Судова практика
Одного лише бажання брати участь у воєнних діях по обороні України недостатньо для звільнення від відбування покарання з випробуванням
3 серпня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 754/9758/20 задовольнив касаційну скаргу прокурора, який не погоджувався із звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, фігуранта засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки засуджений виявив бажання брати участь у воєнних діях по обороні України та добровільно долучився до лав добровольчого формування.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що призначаючи покарання із застосуванням ст. 75 КК України суд належним чином не обґрунтував мотивів прийнятого рішення про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Верховний Суд вказав, що при вирішенні питання про можливість застосування положень ст. 75 КК України, суд не врахував належним чином усіх даних про особу та обставин скоєного у стані наркотичного сп’яніння кримінального правопорушення.
Всі наведені судом апеляційної інстанції дані про особу засудженого, з огляду на які апеляційну скаргу прокурора про неправильне застосування положень ст. 75 КК України визнано безпідставною, були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України та, на думку Верховного Суду, не є переконливими аргументами, які б свідчили про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання.
Крім того, зважаючи на те, що на час касаційного розгляду засуджений не надав жодних даних про зарахування його до Збройних Сил України чи інших військових формувань, які б підтвердили щирість та реальність його наміру брати участь у воєнних діях по обороні України, як він та його захисник заявляли про це в судах попередніх інстанцій, Верховний Суд визнав, що вказані в ухвалі апеляційного суду обставини, які стали підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги прокурора, не свідчать про наявність підстав для застосування положень ст. 75 КК України.
Засуджений просив звільнити його від відбування покарання з випробуванням у зв’язку з необхідністю проходження військової служби та в матеріалах справи на підтвердження цього міститься лише довідка за підписом командира Добровольчого українського корпусу про його добровільне залучення та перебування в зазначеному формуванні.
Водночас, вказане формування було розформовано та перетворено на окрему механізовану бригаду у складі Збройних Сил України. Матеріали кримінального провадження не містять жодних даних про службу засудженого у цьому формуванні та будь-яких даних про мобілізацію і службу в Збройних Силах України чи інших військових формуваннях.
Тому, враховуючи, що саме бажання засудженого брати участь у воєнних діях по обороні України, що є вкрай актуальними у час збройної агресії російської федерації, було основною підставою для визнання необґрунтованою апеляційної скарги прокурора про неправильне, на його думку, застосування ст. 75 КК України та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м’якості, Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
