Рішення суду є прийнятим про права, інтереси та обов’язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в рішенні є висновки про її права, інтереси та обов’язки | LexInform: Правові та юридичні новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Судова практика

Рішення суду є прийнятим про права, інтереси та обов’язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в рішенні є висновки про її права, інтереси та обов’язки

Дата публікації:

13 січня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 466/5766/13-ц залишив без задоволення касаційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, оскільки оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання про її права, обов’язки та інтереси.

Позикодавець звернувся до суду із позовом до позичальника про стягнення боргу.

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Особа, яка не брала участі у справі, звернулась до апеляційного суду зі скаргою на зазначене рішення, вважаючи, що договір позики, укладений між сторонами, порушує її майновий інтерес на отримання заборгованості з позичальника за іншим договором.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Ухвалою апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою закрито у зв’язку з тим, що оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання про права, обов’язки та інтереси скаржника.

У касаційній скарзі особа, яка не брала участі у справі, зазначала, що під час розгляду справи апеляційний суд не врахував наявних зобов’язань позичальника щодо відмови від укладення інших договорів позики, які він таки уклав, чим порушив прав та інтереси скаржника.

Верховний Суд з’ясував, що звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, особа, яка не брала участі у справі, зазначала, що між ним та позичальником було укладено договір позики та додаткову угоду до нього.

Згідно з умовами додаткової угоди позичальник взяв на себе зобов’язання не укладати з будь-якими третіми особами кредитних договорів, договорів позики, поруки, іпотеки, застави та будь-яких інших договорів, які б створювали для позичальника зобов’язання на суму більшу 10 000 грн. У зв’язку із укладенням між сторонами договору позики платоспроможність позичальника значно знизилась, а тому оскаржуване рішення, яким стягнуто на користь позикодавця заборгованість з позичальника, безпосередньо впливає на його права та інтереси.

Також Верховний Суд вказав, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов’язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов’язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов’язки такої особи. Будь-який інший правовий зв’язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 р. у справі № 910/18705/17, від 3 червня 2019 р. у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 р. у справі № 910/16430/14, від 5 травня 2020 р. у справі № 910/9254/18.

Невиконання позичальником умов договору позики та додаткової угоди до нього не спростовує наявності в останнього боргових зобов’язань перед позикодавцем.

Таким чином, встановивши, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий суд не вирішував питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки особи, яка не брала участі у справі та звернулася з апеляційною скаргою на це рішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2020 р. у справі № 668/17285/13-ц.

Доводи касаційної скарги на правильність висновку суду апеляційної інстанції не впливають, оскільки особа, яка зверталася з апеляційною скаргою, не довела, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов’язки, і такий зв’язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, це означає, що скаржник в апеляційній скарзі чітко не зазначив, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов’язки, та про які саме.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Судова практика

Залучення експертом для консультації іншого спеціаліста без процесуального рішення слідчого не є істотним порушенням вимог КПК

Опубліковано

on

От

18 травня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 278/2038/17 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який просив визнати висновок експерта недопустимим доказом.

Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч. 1 ст. 121 КК.

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

У матеріалах кримінального провадження є висновок судово-медичної експертизи, який було надано, зокрема на підставі дослідження експертом рентгенологічного знімка кісток черепа потерпілого, що був наданий клінічною лікарнею, який захисник просить визнати недопустимим доказом.

Читайте також: Висновок експерта, свідоцтво якого було анульовано на момент проведення експертизи, є неналежним та недопустимим доказом

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги захисника про те, що висновок судово-медичної експертизи містить суперечності, які не були усунуті судами попередніх інстанцій, а отже, є недопустимим доказом, оскільки вказані доводи перевірялися судом апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.

Зокрема апеляційний суд зазначив, що цей висновок експерта був досліджений судом першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 9597 КПК та оцінений у сукупності з іншими доказами. В апеляційного суду не виникло будь-яких сумнівів з приводу достовірності та обґрунтованості даного експертного висновку. Істотних суперечностей між висновком експерта та фактичними обставинами, встановленими судом, не було встановлено.

Читайте також: У справах про порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту водіями автотехнічна експертиза не є обов’язковою

Апеляційний суд перевіряв доводи захисника про те, що судовий експерт усупереч вимогам кримінального процесуального закону самостійно витребував з обласної лікарні додаткові матеріали – протокол рентгенологічного дослідження. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судово-медичну експертизу на підставі постанови старшого слідчого провів лікар – судово-медичний експерт, який дав направлення потерпілому до лікаря-рентгенолога з приводу опису рентгенологічних знімків.

Верховний Суд не прийняв доводів захисника про те, що, врахувавши думку лікаря-рентгенолога, який підтвердив наявність у потерпілого перелому кісток склепіння черепа, експерт діяв усупереч приписам ч. 4 ст. 69 КПК і збирав докази за власною ініціативою.

Читайте також: Визначення випадків обов’язкового проведення експертизи у кримінальному провадженні не підлягає розширеному тлумаченню

Отже, у цьому випадку залучення експертом для консультації іншого спеціаліста без процесуального рішення слідчого не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 КПК і автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом.

Також судово-медичного експерта було попереджено про відповідальність за відмову чи ухилення від надання висновку, за надання завідомо неправдивого висновку за ст.ст. 384, 385, 387 КК.

За висновком ВС підстав для сумніву в компетентності або неупередженості експерта судами нижчих інстанцій не було встановлено, не було наведено таких і в касаційній скарзі захисника.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 11 травня 2021 р. у справі № 711/2233/18.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Подання доказів – не те саме, що одержання їх шляхом проведення слідчих дій

Опубліковано

on

От

19 травня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 204/4521/18 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, вказавши, що збирання та подання доказів у кримінальному провадженні є різними способами одержання доказової інформації з огляду на їх відмінну правову природу, а саме збирання доказів відбувається через інститут слідчих дій, а подання доказів здійснюється особою добровільно шляхом передачі слідчому, прокурору предметів або документів, які, на її думку, мають значення для кримінального провадження.

