожні 10 градусів, якщо міряти за звичною нам шкалою Цельсія. Коли ж природний газ охолодити до мінус ста шістдесяти градусів, він зменшиться у шістсот разів і взагалі перетвориться на скраплений. В нашому кліматі амплітуда коливань між січнем і липнем становить 40–50 градусів, тож можете порахувати, як коливаються об’єми блакитного палива і яке це може мати значення для комерційних розрахунків.

Для запровадження правильного обліку в Радянському Союзі ще в 1963 році така установа як Державний комітет стандартів, мір та вимірювальних приладів СРСР видала регуляторний акт з чудернацькою назвою ГОСТ, з якого випливало, що стандартною умовою для визначення об’єму газу є температура плюс 20°С, тиск 760 міліметрів ртутного стовпчика і нульова вологість.

Протягом кількох десятиліть цей стандарт застосовувався лише в промислово-виробничій сфері, й для широких верств населення ніякого значення не мав. Що ж стосується населення, то воно протягом тривалого часу побутових лічильників газу не знало і за газ платило не залежно від кількості спожитих кубометрів, а залежно від кількості осіб, прописаних у квартирі. Навіть після того як більшість домогосподарств завели собі прилади обліку, побутові споживачі платили за такі об’єми, які показували їхні лічильники.

Варто зазначити, що в Україні кількість днів, коли температура вище двадцяти градусів тепла, набагато менша за кількість днів, коли вона нижча цієї відмітки, тож газорозподільні підприємства (облгази), маючи справу з населенням, несли у зв’язку з цим певні збитки, які заносилися до категорії виробничо-технологічних втрат. Тож показання побутових лічильників у цьому плані використовувалися для того, аби точніше порахувати розміри понесених втрат.

У зв’язку з цим 26 лютого 2004 року наказом Міністерства палива та енергетики України № 116 була затверджена так звана Методика приведення об’єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників. В її додатках містилися таблиці коефіцієнтів, які потім прозвали «морозними» – саме на них треба було множити робочий об’єм, тобто показаний лічильником обсяг спожитого газу, аби отримати його стандартний об’єм.

Найбільший коефіцієнт, зрозуміло, встановлювався для січня, найменший – для липня, проте його величина залежала не лише від пори року, а й від місця розташування лічильника: якщо він, скажімо, знаходився надворі, то коефіцієнт був більшим, а якщо всередині квартири, розташованої на верхніх поверхах житлової висотки, то, звісно, менше. Окрім цього, певне значення мали регіональні кліматичні особливості, оскільки зими в Криму зазвичай тепліші, ніж на Чернігівщині чи Сумщині. Що стосується Києва, то мінімальний коефіцієнт становив 0,98, максимальний – 1,10.

Дивна пауза тривала три роки

Отже, наголошуємо: «морозні коефіцієнти» існували давно, але застосовувалися лише до комерційно-промислових споживачів, а от населення про них не знало ні сном, ні духом. Газорозподільні підприємства (облгази) брали паливо з належних Укртрансгазу магістральних газопроводів і через свої місцеві трубопроводи розподіляли побутовим споживачам. Причому облгази отримували його від Укртрансгазу з урахуванням «морозних коефіцієнтів», а люди – без їх урахування.

За підрахунками фахівців, різниця становила від 300 до 500 мільйонів кубометрів на рік, тобто приблизно від 3 до 5 відсотків спожитого населенням газу, але ці втрати компенсувалися облгазам відповідно до згаданої вище методики, а також низки інших регуляторних актів, затверджених Мінпаливенерго, згодом реорганізованого в Міненерговуглепром. Формально все змінилося у 2015 році, коли був прийнятий Закон України «Про ринок природного газу», в якому були не лише підтверджені стандартні умови товарного газу з його двадцятьма градусами тепла, а й визначено, що ці параметри поширюються на всі без виключення категорії споживачів: про це йшлося в пункті 31 статті 1.

Новий порядок був закріплений ще в трьох регуляторних актах, затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнятими в один і той же день – 30 вересня 2015 р. Першим серед них слід назвати Кодекс газорозподільних систем (постанова № 2494) – там про стандартні умови йдеться ІХ-му розділі 1-й главі, 3-му пункті. Другим назвемо Правила постачання природного газу (постанова № 2496) – в них стандартні умови згадуються в пункті 9. Третім за важливістю йде Типовий договір розподілу природного газу (постанова № 2498) – в його тексті відповідь на наше питання міститься в пунктах 5.3 і 5.6.

