Судова практика
Перелік меж і підстав оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості є вичерпним
29 березня 2023 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 947/10464/21 залишила без задоволення касаційну скаргу прокурора на вирок суду першої інстанції, який не міг бути предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Вироком районного суду затверджено угоду про визнання винуватості між обвинуваченим, визнаним винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та прокурором окружної прокуратури.
Апеляційний суд відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора, який вказував на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість.
Розглянувши касаційну скаргу прокурора, Велика Палата вказала, що ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом (п. 1 ст. 2 вказаного Протоколу). Із цього права можуть поширюватися винятки для передбачених законом незначних правопорушень або коли відповідну особу судив у першій інстанції найвищий суд, або коли її було визнано винною і засуджено після оскарження виправдувального вироку (п. 2 зазначеної статті).
Читайте також: Затверджуючи угоду про визнання винуватості, суд не має перевіряти докази виконання обов’язків обвинуваченим
Оскільки Конвенція гарантує права та свободи приватним особам, а не державі, наведені вище конвенційні гарантії стосуються оскарження обвинуваченим, а не прокурором.
Статтею 424 КПК визначено перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. За приписами ч. 1 вказаної статті вироки суду першої інстанції оскаржуються в касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.
Зважаючи на те, що ухвалою апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок районного суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості, вказаний вирок не був переглянутий по суті в апеляційному порядку, а отже, не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Таким чином, з урахуванням зазначеного та положень п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 424 КПК вирок районного суду не може бути предметом перевірки суду касаційної інстанції. Тому за відсутності у цього суду повноважень здійснювати таку перевірку, а у прокурора – повноваження оскаржити цей вирок, який не був переглянутий в апеляційному порядку, касаційне провадження за його касаційною скаргою прокурора Велика Палата закрила.
Читайте також: Вчинення злочину у співучасті не виключає затвердженої угоди про визнання винуватості з одним із співучасників
Також Велика Палата звернула увагу на те, що за змістом ч. 2 ст. 473 КПК наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 КПК, зокрема, крім випадків оскарження прокурором вироку на підставі угоди про визнання винуватості з інших підстав, ніж призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, а також затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно із ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена (п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК).
Зазначений перелік меж і підстав, з яких вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено, є вичерпним.
Як правильно встановив апеляційний суд у цій справі, апеляційна скарга прокурора була подана на судове рішення з підстав, з яких воно не може бути оскаржене прокурором згідно з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК.
Мотиви, що зазначені у касаційній скарзі прокурора щодо наявності порушень, які дають йому повноваження на оскарження вироку на підставі угоди про визнання винуватості, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК Велика Палата відхилила як необґрунтовані та такі, що жодним чином не доводять його права на оскарження такого вироку.
Така позиція кореспондує з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 2 жовтня 2018 р. у справі № 523/13129/17.
Підготував Леонід Лазебний
