Судова практика
Перебудова не врятує від знесення об’єкт, самочинно збудований на невідведеній ділянці без дозволу і проекту
29 січня 2020 р. Верховний Суд у справі № 822/2149/18 залишив без задоволення касаційну скаргу особи, яка самочинно збудувала споруду.
Виконавчий комітет міської ради звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати особу за власні кошти знести самочинно збудовану споруду.
Окружний суд рішенням, залишеним без змін апеляційним судом, позов задовольнив. Рішення вмотивовані тим, що відповідач здійснив будівництво без направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без належно затвердженого проекту на будівництво, з використанням земельної ділянки, що не була відведена забудовнику, та із порушенням її цільового призначення, що є підставою для знесення самочинно збудованої споруди.
У касаційній скарзі відповідач посилався на те, що відсутні докази будівництва гаражу з істотним відхиленням від проекту та докази його відмови перебудувати гараж. Суди попередніх інстанцій не встановили підстав для застосування такої крайньої міри як знесення самочинного будівництва та не перевірили можливості перебудови спірної будівлі.
Верховний Суд, у зв’язку з необхідністю відступити від правових висновків Верховного Суду, передав справу на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
Верховний Суд дійшов висновку, що підстав для відступу від висновків ВС, зроблених в аналогічних справах від 17 липня 2018 р. № 820/3183/16, від 31 липня 2018 р. № 813/6426/14, від 7 вересня 2018 р. № 813/6284/14, від 6 березня 2019 р. № 814/2645/15, від 15 травня 2019 р. № 813/6423/14, немає.
ВС звернув увагу, що правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об’єкта самочинного будівництва.
За змістом ч. 7 ст. 376 ЦК України зобов’язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише в разі:
1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб;
2) істотного порушення будівельних норм і правил.
У цих випадках відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування може звернутися з позовом про зобов’язання особи до проведення перебудови. Таке рішення суд може ухвалити за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови й усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено та відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 р. № 3038-VI, за якою в разі виявлення факту самочинного будівництва об’єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені в приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об’єкта та компенсацію витрат, пов’язаних з таким знесенням.
Можливість перебудови та усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
Стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об’єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови в таких альтернативних випадках самочинного будівництва:
1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи;
3) без належно затвердженого проекту.
Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або її коштом (ч. 4 ст. 376 ЦК України).
У цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов’язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану у спосіб перебудови.
У справі, яка розглядається, встановлено, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, а отже має місце той вид самочинного будівництва, для якого ЦК України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов’язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.
Тобто ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.
Для висновку про задоволення позову в цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов’язального припису з вимогою усунути виявлені порушення.
Підготував Леонід Лазебний
