Судова практика
Правомірність визначення суддівської винагороди має оскаржуватися в адміністративному суді
Спори щодо визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання і їх виплати пов’язані з проходженням та звільненням з публічної служби, і підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства
14 листопада 2018 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 р. і постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2018 р. у справі № 757/70264/17-ц (провадження № 14-360цс18) за позовом громадянина до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Лівобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання визначеного до виплати розміру суддівської винагороди неправомірним, зобов’язання вчинити дії.
Розглядаючи справу, Велика Палата встановила, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому, зокрема, просив визнати неправомірним розмір суддівської винагороди, визначений до виплати у виданій ВССУ довідці про суддівську винагороду, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання.
Печерський районний суд м. Києва постановив ухвалу, залишену без змін судом апеляційної інстанції, якою відмовив у відкритті провадження з тієї підстави, що спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
8 березня 2018 р. позивач звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив попередні рішення скасувати з підстав порушення правил предметної та суб’єктної юрисдикції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, розглядаючи скаргу, зазначила, що спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення, на відміну від спорів щодо оскарження рішень (нормативно-правових або індивідуальних актів), дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи здійснює орган, з яким виник спір, у правовідносинах з позивачем владні управлінські функції.
Для визначення юрисдикції спору з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв’язку з чим – прийняттям, проходженням або звільненням – виник спір.
Спори щодо визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання та їх виплати є такими, що пов’язані з проходженням та звільненням з публічної служби. Тому на них поширюється юрисдикція адміністративного суду.
Якщо спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов’язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби, а орган, у якому особа перебувала на цій службі, не здійснював щодо неї публічно-владні управлінські функції у спірних правовідносинах.
Рішення в ЄДРСР