Усі перелічені акти набирали чинності з наступного дня після опублікування, тож «морозні коефіцієнти» мали застосовуватися, починаючи з жовтня 2015 року, проте внаслідок якихось невідомих політичних домовленостей пауза затягнулася на три роки. Лише в жовтні 2018-го облгази стали нараховувати населенню ті обсяги спожитого газу, які були помножені на відповідні коефіцієнти. А вже газопостачальні підприємства (газзбути) стали присилати людям платіжні повідомлення, які пропонували заплатити за обсяги спожитого газу, що були трішечки більшими, аніж ті, що показували їхні лічильники.

Йшлося про невеличку надбавку від одного до чотирьох відсотків, але народ сприйняв це так, ніби його пограбували в темному провулку. А органи влади, замість того, щоб узяти на себе важку й невдячну справу пояснити людям, що так воно й повинно бути, пішли іншим шляхом й почали приймати прості та легкі для розуміння неправильні рішення. А Прем’єр-міністр Володимир Гройсман у стінах Верховної Ради дозволив собі вибухнути непарламентською лексикою, яка в перекладі на мову дипломатичних салонів звучить як «Цих монополістів треба належним чином покарати, оскільки їхні дії не подобаються населенню».

Аргументи Нацкомісії виявилися нікудишніми

Попервах НКРЕКП збиралося ухвалити одну постанову, якою б заборонялося всім облгазам застосовувати «морозні коефіцієнти», але чиновники Державної регуляторної служби України пояснили, що тоді це буде регуляторний акт, прийняття якого потребуватиме багатомісячної процедури узгодження й обговорення. Тоді в Нацкомісії придумали хитрий вихід: прийняли аж 42 постанови, кожна з яких забороняла будь-якому з 42 діючих у країні облгазів приводити об’єми використаного побутовими споживачами природного газу до стандартних умов. Це сталося 23 листопада 2018 року.

Далі закрутилося: половина облгазів мовчки підкорилася й припинила нараховувати «морозні коефіцієнти», зате інші продовжували це робити й синхронно подали до Окружного адміністративного суду позови про визнання незаконними й скасування персонально адресованих кожному з них постанов НКРЕКП. Варто зазначити, що табір «заколотників» склали 20 облгазів, що входили до Регіональної газової компанії Дмитра Фірташа. Двоє з них – ПАТ «Івано-Франківськгаз» і ПАТ «Сумигаз» навіть зуміли в порядку забезпечення позову добитися від суду зупинки дії своїх постанов до вирішення справи по суті. Що ж стосується решти, то Нацкомісія наклала на них штрафи за невиконання рішень регулятора в сумі 850 тисяч гривень, які, звичайно ж, ніхто не збирався платити.

І ось 15 травня суддя ОАС Києва Аріна Литвинова ухвалила три рішення, якими задовольнила позови публічних акціонерних товариств «Волиньгаз», «Закарпаттягаз» і «Миколаївгаз». А 22 травня суддя того ж суду Тетяна Шейко задовольнила аналогічний позов ПАТ «Львівгаз».

В ході судового процесу сторона відповідача навела доволі кволу доказову базу. Юристи Нацкомісії навіть вдалися до дешевого трюку, зокрема, послалися на розділ XV Кодексу газорозподільних систем, в якому написано, що розміри коефіцієнтів слід визначати за додатками до згаданої вище методики, затвердженої наказом Мінпаливенерго №116 від 26.02.2003 р. А в цій методиці, мовляв, написано, що її дія не поширюється на випадки використання газу громадянами для власних потреб. Але цей номер не пройшов: судді погодилися з тим, що у згаданій методиці дійсно є такі слова, але при цьому вказали, що в даному випадку Кодекс ГРС посилається не на текст самої методики, а на цифри таблиць, що містяться в її додатках.

В іншому місці представники НКРЕКП вирішили прикинутися сліпими й затялися доводити, що в тій самій методиці ні про які коефіцієнти не йдеться. У зв’язку з цим обидві судді у всіх чотирьох рішеннях не змовляючись написали одну й ту ж фразу: «Посилання відповідача на те, що Методика №116 взагалі не містить величин коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні розрахунків із побутовими споживачами, є недоречними з урахуванням вищенаведеного, а також того, що відповідні коефіцієнти містяться в додатках до Методики №116».