Читайте також: Виключення із мотивувальної частини вироку посилання на певні докази не спростовує беззаперечності та переконливості решти доказів у провадженні

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч. 2 ст. 185 КК.

У касаційній скарзі захисник зазначав, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою недопустимість такого доказу як копія диску відеозапису з камер відеоспостереження.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Верховний Суд вказав, що збирання доказів, у тому числі й речових, відбувається через інститут слідчих дій. Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК саме слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Читайте також: Процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД мають досліджуватися під час розгляду справи в суді, а не після розслідування

У цьому контексті відеозапис із місця події був вилучений не шляхом проведення слідчої дії, а шляхом збирання речових доказів, зокрема подання відеодиска з копією відеозапису з місця події особою, яка не має зацікавленості в даній кримінальній справі. Правова природа подання доказів є іншою, ніж одержання їх шляхом проведення слідчих дій, оскільки подання доказів має наслідком їх отримання, що полягає у прийманні того, що надсилається, надається або вручається, тобто при отриманні певна особа добровільно передає, надає, представляє матеріали слідчому чи прокурору. При отриманні предметів та документів, представлених особою для залучення їх до справи як докази, орган дізнання, слідчий або суд повинні допитати особу, яка подає даний предмет чи документ, з метою з’ясування джерела та обставин їх отримання, потім здійснити огляд цих предметів або документів і процесуально зафіксувати їх отримання.

Читайте також: Документи, надані суду лише як такі, що характеризують особу обвинуваченого, не є доказами у кримінальному провадженні

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, свідок добровільно та за власною ініціативою надав слідчому диск з відеозаписом з камер відеоспостереження. Зазначений факт свідок підтвердив під час його допиту в суді першої інстанції.

Отже, Верховний Суд погодився з апеляційним судом щодо відсутності правових підстав, вважати, що зазначений відеозапис із камер спостереження, який був переглянутий судом першої інстанції в судовому засіданні, є недопустимим доказом, оскільки диск із відеозаписом добровільно надав свідок, факт чого останній безпосередньо підтвердив у судовому засіданні, а тому надання цього диска з відеозаписом безпосередньо свідком не можна вважати порушенням вимог ст. 93 КПК, оскільки сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом, у тому числі, отримання від фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок і т. ін.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу може мати місце незалежно від можливості швидкого використання цієї зброї

Опубліковано

on

От

25 травня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 333/2341/19 скасував ухвалу апеляційного суду, який передчасно дійшов висновку про відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України за кваліфікуючою ознакою «носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу».

Органом досудового розслідування особа обвинувачувалась у закінченому замаху на контрабанду зброї, носінні та збуті іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Читайте також: Щодо кримінальної відповідальності за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК України)

Так, фігурант досягнув згоди з невстановленим мешканцем м. Москви (РФ) на продаж двох ножів, оголошення щодо яких розмістив у мережі Інтернет, та переміщення їх через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

У подальшому вони погодили відправку двох ножів через водія автобуса міжнародного сполучення Бердянськ – Москва під виглядом запчастин для автомобіля. Після цього особа за місцем свого проживання упакувала два ножі способом, що унеможливлює огляд та виявлення при проведенні митного контролю, та передав пакунок водію автобуса. Однак цього ж дня під час огляду вищезазначеного автобуса співробітниками СБУ було виявлено та вилучено пакунок, в якому знаходилися два ножі, які відповідно до висновків експертів є холодною зброєю колючо-ріжучої дії, виготовлені промисловим способом.

Читайте також: Чи є правомірним кримінальне переслідування за незаконне поводження зі зброєю?

Вироком місцевого суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, особу визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 263 КК та виправдано у зв’язку з недоведеністю в його діях складу кримінальних правопорушень, зокрема з тих мотивів, що під час переміщення особою двох ножів неможливо їх було швидко використати та застосувати як холодну зброю, а тому суд дійшов висновку, що прокурором у судовому засіданні не доведено, що у діяннях обвинуваченого міститься склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК за ознакою «носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу».

Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу прокурора, дійшов висновку про необґрунтованість такого рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу прокурора в цій частині без задоволення, не навів в ухвалі переконливих доводів та підстав щодо їх спростування, а лише продублював висновки, викладені у вироку суду першої інстанції, щодо виправдання особи у носінні іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу у зв’язку з неможливістю швидкого використання ножів та застосування їх як холодної зброї.

Читайте також: Проведення експертизи належності пістолета до вогнепальної зброї з недотриманням вимог ідентифікації зброї ставить під сумнів її висновок

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» від 8 липня 1994 р. № 6 незаконне носіння холодної та вогнестрільної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин є умисною, без відповідного дозволу, дією по їх переміщенню, транспортуванню винною особою безпосередньо при собі (в руках, в одежі, сумках, спеціальних футлярах, в транспортному засобі тощо) за умови можливості швидкого їх використання.

Проте, ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом, не взято до уваги те, що Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» від 8 липня 1994 р. № 6 втратила чинність відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня 2002 р. № 3, в якій відсутнє посилання на швидке використання.

Отже, за висновком ВС, апеляційний суд залишив без уваги вищезазначене та прийняв передчасне рішення щодо відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України за кваліфікуючою ознакою «носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу».

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Вже йдете? Перш ніж Ви підете ...

Запрошуємо до нашого каналу Telegram

Не варто пропускати жодної актуальної новини ;)
close-link