Судова практика
Cтрок звернення до суду у справах про звільнення працівника відраховується від дня вручення копії наказу, а не моменту, коли працівник дізнався про звільнення
29 липня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 279/6637/25 частково задовольнив касаційну скаргу звільненого працівника у справі про поновлення на роботі.
Позивача було звільнено з посади у зв’язку з ліквідацією філії підприємства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. До суду він звернувся майже через рік після видання наказу про звільнення.
Суд першої інстанції відмовив у позові через пропуск місячного строку на звернення, встановленого ст. 233 КЗпП. Апеляційний суд, хоча й визнав звільнення незаконним по суті (роботодавець не запропонував жодної вакантної посади), погодився з висновком про пропуск строку, взявши до уваги, що позивач дізнався про звільнення в грудні 2024 р., коли було видано наказ.
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу працівника вказав, що за загальним правилом строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права. Однак норма ст. 233 КЗпП деталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення (узгоджується з постановою правовою позицією ВС, викладеною у постанові від 22.01.2025 у справі № 757/5467/21).
Для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення працівнику копії наказу (розпорядження) про звільнення. Тобто для цієї категорії трудових спорів передбачено спеціальне правило обрахунку, відмінне від загального, за яким виникнення права на звернення до суду пов’язується з моментом, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Верховний Суд встановив, що матеріали справи взагалі не містять доказів вручення позивачеві копії наказу про звільнення, а факт отримання такої копії позивач у судовому засіданні не підтвердив. Апеляційний суд фактичні обставини вручення (чи невручення) копії наказу та дату такого вручення не досліджував, що унеможливило визначення дня, з якого слід обчислювати місячний строк звернення до суду. Той факт, що позивач дізнався про звільнення в грудні 2024 р., не має значення для обрахування строк звернення до суду для його оскарження, оскільки для звільнення застосовується саме спеціальне, а не загальне правило.
Оскільки апеляційний суд не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, Верховний Суд на підставі ч. 3, 4 ст. 411 ЦПК України скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