Таким чином, перші чотири рішення вже ухвалені, на підході ще 16, і, як бачите, є вагомі підстави припускати, що вони також будуть позитивними для позивачів. А якщо вони ще й успішно пройдуть через апеляційну та касаційну інстанції, то, думається, що решта облгазів, котрі лишилися лояльними до регулятора, теж не будуть сидіти склавши руки й знайдуть спосіб оскаржити й свої постанови.

Джерело: Юридичний вісник України

Судова практика

Суд визнав ПАТ «Укрінком» правонаступником «Укрінбанку»

Опубліковано

on

Голова правління ПАТ «Укрінком» Алла Ільюченко повідомила, що Чернівецький апеляційний суд визнав «Укрінком» правонаступником «Укрінбанку», тим самим поклавши край спекуляціям щодо правового статусу компанії.

Як ідеться в заяві А. Ільюченко, після перейменування ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком» в 2016 році виникло багато суперечок з приводу того, чи є Приватне акціонерне товариство «Укрінком» правонаступником ПАТ «Укрінбанк». За словами голови правління компанії, представники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у публічних виступах стверджували, що ПАТ «Укрінком» не може бути правонаступником ПАТ «Укрінбанк», а отже, не має юридичних підстав заявляти права на активи банку. Наприклад, наголошується в заяві, 20 грудня 2018 року на сайті ФДМУ був розміщений прес-реліз із посиланням на рішення суду, яким була визнана недійсною угода з приймання-передачі нерухомого майна нежитлової будівлі оздоровчого комплексу з кафе-баром на вулиці Є. Максимовича в Чернівцях на підставі акта між ВАТ «Українська інноваційна компанія» та ТОВ «Столиця Інвест 2008». Основним аргументом суду було те, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» не отримала права і зобов’язання правонаступника ПАТ «Український інноваційний банк». Дане рішення було надане прес-службою ФДМУ громадськості як загальна судова практика.

Тим не менше вже 17 травня цього року постановою Чернівецького апеляційного суду було скасовано рішення Шевченківського районного суду Чернівців у справі № 727/3555/18 від 27 листопада 2018 р., що прямо говорить про визнання ПАТ «Укрінком» правонаступником ПАТ «Укрінбанк».

Уточнимо, ПАТ «Укрінбанк» було перейменовано на приватне акціонерне товариство «Укрінком» в 2016 році із метою відповідності і на виконання Закону України «Про банки і банківську діяльність», отримавши при цьому всі права (активи, цінні папери, кредитний портфель тощо) й зобов’язання банку перед вкладниками. Таким чином, даним судовим рішенням покладено край усім спекуляціям довкола цього питання.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Судова практика

КСУ скасував мінімальний вік для виходу на пенсію

Опубліковано

on

Конституційний Суд визнав неконституційним встановлення мінімально необхідного віку для нарахування пенсії за вислугу років.

Четвертого червня КСУ ухвалив рішення за конституційним поданням 45 депутатів Верховної Ради щодо відповідності Конституції окремих положень законів «Про пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державну службу», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус народного депутата України», «Про дипломатичну службу», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про Кабінет Міністрів України», «Про прокуратуру», а також положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого постановою парламенту від 13 жовтня 1995 року.

Своїм рішенням Конституційний Суд визнав неконституційними положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення».

Нагадаємо, цим положенням було встановлено додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років — досягнення віку 50 років для працівників льотного і льотно-випробувального складу, і 55 років для працівників освіти, охорони здоров’я і соціального забезпечення, а також артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів.

Відповідно до Закону, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. З викладеного випливає, що втрата професійної працездатності або придатності не пов’язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд виходить із того, що встановлена, як додаткова, умова для призначення пенсії за вислугу років — досягнення віку 50 років та 55 років — нівелює сутність права на соціальний захист. Крім того, на думку КСУ, підвищення на 5 років пенсійного віку для жінок, збільшення на 5 років загального і спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної законодавством.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Судова практика

Указ Президента, можливо, і не зовсім конституційний, проте дочасні вибори відбудуться…

Опубліковано

on

Двадцятого червня КСУ визнав Указ Президента України Володимира Зеленського щодо розпуску парламенту й дочасних виборів конституційним. І це вже – доконаний факт.

