Судова практика
Право власності на частину земельної ділянки не переходить до особи, яка набула у власність розміщений на ній об’єкт нерухомості, якщо ділянка перебуває у державній чи комунальній власності
7 серпня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 153/1548/23 задовольнив касаційну скаргу міської ради, яка відмовила у передачі земельної ділянки у власність позивачки.
Особа звернулась до суду з позовом до міської ради, вважаючи рішення відповідача необґрунтованим, таким, що порушує її права та законні інтереси, прийняте з порушення вимог земельного законодавства, зокрема, вимог закону, що регулює питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права власності, на об’єкт нерухомого майна, що розміщений на ній (ст. 120 ЗК України).
На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, укладеного між позивачкою та відповідачем, за результатами електронного аукціону вона отримала у власність стоматологічну поліклініку. У цей же день право власності на об’єкт приватизації було зареєстровано.
У порядку та у строки, визначені ч. 11 ст. 120 ЗК України, вона звернулася до відповідача з клопотанням про передачу у власність земельної ділянки, на якій знаходиться придбана нею стоматологічна поліклініка. Міська рада їй відмовила.
Рішенням районного суду у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, апеляційний суд, застосувавши норми ст. 377 ЦК України та ч. 1 ст. 120 ЗК України, дійшов висновку про наявність у позивачки права отримати у власність земельну ділянку у порядку безоплатної приватизації відповідно до ч. 11 ст. 120 ЗК України.
Читайте також: Земельна ділянка і зведені на ній будівлі у разі спадкування мають єдину юридичну долю
У касаційній скарзі міська рада зазначала, що відповідно до Витягу про земельну ділянку з Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності. Статтею 121 ЗК України не передбачено можливості одержання громадянином в порядку безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров’я та соціальної допомоги.
Верховний Суд вказав, що аналіз ч. 1 ст. 120 ЗК України свідчить про те, що ця норма може застосовуватися у разі, якщо об’єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці, крім земель державної, комунальної власності.
Частина 11 ст. 120 ЗК України передбачає для власника (набувача) об’єкта нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці державної або комунальної власності, три варіанти набуття у власність або користування земельної ділянки державної або комунальної власності: ст. 118 ЗК України (порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами); ст. 123 ЗК України (порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування); ст. 128 ЗК України (порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам).
Читайте також: За відсутності технічної можливості поділу земельної ділянки спадкоємець може вимагати грошову компенсацію своєї спадкової частини
При зверненні до міської ради з клопотанням щодо передання у власність земельної ділянки, на якій розташована належна позивачці на праві власності стоматологічна поліклініка, позивачка обрала порядок безоплатної приватизації земельної ділянки, який визначений ст. 118 ЗК України.
Статтею 121 ЗК України передбачено вичерпний перелік категорій земельних ділянок державної або комунальної власності та їх розміри, які громадяни України мають право набути шляхом безоплатної передачі їм у власність.
Суд першої інстанції встановив, що міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення діяла на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», нормами Земельного кодексу України, в тому числі, ст. 121 ЗК України, якою не передбачено можливості набуття права власності на земельну ділянку (як набувачем об’єкту малої приватизації) в порядку безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров’я та соціальної допомоги. Спірна земельна ділянка не підлягає продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах), а тому позивач має переважне право на викуп земельної ділянки або права на неї чи оренди без проведення земельних торгів (ч. 1 – 2 ст. 134 ЗК України).
Таким чином, міська рада уповноважена прийняти рішення щодо передачі спірної земельної ділянки комунальної власності на праві користування позивачці в порядку, визначеному ст. 123 ЗК України, або на праві викупу в порядку, визначеному ст. 128 ЗК України.
Отже, Верховний Суд постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог скасував та залишив у силі в цій частині рішення районного суду.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX
