Судова практика
Оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено детальний план населеного пункту, має відбуватися в порядку адміністративного судочинства
Коли один з учасників спору – суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції і в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин, такий спір є публічно-правовим.
15 травня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 363/3786/17 за позовом власниці земельної ділянки до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.
За матеріалами справи, у жовтні 2017 р. власниця земельної ділянки звернулася до суду зі згаданим позовом, обґрунтувавши свої вимоги тим, під час ознайомлення з графічною частиною проекту детального плану території села Нові Петрівці позивачка виявила, що земельна ділянка з цільовим призначенням – для будівництва господарських будівель і споруд, яка є її приватною власністю та відповідає генеральному плану села Нові Петрівці, у запропонованому проекті детального плану визначена як паркова зона, на якій у майбутньому будуть встановлені альтанки. На переконання позивачки, затвердження проекту детального плану може призвести до порушення сільрадою її права власності на земельну ділянку.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 7 травня 2018 р. провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, бо спір є публічно-правовим.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 7 вересня 2018 р. ухвалу районного суду скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційний суд керувався тим, що спірні правовідносини стосуються права власності позивачки на земельну ділянку. Предметом спору є усунення перешкод у реалізації права власності на земельну ділянку, а відтак спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
У своїй касаційній скарзі сільрада наполягала, що оскаржуване позивачкою рішення органу місцевого самоврядування є нормативно-правовим актом, стосується не лише прав конкретної особи, а поширюється на необмежену кількість суб`єктів містобудування, що мають у власності (користуванні) земельні ділянки для містобудівних потреб на відповідній території, а тому спір є публічно-правовим і повинен розглядатися адміністративним судом.
Розглянувши справу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у вказаних правовідносинах сільрада реалізує свої повноваження як суб’єкт владних повноважень у сфері публічно-правових відносин та пов’язаних із підготовкою та виданням нормативно-правового акта, яким є детальний план території. У позові власниця земельної ділянки просила зобов’язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні права власності на належну їй земельну ділянку шляхом визнання недійсним рішення.
Попри те, що позивачка сформулювала позовну вимогу як зобов’язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні права власності на належну їй земельну ділянку шляхом визнання недійсним указаного рішення, фактично суть вимоги зводиться до оскарження рішення сільради – органу місцевого самоврядування, яким затверджено детальний план села.
При цьому вказане рішення не є актом індивідуальної дії, який стосується конкретних прав чи обов’язків певної особи. Оспорюване рішення є нормативно-правовим актом, дія якого поширюється на необмежену кількість суб’єктів та застосовується багаторазово.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визнав спір щодо оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено детальний план населеного пункту публічно-правовим і таким, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому обґрунтовано закрив провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Підготував Леонід Лазебний
