Connect with us

Судова практика

Особа може звернутися з позовом до держави про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства

8 жовтня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду закрила провадження у справі № 826/56/18, вказавши, що оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Усі процесуальні порушення, допущені судами після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені.

Вироком районного суду в кримінальній справі, залишеним без змін апеляційним судом, частково задоволено цивільний позов потерпілого.

Позивач, не будучи обізнаним з порядком звернення вироку до виконання, очікував відшкодування завданих збитків засудженим, однак після звільнення з місця відбування покарання останній відмовився від відшкодування шкоди, оскільки позивач не отримав виконавчого листа.

Позивач звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Постановою районного суду відмовлено в задоволенні цієї заяви позивача.

Вважаючи свої права порушеними бездіяльністю районного суду, яка виразилась у невиконанні останнім вимог Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 р. № 68 та невидачі виконавчого листа, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, стягнути з районного суду на його користь кошти на відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю.

Окружний адміністративний суд в задоволенні позову відмовив.

Апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково, оскільки працівниками апарату суду дій, зазначених у п. 16.1.21 Інструкції, вчинено не було, що свідчить про протиправну поведінку відповідача.

Розглянувши касаційні скарги позивача і відповідача, Велика Палата Верховного Суду вказала, що Конституційний Суд України в п. 4.2 Рішення від 23 травня 2001 р. № 6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України.

Оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Відповідні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі № 757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 р. у справі № 462/32/17, від 2 жовтня 2019 р. у справі № 815/110/16, від 27 листопада 2019 р. у справі № 1540/4005/18 та інших.

Причин та чи підстав для відступу від цих правових висновків Велика Палата не знайшла та зазначила, що у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо заявлених позивачем вимог слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Тому зазначені позовні вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважила, що позивач не позбавлений можливості звернутися з позовом до Держави про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства, якщо вважає, що діями чи бездіяльністю певних державних органів порушено його майнові або особисті немайнові права.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Продовжити читання →

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2024
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.