Рішення Конституційного Суду України в нашій державі завжди мали значний авторитет і виконувалися без обговорення та вибачень, хоча деякі з них і сприймалися як соціально-правовий винахід. Але при цьому рішення виконувалися всі, навіть ті з них, які були, м’яко кажучи, не зовсім коректні.

Остання прес-конференція голови ЦВК Тетяни Сліпачук ставить у глухий кут правників, а суддівське товариство, у першу чергу судді КСУ, були, ймовірно, взагалі шоковані. Адже керівниця ЦВК заявила, що «Конституційний Суд України не може зупинити своїм рішенням парламентські вибори», а може лише визначити конституційність Указу Президента про розпуск Верховної Ради. Й хоча КСУ – це єдиний орган, який може вирішувати, чи був цей президентський указ конституційним, чи ні, але виникає питання: як ми повинні поводитися, як здійснити його виконання? Адже КСУ не може зупинити вибори своїм рішенням, він просто може визначити конституційність указу, нічого більше». Решта питань – за ЦВК, якій потрібно зрозуміти обґрунтування і мотиви рішення, щоб вчинити необхідні правові дії. І якщо судді Конституційного Суду України оголошують, що президентський указ не відповідає Конституції, то це означає, що немає такого указу, а значить, у ЦВК немає ніяких законних підстав витрачати державні кошти на вибори. Хоча процес підготовки до них запущений. Він не може бути відкладений або на якийсь час призупинений. Зараз відбувається етап реєстрації, яка закінчиться 20 червня. Далі, власне 25 червня, потрібно завершити документування реєстрації і прийняти всі необхідні рішення, включно про форму виборчого бюлетеня тощо. Щодо реєстраційних процедур, то ЦВК зареєструвала понад 600 кандидатів-мажоритарників. Водночас, як відомо, 4 червня Велика Палата КСУ почала розгляд справи про відповідність Конституції Указу Президента України «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради VIІI-го скликання і призначення позачергових виборів».

Й опитування, проведене соціологічною групою «Рейтинг», свідчить, що більшість опитаних українців вважають, що вибори до Верховної Ради повинні відбутися 21 липня попри рішення Конституційного Суду. Ця більшість складає не менше 63% опитаних. Парадокс у тому, що якщо Конституційний Суд визнає Указ Президента України В. Зеленського про розпуск парламенту неконституційним, то вибори до ВРУ все одно повинні відбутися того ж таки 21 липня, як зазначено у рішенні глави держави. Отже, конституційний процес не призупиняється, хоча в ньому й виникли та й постійно виникають непорозуміння і навіть «дірки». Адже якщо навіть керівниця ЦВК не розуміється на значенні сенсу конституційної юрисдикції у правовій державі або вважає, що рішення Конституційного Суду України – формальний папірець, який не потребує виконання, то з політичного електорату загалом не має чого й вимагати. Дайош вибори! І все! Таким чином, правовий нігілізм, такий характерний для виборів Президента 2019 року, починає сіяти інші плоди вітчизняного правового поля.

У владній команді Президента вже чутно голоси й про необхідність перегляду Основного Закону. Так, представник Президента у Верховній Раді Руслан Стефанчук нещодавно заявив, що Конституцію України необхідно змінити. «Конституція буде змінена, але чи буде вона змінена в якійсь частині або в цілому, можливо, на референдумі – все це питання дискусії». За його словами, «раніше зміни вносили в розділи повноважень Ради і Президента, а ми повинні починати з розділу про права і свободи громадян. Там маса декларативних прав, які абсолютно не мають ні механізму реалізації, ні механізму захисту цих прав. Це треба міняти», – заявив Руслан Стефанчук.

Слід зауважити, що такого розгулу щодо конституційного процесу і конституційної юрисдикції навряд чи хто очікував. Усі документи, – себто рішення КСУ, текст Конституції України самі по собі перетворюються на папірці, які можна й не виконувати або вносити до них зміни. Що ж лишається робити юридичному товариству? Хіба що готувати позов до Президента, якщо він вдасться до ідеї внесення змін до Конституції з тим, щоб вимагати мораторію на зміни, життя за Основним Законом держави. Інакше правовий порядок і все, що з ним пов’язане, перетвориться на формальність, на яку ніхто не зважатиме. Але це єдине, що потрібно захищати, інакше право і регулювання почнуть перетворюватися у правовий дефолт.

Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.